Вітаю, любі дев'ятикласники!!!
ПРИМІТКА ДЛЯ УЧНІВ!
Письмові завдання виконують учні в робочий зошит, який буде перевірено відразу після завершення воєнного стану. Якщо виникають труднощі у розумінні певних завдань, можете написати на електронну адресу viktoriya1989kushnir@gmail.com листа чи написати у Viber, після чого отримаєте відповідь на своє запитання.
Урок-підсумок. Рекомендована література для читання влітку
Увага! Запишіть у робочий зошит СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ЧИТАННЯ ВЛІТКУ:
І. Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я".
П. Мирний “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
І. Карпенко-Карий "Мартин Боруля".
М. Коцюбинський "Тіні забутих предків".
Леся Українка "Лісова пісня"
Веселого та безпечного вам літа, цікавих книг і приємного читання!
Завдання на 3 червня 2022 р.
УРОК-ПІДСУМОК
Бесіда про твори, які вивчалися впродовж року й викликали найбільшу зацікавленість
Відповісти письмово на питання підручника з розділу "Повторення" на ст. 326-329.
Пропоную перевірити, як ви засвоїли матеріал 9 класу, виконавши інтерактивні вправи:
Завдання на 2 червня 2022 р.
Добрий день, діти! Виконайте контрольний тест за посиланням:
Завдання на 27 травня 2022 р.
Тема. Марко Вовчок. Продовження теми народного життя в повісті “Інститутка”. Антилюдяна суть кріпосництва та солдатчини
Добрий день, діти! На сьогоднішньому уроці ми продовжимо вивчати творчість Марка Вовчка, але на прикладі повісті “Інститутка”. Наші завдання:
- ознайомитися з літературними термінами, такими як “реалізм” та “літературний характер”;
- дослідити тему народного життя в повісті,
- проаналізувати антилюдяну суть кріпосництва та солдаччини.
- Перегляньте відеоурок з теми:
Реалізм - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.
Літературних характер - це образ людини, відтворений в художній формі. Літературному характеру властиві загальні риси, які об'єднують його з іншими персонажами, та індивідуальні особливості поведінки, котрі роблять його самобутнім, неподібним до інших. Такі загальні риси літературного характеру називають типовими.
Порівняльна характеристика побуту та звичаїв кріпаків і панів
(Заповнення таблиці)
Пани | Селяни | |
Одяг | Пишне вбрання | Звичайний селянський одяг |
Їжа | Коли хочуть і що хочуть | Питати дозволу пообідати |
Дозвілля | Приїзд гостей, прогулянки | Прогулянка лише тоді, коли пани посилають щось розвідати. Весь час мають бути готові, що пани можуть покликати. |
Освіта | Мають право на освіту | Не мають права на освіту |
Одруження | Обирають собі самі пару | Якщо вільна виходить заміж за кріпака, о стає кріпачкою. Кріпаки питають дозволу на одруження у панів. Жінка йде за чоловіком, якщо його віддають в рекрути. |
Хвороба | Мають право відпочивати чи лікуватися | Все з дозволу панів |
Народження дитини | З’їжджаються гості на хрестини, пишне застілля. | Повинні працювати, навіть коли дитина хвора чи померла |
Право на щастя | Засмучену пані потрібно розвеселити | Ніхто не зважає на особисті переживання селян, можна бити та жорстоко поводитися |
Опрацювання термінів “кріпацтво” та “солдатчина
Кріпацтво - правова система, яка встановлювала залежність селянина від пана. Кріпаки були прикріплені до землі, яка належала пану, і який мав право на працю та все майно селян. Кріпацтво - один із видів рабовласності.
Солдатчина - військова служба, на яку віддавали молодих юнаків та чоловіків.
Рекрутська повинність - комплектування війська в Російській імперії.
Аналіз кріпосного та солдатського права на прикладі тексту повісті “Інститутка” (Складання плану кріпосної безправності героїв твору)
1. Сумна і буденна служба в старої пані
2. Устину приставили служницею до панночки.
3. Жорстоке ставлення панночки до дівчини.
4. Переїзд Устини на новий хутір слідом за панами.
5. Заборона панночкою обідати
6. Хвороба Катриної з Назаром дитини та примусова робота у панів
7. Смерть немовляти і жорстоке ставлення панночки
8. Дозвіл на одруження Устини та Прокопа
9. Гнів панночки за яблука
10. Прокопа віддають в рекрути
11. Примусова служба Прокопа та наймитування Устини.
Аналіз образів (Про кого йдеться?)
1) У всьому бачить радість, хоч іноді хочеться плакати. Навіть коли бють, то трохи поплаче, а коли подумає, то трохи розвеселиться. Батьків не знала, сирота, росла у чужих людей, які не питали про її потреби. Після десяти років віддали на службу до старої пані. (Устина)
2) Працьовита молодичка, була вільною, але вийшла за кріпака та переймалася долею своєї дитини.Коли немовля захворіло, знавесніла на панів та утопилася. (Катря)
3) Спокійна, завжди врівноважена, стара жінка, яка знала лад у справах на хуторі, добра до Устини та інших селян. (Стара служниця)
4) Молодий парубок, задуманий, переймається долею кріпаків, кохає Устину. (Прокіп)
5) Молодий чоловік, любить жартувати, не показує свого болю, який відбився сивим волоссям на скронях. (Назар)
6) Жорстока, корислива, дуже вродлива. (Панночка)
7) Вродливий, спокійний, завжди старався по-доброму, по-людськи виходити із ситуації. (Полковий лікар)
Домашнє завдання: виконати тест за посиланням:
Завдання на 26 травня 2022 р.
Шевченко називав її своєї «єдиною донею», вона ж присвятила йому один із кращих своїх творів… Марко Вовчок… Жінка,
що ховалася за чоловічим ім’ям. Красуня, за якою страждали видатні, відомі й не дуже чоловіки в Росії та за кордоном. Росіянка за національністю,
що стала, без перебільшення, українською народною письменницею. Високоосвічена людина, яка знала багато мов, була перекладачкою. Не кожна
література у світі може похвалитися таким талантом, та ще й жіночим.
Ось із цією цікавою, унікальною у своєму роді особистістю мий познайомимося на сьогоднішньому уроці.
Справжнє ім’я та прізвище Марко Вовчок — Марія Олександрівна Вілінська
Завдання на 20 травня 2022 р.
Тема. Порівняльна характеристика Якима Сомка та Іванця Брюховецького та інших героїв роману
Добрий день! Сьогодні на уроці ми проаналізуємо образи претендентів на гетьманську булаву, визначимо історичну та художню правду у творі. З'ясуємо яким же ж повинен бути справжній патріот, державний діяч України.
Перегляньте навчальне відео:
Переходячи до історичних образів Якима Сомка та Івана Брюховецького, слід розуміти, що саме ці люди у свій час вирішували питання підлеглості чи незалежності України, проблему національного відродження чи національного занепаду.
Час був дуже тяжкий. Яким Сомко прагнув зробити перепис, щоб утихомирити людей і визначити кожному місце в суспільстві: козаки мали захищати свій рідний край, селяни - орати і сіяти, науковці рухати науку і прогрес.
Брюховецький кинув же безглузду утопічну ідею рівності, яку й не думав впроваджувати в життя, але яка була унікальною наживкою для черні, що могла забезпечити йому перемогу на виборах. Звичайно, переміг користолюбний Брюховецький, але і Яким Сомко був винен у тому, що не провів належної агітації, не згуртував своїх прибічників.
Після невдалих виборів настала похмура ніч Великої Руїни, бездержавності, повного закабалення України Польщею та Росією.
- Які ж вони, історичні постаті Яким Сомко та Іван Брюховецький?
Історичні відомості про Якима Сомка та Івана Брюховецького.
Сомко Яким Семенович (наказний гетьман України-Руси 1660-1663) – прилуцький полковник, брат першої жінки Б.Хмельницького. Очолював козацьке військо в битвах проти Кримського ханства та Московії. Після Чорної Ради під Ніжином, де гетьманську булаву перебрав І.Брюховецький, за наказом останнього був страчений разом зі своїми прибічниками (18.09.1663).
Брюховецький Іван Мартинович (лівобережний гетьман 1663-1668) – ставленик Московії, проголошений гетьманом на Ніжинській Чорній Раді 17-18 червня 1663 року. На Чорній Раді за гетьманську булаву Лівобережної України боролися два свояки Б.Хмельницького – наказний гетьман Яким Сомко (брат першої жінки Хмельницького) і ніжинський полковник Василь Никифорович Золотаренко, він же Нечипоренко та Васюта Ніжинський (брат останньої жінки Хмельницького); Васюта очолював ніжинський піхотний полк, штурмував Смоленськ в часи, коли його брат Іван Золотаренко був наказним гетьманом Білоруської воєнної компанії.
Незважаючи на колишні заслуги та родинні зв'язки, обидва родичі Хмельницького зазнали невдачі на Ніжинській раді, а гетьманську булаву отримав колишній слуга Б.Хмельницького – Іван Брюховецький, заручившись підтримкою Московію. Коли 17 червня на раді почалися сутички між прибічниками претендентів на гетьманську булаву, то наступного дня представник московського уряду окольничий князь Д.Великогагін, запросивши Золотаренка й Сомка до свого намету, наказав їх арештувати, а за тим проголосив Брюховецького гетьманом. Стольний князь Н.Гагарін, прибувши з Московії у Ніжин, вручив Брюховецькому прапор, булаву і два сорока соболів. Після перемоги Брюховецький віддав козакам (за надану підтримку) на грабунок Ніжин і околиці на три дні, а ув'язнених ворогів позбувся, засудивши до страти. 18 вересня 1663р. в м.Борзні на ринковій площі були страчені Я. Сомко, В. Золотаренко, чернігівський полковник О.Силич, лубенський – С.Шамрицький, переяславський – А.Щуровський, ніжинський осавул П.Кільдей, секретарі Сомка – К.Ширяй і А.Семенов.
Іван Брюховецький (родом з Полтавщини) вперше згадується в реєстрі Чигиринської сотні. З 1648р. при дворі гетьмана Б.Хмельницького на посаді джури; займався вихованням Юрія, виконував дипломатичні доручення. У 1659 році, під час виборів гетьмана, поїхав на Запорозьку Січ, забезпечуючи підтримку Юрію Хмельницькому, і там залишився. Завдяки своїй хитрості увійшов у довір'я до козацтва, виставляючи себе оборонцем козацької сіроми і виступаючи за обмеження старшинських землеволодінь. Восени 1659 року був підтриманий рядовими козаками і обраний кошовим отаманом. Але насправді це був авантюрист і демагог, як писав козацький літописець С.Величко, – «один з тих, що для срібла й злота не тільки дав би виколоти собі око, але й брата й батька свого не пощадив би, не те що вболівати за Україною».
Як вірнопідданий московського царату, Брюховецький підписав так звані «Московські статті» (1665), які значно обмежили права України-Руси, зокрема вибори гетьмана мали відбуватися лише при царському делегаті. За часи його антинародного гетьманства був підписаний між Польщею і Московією фатальний Андрусівський договір 30 січня 1667 року в селі Андрусівка поблизу Смоленська, за яким Україна-Русь була розділена навпіл по Дніпру. Як ворог і зрадник українського народу, Іван Брюховецький був страчений козаками у 1668 році під час походу Петра Дорошенка на Лівобережжя.
Робота з таблицею.
Відмінне і спільне між історичною особою та літературним героєм.
Яким Сомко
Спільне
Відмінне
1. Виражав погляди козацької старшини.
1. Вік герою: під час Ніжинської ради, за історичними джерелами, Сомко був літньої людиною, а в романі він дуже молодий, ще й не одружений.
2. Зневажливо ставився до черні, хотів навічно закріпити стати без права переходу з одного в інший.
2. Погляди стосовно зовнішньої політики: за історичними даними, Сомко був прихильником союзу з Росією, а в "Чорній раді" він поміркована людина, прагне автономії України.
3. І в літописах, і в романі однаково подано Ніжинську раду і збройний конфлікт під час виборів гетьмана.
3. Моральне обличчя: історія свідчить, що був далеко не безгрішний у політиці, в романі Сомко кришталево чесна й порядна людина.
4. Історичні факти свідчать, що Яким Сомко був скараний на горло за велінням І.Брюховецького, про це згадується і в романі.
4. Стосунки із Золотаренком: за історичними даними, Золотаренко не зрікався булави на користь Сомка, а навпаки.
Цитатна характеристика.
· "… розумом і славою взяв над усіма…"
· "Щирий і незлобивий був лицар…"
· "Він тоді голосом чистим і поважним, мов у золоту трубу протрубив"
Бесіда за питаннями.
Ø Як ставиться Сомко до панської Польщі, запорозького демократизму, міської голоти, старшини та своїх супротивників. («Нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право; тоді буде на Вкраїні і правда, і сила» тощо.)
Ø Яка найзаповітніша мрія Сомка? («Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва береги Дніпрові приклонилися під одну була¬ву! Я одже скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, держачись за руки з Москвою, і громитимемо усякого, хто покуситься ступити на руську землю».)
Ø На що спрямовані слова й діла Сомка? (На відродження й об’єднання України, досягнення її стабільності й могутності. Саме гетьман Сомко найповніше виражає державницькі погляди Пантелеймона Куліша, його сподіванню на козацьку старшину, яка може, услід за Хмельницьким. забезпечити порядок і добробут, мир і злагоду у країні.)
Ø Що свідчить про чесність і порядність Я. Сомка у ставленні до своїх суперників? Як гетьман реагував на прагнення окремих козаків щодо проведення чорної ради? («Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо, як та чорна рада устоїть проти гармат! Запорожців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну в свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхність»)
Ø Яким чином Я. Сомко прагне протистояти ворогам? («…скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, да, держачись за руки з Москвою, і громитимем усякого, хто покуситься ступити на руськую землю!»)
Ø Яким Сомко зневажливо ставився до запорожців. Чим же його захоплював Кирило Тур? (героїзмом, відданістю, мудрістю).
Ø Після двобою Кирила Тура із Петром, Сомко сказав : "Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде". Чи образив він цими словами почуття Лесі ? (Сомко дотримувався козацької моралі, за якою бойовий побратим завжди ставився вище, ніж кохана дівчина чи жінка).
Ø Чому Яким Сомко не погодився на пропозицію Кирила Тура рятуватися втечею? (не хоче міняти своє життя на смерть друга, не бажає міжусобиць).
Ø Чи осудили б ви Сомка, якби він з допомогою Тура утік?
Складання інформаційного грона.
Яким Сомко
Портрет:
- красивий, високий;
- міцний, кремезний;
- кругловидий;
- русявий;
- голова в кучерях, як у золотому вінку;
- очі ясні, веселі як зорі;
- ходить, говорить по-гетьманськи ,у дорогому вбранні.
Риси характеру і вдачі:
- цінує в людині високі моральні ідеали;
- дотримувався козацької моралі;
- мудрий політичний державний діяч;
- героїчна смерть.
В образі Якима Сомка автор утілив власний ідеал гетьмана - освіченого, розумного, талановитого діяча, здатного об’єднати всі землі України в самостійну державу шляхом відновлення ії давньої слави.
Іван Брюховецький
- Яким змальовує автор Івана Брюховецького?
Бесіда за питаннями.
Ø В якому одязі ходить Брюховецький до виборів і після виборів?
Ø Брюховецький погоджується, що Кирила треба карати за викрадену дівчину й битву з козаком киями. Чому він пізніше не дозволяє карати розпусного козака за чужу жінку? (він боявся сміливого, мужнього, чесного Тура, для якого військова справа перш за все і потурав таким, як і сам, морально звироднілим особам).
Ø За що і як старі січовики на чолі з батьком Пугачем прокляли Івана Брюховецького? ( Зрадив козацьким законам, моралі).
Ø Чому Брюховецький сам не наважується вбити Якима у тюрмі? Чи буде людина чесна, мужня наймати вбивцю для усунення свого опонента? Якби вони зустрілись на полі бою, то хто б переміг?
Ø Як ставиться до Брюховецького автор? Аргументуйте відповідь.
Портрет:
- середнього віку;
- середнього росту;
- постать і врода зовсім не гетьманська;
- так наче чоловік простенький, тихенький ( не ватажок);
- очі якісь чудні;
- читає із-під тишка (злодій…пройдисвіт, гадюка) .
Риси характеру і вдачі:
- позирав гордо…узявшись у боки;
- "Брюховецький суне";
- потакає розпусникам;
- зрадив козацьким законам, моралі;
- підступність;
- слабкодухість;
- "собаці собача смерть".
Отже, якщо образ Сомка автор змальовує в прикрашеному, романтичному вигляді, прагнучи показати людину державного розуму, державних інтересів, то Брюховецького він характеризує як підступну зрадливу і амбіційну натуру.
Домашнє завдання.
Виконати на оцінку👉👉👉👉👉👉 тестові завдання
Тема. Порівняльна характеристика Якима Сомка та Іванця Брюховецького та інших героїв роману
Добрий день! Сьогодні на уроці ми проаналізуємо образи претендентів на гетьманську булаву, визначимо історичну та художню правду у творі. З'ясуємо яким же ж повинен бути справжній патріот, державний діяч України.
Перегляньте навчальне відео:
Переходячи до історичних образів Якима Сомка та Івана Брюховецького, слід розуміти, що саме ці люди у свій час вирішували питання підлеглості чи незалежності України, проблему національного відродження чи національного занепаду.
Час був дуже тяжкий. Яким Сомко прагнув зробити перепис, щоб утихомирити людей і визначити кожному місце в суспільстві: козаки мали захищати свій рідний край, селяни - орати і сіяти, науковці рухати науку і прогрес.
Брюховецький кинув же безглузду утопічну ідею рівності, яку й не думав впроваджувати в життя, але яка була унікальною наживкою для черні, що могла забезпечити йому перемогу на виборах. Звичайно, переміг користолюбний Брюховецький, але і Яким Сомко був винен у тому, що не провів належної агітації, не згуртував своїх прибічників.
Після невдалих виборів настала похмура ніч Великої Руїни, бездержавності, повного закабалення України Польщею та Росією.
- Які ж вони, історичні постаті Яким Сомко та Іван Брюховецький?
Історичні відомості про Якима Сомка та Івана Брюховецького.
Сомко Яким Семенович (наказний гетьман України-Руси 1660-1663) – прилуцький полковник, брат першої жінки Б.Хмельницького. Очолював козацьке військо в битвах проти Кримського ханства та Московії. Після Чорної Ради під Ніжином, де гетьманську булаву перебрав І.Брюховецький, за наказом останнього був страчений разом зі своїми прибічниками (18.09.1663).
Брюховецький Іван Мартинович (лівобережний гетьман 1663-1668) – ставленик Московії, проголошений гетьманом на Ніжинській Чорній Раді 17-18 червня 1663 року. На Чорній Раді за гетьманську булаву Лівобережної України боролися два свояки Б.Хмельницького – наказний гетьман Яким Сомко (брат першої жінки Хмельницького) і ніжинський полковник Василь Никифорович Золотаренко, він же Нечипоренко та Васюта Ніжинський (брат останньої жінки Хмельницького); Васюта очолював ніжинський піхотний полк, штурмував Смоленськ в часи, коли його брат Іван Золотаренко був наказним гетьманом Білоруської воєнної компанії.
Незважаючи на колишні заслуги та родинні зв'язки, обидва родичі Хмельницького зазнали невдачі на Ніжинській раді, а гетьманську булаву отримав колишній слуга Б.Хмельницького – Іван Брюховецький, заручившись підтримкою Московію. Коли 17 червня на раді почалися сутички між прибічниками претендентів на гетьманську булаву, то наступного дня представник московського уряду окольничий князь Д.Великогагін, запросивши Золотаренка й Сомка до свого намету, наказав їх арештувати, а за тим проголосив Брюховецького гетьманом. Стольний князь Н.Гагарін, прибувши з Московії у Ніжин, вручив Брюховецькому прапор, булаву і два сорока соболів. Після перемоги Брюховецький віддав козакам (за надану підтримку) на грабунок Ніжин і околиці на три дні, а ув'язнених ворогів позбувся, засудивши до страти. 18 вересня 1663р. в м.Борзні на ринковій площі були страчені Я. Сомко, В. Золотаренко, чернігівський полковник О.Силич, лубенський – С.Шамрицький, переяславський – А.Щуровський, ніжинський осавул П.Кільдей, секретарі Сомка – К.Ширяй і А.Семенов.
Іван Брюховецький (родом з Полтавщини) вперше згадується в реєстрі Чигиринської сотні. З 1648р. при дворі гетьмана Б.Хмельницького на посаді джури; займався вихованням Юрія, виконував дипломатичні доручення. У 1659 році, під час виборів гетьмана, поїхав на Запорозьку Січ, забезпечуючи підтримку Юрію Хмельницькому, і там залишився. Завдяки своїй хитрості увійшов у довір'я до козацтва, виставляючи себе оборонцем козацької сіроми і виступаючи за обмеження старшинських землеволодінь. Восени 1659 року був підтриманий рядовими козаками і обраний кошовим отаманом. Але насправді це був авантюрист і демагог, як писав козацький літописець С.Величко, – «один з тих, що для срібла й злота не тільки дав би виколоти собі око, але й брата й батька свого не пощадив би, не те що вболівати за Україною».
Як вірнопідданий московського царату, Брюховецький підписав так звані «Московські статті» (1665), які значно обмежили права України-Руси, зокрема вибори гетьмана мали відбуватися лише при царському делегаті. За часи його антинародного гетьманства був підписаний між Польщею і Московією фатальний Андрусівський договір 30 січня 1667 року в селі Андрусівка поблизу Смоленська, за яким Україна-Русь була розділена навпіл по Дніпру. Як ворог і зрадник українського народу, Іван Брюховецький був страчений козаками у 1668 році під час походу Петра Дорошенка на Лівобережжя.
Робота з таблицею.
Відмінне і спільне між історичною особою та літературним героєм.
Яким Сомко
Спільне | Відмінне |
1. Виражав погляди козацької старшини. | 1. Вік герою: під час Ніжинської ради, за історичними джерелами, Сомко був літньої людиною, а в романі він дуже молодий, ще й не одружений. |
2. Зневажливо ставився до черні, хотів навічно закріпити стати без права переходу з одного в інший. | 2. Погляди стосовно зовнішньої політики: за історичними даними, Сомко був прихильником союзу з Росією, а в "Чорній раді" він поміркована людина, прагне автономії України. |
3. І в літописах, і в романі однаково подано Ніжинську раду і збройний конфлікт під час виборів гетьмана. | 3. Моральне обличчя: історія свідчить, що був далеко не безгрішний у політиці, в романі Сомко кришталево чесна й порядна людина. |
4. Історичні факти свідчать, що Яким Сомко був скараний на горло за велінням І.Брюховецького, про це згадується і в романі. | 4. Стосунки із Золотаренком: за історичними даними, Золотаренко не зрікався булави на користь Сомка, а навпаки. |
Цитатна характеристика.
· "… розумом і славою взяв над усіма…"
· "Щирий і незлобивий був лицар…"
· "Він тоді голосом чистим і поважним, мов у золоту трубу протрубив"
Бесіда за питаннями.
Ø Як ставиться Сомко до панської Польщі, запорозького демократизму, міської голоти, старшини та своїх супротивників. («Нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право; тоді буде на Вкраїні і правда, і сила» тощо.)
Ø Яка найзаповітніша мрія Сомка? («Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва береги Дніпрові приклонилися під одну була¬ву! Я одже скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, держачись за руки з Москвою, і громитимемо усякого, хто покуситься ступити на руську землю».)
Ø На що спрямовані слова й діла Сомка? (На відродження й об’єднання України, досягнення її стабільності й могутності. Саме гетьман Сомко найповніше виражає державницькі погляди Пантелеймона Куліша, його сподіванню на козацьку старшину, яка може, услід за Хмельницьким. забезпечити порядок і добробут, мир і злагоду у країні.)
Ø Що свідчить про чесність і порядність Я. Сомка у ставленні до своїх суперників? Як гетьман реагував на прагнення окремих козаків щодо проведення чорної ради? («Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо, як та чорна рада устоїть проти гармат! Запорожців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну в свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхність»)
Ø Яким чином Я. Сомко прагне протистояти ворогам? («…скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, да, держачись за руки з Москвою, і громитимем усякого, хто покуситься ступити на руськую землю!»)
Ø Яким Сомко зневажливо ставився до запорожців. Чим же його захоплював Кирило Тур? (героїзмом, відданістю, мудрістю).
Ø Після двобою Кирила Тура із Петром, Сомко сказав : "Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде". Чи образив він цими словами почуття Лесі ? (Сомко дотримувався козацької моралі, за якою бойовий побратим завжди ставився вище, ніж кохана дівчина чи жінка).
Ø Чому Яким Сомко не погодився на пропозицію Кирила Тура рятуватися втечею? (не хоче міняти своє життя на смерть друга, не бажає міжусобиць).
Ø Чи осудили б ви Сомка, якби він з допомогою Тура утік?
Складання інформаційного грона.
Яким Сомко
Портрет:
- красивий, високий;
- міцний, кремезний;
- кругловидий;
- русявий;
- голова в кучерях, як у золотому вінку;
- очі ясні, веселі як зорі;
- ходить, говорить по-гетьманськи ,у дорогому вбранні.
Риси характеру і вдачі:
- цінує в людині високі моральні ідеали;
- дотримувався козацької моралі;
- мудрий політичний державний діяч;
- героїчна смерть.
В образі Якима Сомка автор утілив власний ідеал гетьмана - освіченого, розумного, талановитого діяча, здатного об’єднати всі землі України в самостійну державу шляхом відновлення ії давньої слави.
Іван Брюховецький
- Яким змальовує автор Івана Брюховецького?
Бесіда за питаннями.
Ø В якому одязі ходить Брюховецький до виборів і після виборів?
Ø Брюховецький погоджується, що Кирила треба карати за викрадену дівчину й битву з козаком киями. Чому він пізніше не дозволяє карати розпусного козака за чужу жінку? (він боявся сміливого, мужнього, чесного Тура, для якого військова справа перш за все і потурав таким, як і сам, морально звироднілим особам).
Ø За що і як старі січовики на чолі з батьком Пугачем прокляли Івана Брюховецького? ( Зрадив козацьким законам, моралі).
Ø Чому Брюховецький сам не наважується вбити Якима у тюрмі? Чи буде людина чесна, мужня наймати вбивцю для усунення свого опонента? Якби вони зустрілись на полі бою, то хто б переміг?
Ø Як ставиться до Брюховецького автор? Аргументуйте відповідь.
Портрет:
- середнього віку;
- середнього росту;
- постать і врода зовсім не гетьманська;
- так наче чоловік простенький, тихенький ( не ватажок);
- очі якісь чудні;
- читає із-під тишка (злодій…пройдисвіт, гадюка) .
Риси характеру і вдачі:
- позирав гордо…узявшись у боки;
- "Брюховецький суне";
- потакає розпусникам;
- зрадив козацьким законам, моралі;
- підступність;
- слабкодухість;
- "собаці собача смерть".
Отже, якщо образ Сомка автор змальовує в прикрашеному, романтичному вигляді, прагнучи показати людину державного розуму, державних інтересів, то Брюховецького він характеризує як підступну зрадливу і амбіційну натуру.
Домашнє завдання.
Виконати на оцінку👉👉👉👉👉👉 тестові завдання
Завдання на 19 травня 2022 р.
Тема. Образи, проблематика, сюжет роману «Чорна рада». Його символи
Перегляньте відео :
Проблема державотворення.
Проблема еліти – гетьманської влади.
Проблема історії як утілення національного менталітету.
Проблема справедливого розподілу соціальних благ і прав суспільних верств.
Проблема хутірської України, родинного життя.
Проблема духовно-морального вдосконалення людини.
Проблема митця.
Опрацюйте таблицю
Сюжетні лінії роману «Чорна рада»
Суспільно-політична лінія сюжету (історична) | Квест | Любовна лінія сюжету (пригодницька) |
Ліричний вступ. Розповідь про полковника-попа Шрама та визвольну боротьбу в Україні з часів Хмельницького. | Інтрига. Початок подорожі. Визначення мети, завдань героїв. | Експозиція. Приїзд Петра з батьком на хутір до Череваня. |
Експозиція. Приїзд полковника Шрама з сином на хутір Череваня.* Історія Василя Невольника. Розмова з Божим чоловіком.* | Спільна дорога друзів (чи є Шрам і Черевань однодумцями?) до Києва, сварка з міщанами*(які стосунки між кармазинниками й біднотою?). Прогноз конфлікту. Натяк на потребу зібрати «Чорну раду». | Зав’язка. Знайомство Петра з Лесею та Череванихою |
Зав’язка. Зустріч і розмова в Києві з Якимом Сомком.* | Ілюзія реалізації Шрамової мети. Випробування для Петра. Зустріч із запорожцями як стихійною ворожою (!) опозицією (визначте авторське ставлення до низового козацтва). | Розвиток дії. Поїздка до Києва. Розмова Петра з матір’ю Лесі. Зустріч Лесі з Сомком. Кирило Тур* викрадає дівчину. |
Розвиток дії. Повідомлення про зраду трьох Сомкових полків. Бунт косарів на хуторі Гвинтовки. Розмова з Пугачем,* в таборі в Сомка. Зрада писаря Вуяхевича. | Суспільно-політичні інтриги. Закручується конфлікт. Визначаються позиції Сомка як гетьмана. Ініціація Петра. Випробування героя двобоєм. | Кульмінація. Петро наздоганяє викрадача Кирила Тура (які літературні паралелі з прізвищем можна провести), б’ється з ним й отримує тяжке поранення |
Кульмінація. Чорна рада в Ніжині. Політична платформа І. Брюховецького.* Позиція московських представників. Суспільно-політичне розшарування нації. Прихильники Сомка в меншості. | Шанс перейти на вищий рівень «гри». Вирішальний вибір: створення або знищення української державності. Реалізація чи втрата Шрамової мети. Ймовірність здійснення мети Петра. | Розвиток дії. Леся з матір’ю доглядають пораненого хлопця. Леся й Петро закохуються. Гвинтовка сватає Череванівну за Вуяхевича. |
Розв’язка. Селянський бунт під час виборів гетьмана. Бенкет Брюховецького з московськими боярами в Ніжині. Іванець зраджує козацькі традиції. Брюховецький наймає вбивцю для Сомка. Кирило Тур намагається врятувати Сомка ціною власного життя | Фатальне вирішення долі української державності. Майже щасливе вирішення конфлікту для Петра | Розв’язка. Петро повертається у Хмарище. Кирило Тур допомагає Череваням. Знову зустріч з Божим чоловіком. Одруження Петра й Лесі. |
Постпозиція. Облога Паволочі Тетерею. Страта полковника Шрама. Страта Брюховецьким Сомка. Покарання Іванця Дорошенком. | Трагічне завершення квесту для полковника Шрама. |
Множинність «філософії життя» героїв роману
Герої роману | Життєві принципи | Групування відносно конфлікту (виходячи з світоглядної позиції головного героя – полковника Шрама). |
Полковник Шрам і Яким Сомко | Автономна феодальна республіка | Однодумці, поборники соборності й державності України |
Черевань | Спокійне хуторянське життя в достатку | Політично інертний, байдужий. |
Кирило Тур | Іронічне ставлення до всього існуючого, життя законами серця | Політично інертний, має особистісні пріоритети. Суперник Петра Шраменка. |
Петро й Леся | Родинне щастя, гармонія почуттів | Втілення авторського ідеалу майбутнього. |
Іван Брюховецький | Першість власних інтересів, байдужість до долі України | Ворог української державності, лицемірний брехун. |
Запорожець Пугач | Демократична козацька республіка | Представник втрачених козацьких демократичних традицій, один із багатьох, обманутих Іванцем. |
Божий чоловік | Народна пам'ять, моральна чистота, духовне самовдосконалення | Духовний однодумець полковника- священика Шрама. Виразник Божої мудрості. |
І. Україна – централізована держава з міцною й заможною старшиною, яка уособлює сильну виконавську владу, де слово гетьмана – закон, веління старшини обов’язкове, народ не має змоги прямо й безпосередньо впливати на дії влади.
ІІ. Україна – демократична республіка, де гетьмана можна й переобирати, де старшина не матиме особливих привілеїв, а народ (чернь) зможе повсякчас коригувати дії владних структур.
Яка провідна ідея «Чорної ради»? Хто з героїв її висловлює?
Яке символічне значення дороги в романі?
Дорога – це символ шляху України в майбутнє, ідучи яким кожен герой має пам’ятати ідею моральної чистоти й очищати душу від гріха та всякої скверни, бо тільки чисті душею можуть творити великі справи.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Підготуйте таблицю порівняльної характеристики Якима Сомка та Івана Брюховецького за такими пунктами
1 Патріотизм, ставлення до української державності.
2 Здатність на героїчні вчинки, на жертовність.
3 Соціальний статус.
4 Духовність, моральні якості.
5 Життєвий досвід.
6 Світоглядні пріоритети (тип особистості).
Завдання на 13 травня 2022 р.
Перегляньте відео:
Виконати завдання за посиланням:
1.https://learningapps.org/5087188
2.https://learningapps.org/watch?v=pfbfehqwj17
3.https://learningapps.org/watch?v=prggwj1oj01
Тема. Пантелеймон Куліш – письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач (Біблія, твори В. Шекспіра, Й.-В. Гете), автор підручників для школи, першого українського правопису – «кулішівки»
Добрий день, дев’ятикласники!
Прочитайте уважно поезію М. Зерова:
Давно в труні Тарас і Костомаров,
Грабовський чемний, лагідний Плетньов,
Сивіє розум і холоне кров;
Літа минулі, мов бліда примара.
Та він працює. Феніксом з пожару
Мотронівка народжується знов;
Завзяттям віє від його промов
І в очах відблиск молодого жару.
Він боре тупість і муругу лінь;
В Європі хоче ставити курінь,
Над творами культурників п’яніє.
І днів старечих тягота – легка,
І днів старечих тягота – легка,
І навіть в смертних муках агонії
В повітрі пише ще його рука.
Пантелеймона Куліш (1819–1897) – український письменник, фольклорист, етнографа, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Саме Куліш, один з вагомих українських інтелектуалів ХІХ ст., був творцем українського алфавіту, серед перших перекладачів Біблії українською мовою, автор першого українського роману… Перелік заслуг цієї людини можна продовжувати.
ТОП-9 фактів про творчість цього недооціненного митця, несамовитого Панька Олельковича (як він себе любив називати).
1. 40 томів невиданої творчої спадщини Куліша
За приблизними підрахунками, Кулішів доробок мав би становити близько 40 великих томів. Натомість найповніше видання його поезій було здійснено ще 1908 року. Найвагоміша історична праця Куліша ‒ тритомна «История воссоединения Руси» – значно перероблена й доведена до семи томів, досі залишається в рукопису. Як зазначав Євген Маланюк: "В певному сенсі можна говорити про многозначність, ба навіть загадковість „несамовитого Панька”.
2. Автор модерного сприйняття України
Куліш був перший, хто в концепт «Україна» вкладав модерний зміст і розвивав його впродовж десятиліть культурницькими, видавничими, літературними проектами. Його поема «Україна», «Книга о ділах народу українського і славного війська запорозького» (1843), історико-популярний трактат «Повість про український народ» (1846), «Чорна рада», де повсякчас наголошено на проблемі української єдності ‒ ці тексти мали неабиякий вплив на сучасників.
3. Творець ренесансного типу
Портрет гетьмана Богдана Хмельницького авторства Пантелеймона Куліша
Портрет гетьмана Богдана Хмельницького авторства Пантелеймона Куліша. Ілюстрація до нездійсненого видання (1846 рік). Під малюнком підпис: «Тим і сталась по всьому світу страшенная козацькая сила, Що у вас, панове молодці, була воля й дума єдина. Из народн. песни». Зберігається в Чернігівському обласному історичному музеї імені Василя Тарновського
4. Автор "Чорної ради" - першого історичного роману в українській літературі
«Чорна рада» повна назва «Чорна рада. Хроніка 1663 року» – перший історичний роман українською мовою, вперше виданий повністю Пантелеймоном Кулішем у 1857 році. Свій роман Куліш писав близько 14 років.
Написаний цей твір був на основі історичних матеріалів. У 1663 році під Ніжином відбулася так звана чорна рада, учасниками якої були не лише заможні й впливові козаки, а й козацька голота, різноманітна чернь. Завдяки останній на ній гетьманом обрали Івана Брюховецького, який роздавав щедрі обіцянки. Підтримуваний козацькою старшиною Яким Сомко зазнав поразки. Обрання Брюховецького призвело до дезорганізації суспільного життя на Гетьманщині. Популістські обіцянки новообраного гетьмана так і не були реалізовані. Від обрання Брюховецького не виграли ні козаки, ні простолюд, а лише купка наближених до нього людей. Щоб утримати владу, гетьман пішов на значні поступки Москві, зробивши помітні кроки в обмеженні прав Української гетьманської держави. Не даремно козацькі літописці вкрай негативно оцінювали діяльність Брюховецького. А історики трактують його гетьманство як одну з найтрагічніших сторінок Руїни.
Перша згадка про твір, ще тільки задум, датована 1843 роком, а вийшов він у світ 1857 року. Роман «Чорна рада» існує у двох різномовних версіях ‒ українській і російській, тотожних за сюжетом, але відмінних у багатьох деталях і навіть сценах. Ці тексти є самостіними творами і водночас вільними авторськими перекладами один одного.
5. Творець українського правопису «кулішівка»
Кулішівка, або Система Куліша — український фонетичний правопис, застосований Пантелеймоном Кулішем наприкінці 1850-х років. Цей його правопис появляється вперше в "Записках о Южной Руси" 1856—1857, і в томі в невеличкій статейці "О малороссійском правописаніи (ст. VІI—ІX) " Куліш подає його оcнови, заявляючи виразно, що він той правопис силкувався "упростить, сколько возможно" і "приспособить его к легчайшому произношенію слов".
Назва "кулішівка" торкалася первісно тільки правопису, який вжив Куліш уперше 1856 р. Згодом його перенесли на галицький ґрунт українські журнали 1862 р. ("Вечерниці", "Мета" й нарешті "Правда").
Куліш вважав, що на місце «безумної одваги» має прийти клопітка культурна робота, котра, передусім, має виражатися у плеканні рідної мови: "Єдиний в тебе скарб – прапращурівське слово, Заклав його Боян від кражи й чужоядства".
Письменник у своїх роботах показував, що українська мова є мовою природною, такою, якою говорять люди. І що вона існувала з давніх часів. Цю мову він протиставляв штучній книжній мові, яка з’явилася в Україні на базі старослов’янської. А потім ця мова трансформувалася в штучну мову російську.
6. Автор першого україномовного букваря - "Граматка"
«Граматка» Пантелеймона Куліша – перший україномовний буквар. Книга була видана в 1857 році. Буквар Куліша відкрив серію україномовних підручників для початкової освіти, що з'явилися в Східній Україні в 1857–1862 роках. Обсяг «Граматки» – 149 сторінок. Це була перша фонетична абетка для української мови.
7. Біблія Пантелеймона Куліша
Крім всього, треба згадати гірку долю невтомної 30-ти річної праці Куліша з перекладу Біблії з древньогрецької на українську
Титул видання1869 року «Святе письмо або вся Библия Стаpого и Hового Завіту pусько-укpаінською мовою пеpеложена» у перекладі Пантелеймона Куліша
Історія створеня першого перекладу українською мовою повного текту Біблії нагадує детектив. Пантелеймон Куліш почав перекладати Біблію ще на початку 1860-х років. В цьому починанні, незважаючи на ідейні розходження, його підтримував Тарас Шевченко. Переклав він Новий Завіт дуже швидко. Потім почав перекладати Старий Завіт, долучивши до перекладу Нечуя-Левицького та Пулюя. Однак трапилась загадкова пожежа, в якій загинув весь архів, та майже готовий переклад Старого Завіту. Тож довелось співперекладачам розпочинати переклад заново і тривала багато років.
Тож перший вже готовий до друку варіант рукопису був викрадений царською охранкою на варшавсьсому вокзалі, а другий варіант, відновлений і доповнений впертою багаторічною працею – був спалений разом з будинком невідомо ким підбуреними несвідомими селянами, і лише третій, створений незадовго до смерті, побачив світ – але тільки як скорочена Біблія спеціально для дітей і малограмотного та несвідомого люду.
Завершилась робота над перекладом вже після смерті Куліша. Друком Біблія Куліша була видана лише на початку ХХ ст. А потім друкувалась в Америці, Австрії, Великобританії. А в Україні лише в 2000 році. Варто ширше інформувати українців у цілому світі, що Пантелеймон Куліш - автор не тільки "Чорної Ради", але й грандіозного за маштабом проекту - "Українська Біблія".
Електронний варіант Кулішевої Біблії можна переглянути за посиланням: https://royallib.com/…/van_pulyuy_van_nec…/bblya_kulsha.html
8. Перекладач класичних творів Шекспіра Байрона, Шилера
Характерна риса Куліша-поліглота: швидкість, з якою він оволодівав мовами. Три-чотири місяці у нього пішло на французьку, місяць-півтора – на італійську, по кілька місяців – на іспанську та англійську. Постать Куліша-поліглота нерозривно пов’язана з постаттю Куліша-перекладача. По-перше, знання мої відкривало йому доступ до оригіналів. Він мав західницькі настанови, і писав про конечну потребу поставити український курінь у Європі. Пантелеймон Куліш переклав 13 п’єс Шекспіра, твори Байрона, Шилера, Міцкевича.
9. "Я — піонер з сокирою важкою"
«Я не поет і не історик, ні! / Я — піонер з сокирою важкою: / Терен колючий в рідній стороні / Вирубую трудящою рукою», — так в одному з віршів характеризує себе Пантелеймон Куліш. Попри полярні оцінки, наприклад, ролі козацтва в українській історії від захоплення до негації, яка вкорінилася у ньому в зрілому віці, попри різкі, не раз скандальні розходження з багатьма людьми, які ще вчора були приятелями, Куліш був напрочуд постійний в одному. Він усе своє життя працював задля, за його словами, «рятівної для майбутнього української ідеї».
Куліш пройшов непросту еволюцію у своїй критичності щодо українських народних мас. Якщо він у ранні роки захоплювався козацтвом як найяскравішим українським феноменом, то в зрілі роки піддав цей феномен гострій критиці, вважав, що чимало бід українського народу було пов’язано з нерозумними діяннями козацтва та їхніх провідників. Про це Куліш, зокрема, відверто сказав у своєму різкому вірші «До рідного народу»:
Народе без пуття, без чести і поваги, / Без правди в письменах, завітах предків диких, / Ти, що постав з безумної одваги / Гірких п’яниць, сіпак і розбишак великих. / Одно воно життя твого міцна основа, / Певніша над усі потуги і багатства
Вивчаючи творчість П.Куліша, ми причащаємося цілющою водою з криниці духовності. Через десятиліття напучуванням вашому поколінню звучать слова письменника: “Дбаймо про свою будучину, знаймо добре, що ми в себе вдома, серед рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що ніхто нам її не дасть, ніхто не підійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить так, як ми самі”. У цих словах заклик і спонукання до праці.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Прочитати роман «Чорна рада».
Завдання на 5 травня 2022 р.
Код доступу1672632
Завдання на 29 квітня 2022 р.
Тема. Позакласне читання. Т. Шевченко. «Назар Стодоля»
Добрий день! Діти,у своїй творчості Т. Шевченко неодноразово звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповідь на гострі проблеми сучасності. Особливо митець захоплювався добою козаччини, яка приваблювала його своєю героїкою, волелюбними настроями. Тому і показував її часто у своїх творах як взірець життя, гідною людини, утверджуючи необхідність боротьби проти самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність, калічила особистість. Серед кращих творів на цю тему є драма Тараса Григоровича «Назар Стодоля».
Перегляньте відеоурок з теми:
Тема: зображення суспільного життя різних прошарків населення на Україні в XVII ст.: поет уводить читача у складний світ кичатих, які прагнуть багатства, чинів, слави навіть ціною щастя рідних дітей, протиставляючи їм світ простих українців і козаків.
Ідея: висміювання козацької старшини, уславлення благородства низових козаків, їх волелюбність і відвагу.
Основна думка:
а) викриваючи й засуджуючи антигуманний, потворний характер шлюбу з розрахунку, Т. Шевченко доводить, що сім'ю слід будувати на взаємній любові, довірі, духовній близькості людей;
б) у моральних основах народного життя Кобзар бачить силу, здатну піднести особистість до героїзму.
Жанр: історична соціально-побутова драма.
Особливості твору: багатогранність у змалюванні характерів героїв; відтворення народних звичаїв та обрядів; поєднання народних звичаїв та обрядів; поєднання ліричного і гумористичного.
Конфлікт твору — соціальний, який розгортається в побутовому плані на правдиво відтвореному тлі історичного минулого України після Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Ця доба в історії країни характеризується загостренням суперечок між козацькою верхівкою, у руках якої була зосереджена вся повнота політичної, економічної і військової влади, і рядовим козацтвом, народними масами.
Сюжет, композиція.
Хома Кичатий — сотник, який вирішив збагатитися за рахунок того, що він силоміць видасть свою дочку заміж за старого полковника Молочая. Жених присилає сватів, але цьому перешкоджає Назар, якого любить Галя.
Сотник категорично забороняє дочці зустрічатися із Стодолею. Назар у розпачі. Гнат, побратим засудженого козака, вирішує допомогти горю. Друзі умовляють Стеху, ключницю Кичатого, за винагороду допомогти викрасти Галю з батьківського будинку. Кохані знову разом, вони чекають коней, щоб виїхати на постійне помешкання у Січ. Незабаром з'являється Кичатий, якому Стеха (що виявила вигідну для себе дворушність) розповіла про викрадення Галі. Виникає сутичка між сотником з одного боку і Назаром, Гнатом з іншого. Ситуація склалася на користь молодих. Хома благословляє їх на одруження.
Експозиція: рішення Хоми видати дочку заміж за полковника; очікування сватів.
Зав'язка: одночасне з'явлення у хаті Кичатого сватів і Назара; конфлікт між сотником і простим козаком.
Розвиток дії: опис народних вечорниць напередодні Різдва; рішення Гната допомогти побратиму в його горі — за допомогою Стехи викрасти кохану в батька.
Кульмінація: сутичка Хоми з побратимами.
Розв'язка: згода Кичатого на шлюб Назара і Галі.
Домашнє завдання:
Код доступу3149794
Посилання https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3149794
Підготуватися до контрольної роботи.
Завдання на 28 квітня 2022 р.
Тема. Біблія в житті Тараса Шевченка.Світле пророцтво поета ("Ісаїя. Глава 35"). Художня інтерпретація творів із Книги Псалмів.( 2 год.)Добриий день, дорогі дев'ятикласники.Пропоную вам переглянути відеоурок з теми:
Т. Шевченко — Біблія — соціальний устрій.
В останній період творчості поета переспіви біблійних сюжетів посідають значне місце. Йому імпонували ідеали раннього християнства, яке виникло як релігія рабів і виражало їхні інтереси й прагнення.
Увагу автора полонили ті легенди, псалми, пророцтва, в яких ідеться про боротьбу правди з неправдою, добра зі злом, про неминуче покарання «нечестивців», настання щасливого життя земних мучеників.
Біблійні образи під пером поета–демократа наповнювалися певним змістом, служили пропаганді визвольних ідей.
Покарання «жорстоких людей неситих» мало відбутися не в пеклі, а на землі — у вогні повстання трудящих. Винагорода страдникам повинна прийти не після смерті в раю, а ще за життя, у результаті повалення царської влади й утвердження справедливого суспільного ладу.
Давид — другий цар Ізраїлю, який очолив державу близько 1000 років до Різдва Христового і правив приблизно 40 років. Він створив могутню імперію, заклав столицю Єрусалим. Давид був духовно багатим, мудрим. Він зібрав людей, що володіли мистецтвом музики і слова, й доручив їм виконувати релігійні пісні-гімни під час Богослужіння.
Книга Псалмів – складова частина Біблії.
§ Свою назву Псалтир отримав від грецького слова "псало" , що означає брязкати на струнах, грати.
§ Псалтир писали протягом 8-ми століть .Він містить 150 псалмів.
§ Цар Давид поклав початок цій книзі, склавши найбільшу кількість псалмів (більше 80-ти).
Відомості з теорії літератури. (с.244 підручника)
Псалом- жанр духовної лірики, релігійна пісня, в якій висловлено різні релігійні почуття, що виливається молитвою до Бога.
v Попрацюй з таблицею
Дитинство · Своє знайомство з біблійними текстами Тарас Шевченко почав у ранньому дитинстві.
· „Псалтир” (книга Псалмів із Біблії) у дяківській школі був навчальною книгою: використовувався і як буквар, і як читанка. Малий Тарас знав багато уривків із цієї книги напам'ять. | · Молодість Навчаючись в Академії мистецтв, Тарас опрацьовував біблійні сюжети й мотиви для ескізів, картин (це входило до обов'язкової програми навчання). · У „Кобзарі” значна частина творів мають епіграфи, узяті з Біблії. Святе Письмо стає джерелом, з якого поет черпає мотиви й образи.
|
Т.Г.Шевченко та Біблія
v Т.Шевченко створив власні «Псалми Давидові» .У них він просить Бога про заступництво та особисте спасіння, та ще палкіше благає Господа захистити знедолений, уярмлений народ.
v Із 150 псалмів Давидових Тарас Григорович узяв 10 — ті, в яких деякі мотиви, твердження були співзвучні з його переконаннями.
| ||
Псалми Давида (Біблія) | «Давидові псалми» Т.Г.Шевченка | |
писані ритмічною прозою | мають віршову форму | |
Дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине | Псалом 1
| Тема: розповідь поета про необхідність праведного життя для людини. Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть.
|
Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного серед людських синів. | Псалом 12 | Тема: відтворення страждань ліричного героя через неувагу до Господа і звернення ним по допомогу до Всевишнього.
|
Я сказав був : «Ви боги і сини, ви Всевишнього всі, та однак повмираєте ви , як людина…» | Псалом 81 | Тема: розповідь про суд небесного владики над земними. Ідея: засудження самодержавства, яке пригноблювало і поневолювало простий люд. |
Меч обісічний – ув їхніх руках, Щоб їхніх царів пов’язати кайданами, А їхніх вельмож – ланцюгами. | Псалом 149 | Тема: оспівування благих намірів Господа, які спрямовані на встановлення справедливості у суспільстві. Ідея: уславлення дій і прагнень Бога щодо покарання неправих і допомоги потребуючим.
|
Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
Словникова робота.
-Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю горав Палестині, стала біблійним символом гордої краси;
-Ліван — гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійні пророки часто символізували як славу і велич Іудейського царства;
-Омофор — багатий, золотом вишитий покров.
Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ.
Це символічний образ, у ньому йдеться про правильне життя народу, що керується справедливими Божими законами.
Прочитай статтю «Ісаія. Глава 35»(с. 246 – 247 підручника) та виконай наступні два завдання.
- З якою промовою звернувся поет до землі, ниви?
- Через що все довкола розквітне, позеленіє? Що це символізує?
- Чому Т. Шевченко називає людей незрячими?
-Кого, на ваш погляд, поет називає злодіями?
-Що розуміє Т. Шевченко під святою правдою?
Дослідники творчості Шевченка зробили підрахунки: в його поезіях слова Україна та український вжито 269 разів. Але слова Бог, Божий, Господь, Господній, Ісус, Христос та Христів - 1281 раз!
Запиши відповіді!
Заповни таблицю, прочитавши поезію «Ісаія. Глава 35».
Жанр
| переспів із Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі. |
Тема: |
|
Ідея: |
|
Основна думка:
|
|
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Знати зміст переспіваних Шевченком біблійних Давидових псалмів та вірша “Ісаїя. Глава 35.” Прочитати «Назар Стодоля»
Виконати тест за посиланням:Код доступу5206105
Виконати тест за посиланням:
Код доступу5206105
Завдання на 22 квітня 2022 р.
Тема. Лірика Т.Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення із заслання. «Доля», «Росли укупочці, зросли…».
Перегляньте навчальне відео з теми:
Основні мотиви циклу «В казематі»
Опорний конспект
· написано 13 поезій, об’єднаних у цикл «В казематі»
Мотиви:
· автобіографічні нотки – сум, самотність;
· бачення свого майбутнього – роздуми про неминучість смерті;
· почуття громадянської мужності, стійкості, незалежності, вірності батьківщині та народові;
· вболівання над горем знедолених;
· захоплення красою природи;
різножанровість:
· романтична балада;
· елегія;
· ліричний вірш із фабульною основою;
· притча.
· Виразне читання поезії «Доля» із триптиха
Триптих створювався невдовзі після звільнення Шевченка з солдатської неволі як вираз його духовного самоусвідомлення після пережитих тяжких випробувань. Традиційні поетичні персоніфікації Долі, Музи, Слави й стали тут образною основою для підсумкових і водночас програмних роздумів ліричного героя-поета.
· Ідейно-художній аналіз поезії
“Доля” — перший вірш ліричного триптиха Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава”. Вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація.
В об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі монолог ліричного героя.
“Доля” — один із найяскравіших творів поезії 19 ст. на тему етичного самоозначення митця.
Популярність цього вірша може засвідчити факт, що ще за життя Шевченка він був опублікований у трьох російських перекладах — Л.Блюммера (ж.“Светоч”, 1860), М.Гербеля (рос. “Кобзарь”, 1860), М.Курочкіна (“Народное чтение”, 1860). На музику вірш поклав М.Лисенко.
Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.
Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.
Основна думка: «Учися, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».
Жанр: філософська лірика. Лірична медитація (монолог із вкрапленнями діалогу).
Композиція
1ч. – звернення до персоніфікованої долі як до друга. Герой вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та справедливим.
2ч. – антитеза.
3ч. – кульмінаційна: синтезує попередні думки. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає "зерна неправди за собою". І цей шлях — шлях до слави, до розуміння в цьому світі й свого призначення.
4ч. – стисла кінцівка, яка спонукає до подальшого шляху.
Ліричний герой уже психологічно піднісся над лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою”.
По-іншому дивиться він тепер і на власну нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою, оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в житті. В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і вагомих ідейних формулювань.
· Виразне читання поезії «Росли укупочці, зросли…»(1860)
Останнім часом із Кобзаря поволі спадає облуда такого собі поета-схимника-пророка, який кожне своє слово, вчинок, рядок, зрештою, все своє життя ніби приміряв до майбутньої хрестоматії з української радянської літератури. Тому очевидні, колись заборонені, а сьогодні «розархівовані» факти є для нас справжнім одкровенням.
Виявляється, він кохав. Виявляється, ревнував. Виявляється, охолодав у своїх почуттях. Виявляється, закохувався знов. Як усі нормальні люди. Як і ми з вами.
...Кріпачка Ликера Полусмак відіграла в житті Тараса Шевченка воістину фатальну роль. Вони зустрілися 1860 року в Петербурзі, далеко від рідної землі: українська дівчина й український поет. Вона служила в панів, знайомих Шевченка, він навідувався до них у гості. ...Це було третє, після заслання, вільне поетове літо. Як згодом з’ясувалося, третє і — останнє.
Либонь, душа чула, що дні пораховано. І дозволила собі востаннє закохатися.
Різне про них казали, 19-річну Ликеру сварили за те, що не щадила Шевченкового серця, легковажила, давала приводи для ревнощів.
44-річного «жениха» лаяли за необдуманість вчинку, навіть вимагали розірвати заручини. А дехто просто не йняв віри, що Тарас, знаменитий батько Тарас, та й полюбився з простою служницею.
Їхнє кохання тривало, може, сто днів. Перші пориви осіннього вітру принесли холод в їхні стосунки, а згодом і геть їх розірвали. І хоча Ликера Полусмак була вже самостійною у своїх учинках (завдяки клопотанню поета її було відпущено на волю), і хоч мала власне помешкання, яке їй винайняв той же Шевченко, і хоч кпини панів останнім часом були менш колючими — як-не-як Ликера Полусмак от-от мала стати Ликерою Шевченко, трагічний кінець невпинно наближався. Надто втомленим був наречений. Надто юною була наречена. Авжеж, 19-річна дівчина не зуміла втримати біля себе неприкаяного поета, не подужала його складних почуттів. Одне слово, не вберегла Тараса.
Ба, дехто формулює жорсткіше — занапастила.
Він одрікся від неї в листопаді. Що стало останньою краплею — достеменно не відомо. Більшість дослідників сходяться на думці, що скоріш за все то було «...фліртування, залицяння Ликери до когось іншого...» (О. Дорошкевич). Факти свідчать, що Шевченко в ці дні перебував у цілковитому розпачі. «А те, що осталося в Ликери (йдеться про його дарунки), спаліть, та й годі!». Або: «Крім речей, котрі я вас просив спалить при її очах, треба, щоб вона заплатила на квартиру 14 руб., за ключ, нею загублений, — 1 руб.», — пише він у листах до своїх знайомих Н. Забіли та М. Макарова.
А ще через сто днів поета не стало...
Ідейно-художній аналіз поезії "Росли укупочці, зросли..." за планом
· Вірш "Росли укупочці, зросли..." Т.Шевченко написав 25 липня 1860р, в Санкт-Петербурзі у перші дні закоханості в Ликеру Полусмак.
Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому одруженню з наймичкою Ликерою Полусмак.
Ідея: возвеличення гармонії, розуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався.
Основна думка: «Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести».
Жанр: поезія інтимної лірики, побудованої за принципом притчі.
Композиція
1 строфа: розповідь від 3 особи про щасливе життя невідомої пари.
2: молитва до Бога.
Автор вважає що саме добробут у родині — міцність держави!
Художні особливості поезії.
Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».
Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!»
Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна».
Домашнє завдання: виразно читати, аналізувати поезії, вивчити поезію «Доля» напам’ять
Завдання на 21 квітня 2022 р.
Т. ШЕВЧЕНКО .«І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ…». КРИТИЧНИЙ ПЕРЕГЛЯД НАЦІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ ЗАДЛЯ ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ КРАЩОГО МАЙБУТНЬОГО. (ЗАПИШИ ТЕМУ У ЗОШИТ)
1.Переглянь відео2.Уважно прочитай
Сучасні літературознавці так трактують зміст послання «І мертвим, і живим…»: пошуки поетом національної еліти, її прикметних рис, її взаємовідносини з народом. Проблеми місця української еліти (нею на той час було і ліберальне панство – козацькі нащадки) в імперській системі Шевченко торкався ще у поемі "Сон", тут же вона стає центральною і розкривається через ряд додаткових: питання слов’янофільства, бездумного поклоніння Заходу, втрата національного ґрунту, поєднання національного та загальнолюдського.
Та є ще один аспект – історіософія твору. Т.Шевченко критикує романтичну концепцію історії, даючи реальні оцінки. Тільки об’єктивно глянувши на минуле, можемо зрозуміти причини теперішнього. Поет досліджує "клініку" хвороби, аби поставити точний "діагноз" і вилікувати хворого.
Поема-послання датується автографом 15 грудня 1845 року, В’юнище. Село В’юнище Переяславського повіту, потім Переяславського району, затоплене у зв’язку зі спорудженням Канівського водосховища, належало до маєтку С.Самойлова. До села у серпні 1845 року приїздив Шевченко, де створив малюнок-сепію «У В’юнищі». Первісний автограф невідомий. Уперше поет прочитав послання своїм знайомим і друзям на літературному вечорі у В. Тарнавського-старшого. М. Білозерський згадував: «Василь Васильович Тарнавський-батько розповідав мені, що у нього в сорокових роках у Києві були літературні вечори, які навідували М.Костомаров, В.білозерський та іншу друзі й знайомі Тарнавського, і Шевченко. Загальний зміст цього твору, і особливо ті місця, де говориться про козацьких гетьманів, яких Шевченко перший зрозумів і показав у їх істинному вигляді, справило на всіх присутніх шалене враження: з цього моменту преклоніння ясновельможним і уявленняїх героями-лицарями руйнувалось…Слово Шевченка скинуло їх з п’єдесталів і поставило на належні місця».
- Оскільки твір побудований у формі гострої полеміки з опонентами, шукання правди неминуче веде до історичних екскурсів. (Коли дух нації пробуджується, вона прагне осмислити себе в часі. Для Шевченка правда історії рідного народу була така сама болюча, як і його тогочасне становище. В ім’я тієї правди він не боїться руйнувати офіційні (московські) і романтичні (козакофільські) стереотипи й міфи. Для викриття брехні поет вдається до прийому моделювання розмови адресатів, їхня піднесена автохарактеристика сповнена пафосу самозвеличення):
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що – не Брути!
У нас Брути! і Коклекси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
- Що пропонує автор адресатам послання?
Він закликає : «читайте» власне минуле «од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть». Автор ще пропонує власне бачення історії, чесне і правдиве. Для нього, люблячого сина свого народу, правда – засіб самоусвідомлення, адекватної оцінки минулого і можливість спроектувати краще майбутнє.
Знак духовної неволі і прислужництва походить через увесь твір як нагадування українцям про причини їхньої недолі.
Національне чванство було чужим поетові. Йому пекло душу те, що зневажаються національні святині, що з мовчазного потурання денаціоналізованої української інтелігенції «заорюється» історична пам’ять народу. Підтверджується це такими словами:
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
Німець і картопелька на Січі – реальні знаки колонізаторської політики царату в Україні.
- Якої мети намагався досягти поет своїм посланням? (Найвища мета Шевченка – здобуття волі кращої долі для України. Заради цього він готовий жертвувати найдорожчим: «…я оддав би веселого віку половину».)
- Яким постає перед читачем ліричний герой? (З перших рядків поезії бачимо, що ліричний герой – надзвичайно вразлива людина, патріот своєї землі, добре знає її історію, про це свідчать численні алюзії, він знає і світову культуру та історію.)
- У якому світі живе ліричний герой? Чи має він однодумців? (Герой самотній, світ йому близький (рідний край), але водночас і чужий, бо це є пекло на землі.)
- Яке його ставлення до світу? Чи намагається змінити щось? ( Звертається до свідомих українців з проханням змінити все на краще, вказує шляхи, як це зробити.)
- Які ви можете назвати художні засоби суб’єктивно емоційного наповнення? (Іронія, метафора, експресивна лексика)
- Настроєві інтонації твору – суперечка, пересторога, наказ, прохання, радість, погроза, гнів, заклик...Які з них, на вашу думку, можна назвати основними? (Гнів, пересторога, прохання).Чи є у Шевченка певна система вираження цих почуттів? (Спочатку –гнівається, потім застерігає і врешті-решт – просить.)
Настроєві інтонації твору
Гнів
Пересторога
Прохання
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають… (метафори);
…недолюди,
Діти юродиві!
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли! (інвектива)
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… (гіпербола)
Схаменіться! будьте люди…
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать…
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
Славних прадідів великих
Правнукі погані!
І всі мови
Слав'янського люду –
Всі знаєте. А своєї
Дасть бі…
Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже,
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної України!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Загальний висновок:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
У «Посланії» Т.Шевченка мовби підбито підсумок напружених роздумів і переживань щодо проблеми правди у ставленні до історичного минулого, сучасного і майбутнього України. Поет у своїй особі представив «громаду в сіряках» як народ, що має суспільні орієнтири й усвідомив себе політично, заперечивши тим самим думку про політичну незрілість української нації.
Домашнє завдання: дати письмово відповідь на питання «Чому Шевченко, розкривши жорстоку експлуататорську суть поміщицтва, викривлене виховання інтелігенції, усе ж закликає їх єднатися з народом, полюбити найменшого брата?
Закріпи свої знання, потренуйся :
1.https://learning.ua/zno/kursy-zno/kursy-zno-z-ukrainskoi-movy/taras-shevchenko-i-mertvym-i-zhyvym
2.Виконати на оцінку тест за посиланням до 28 квітня:
Код доступу 1491976Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua
2.Уважно прочитай
Сучасні літературознавці так трактують зміст послання «І мертвим, і живим…»: пошуки поетом національної еліти, її прикметних рис, її взаємовідносини з народом. Проблеми місця української еліти (нею на той час було і ліберальне панство – козацькі нащадки) в імперській системі Шевченко торкався ще у поемі "Сон", тут же вона стає центральною і розкривається через ряд додаткових: питання слов’янофільства, бездумного поклоніння Заходу, втрата національного ґрунту, поєднання національного та загальнолюдського.
Та є ще один аспект – історіософія твору. Т.Шевченко критикує романтичну концепцію історії, даючи реальні оцінки. Тільки об’єктивно глянувши на минуле, можемо зрозуміти причини теперішнього. Поет досліджує "клініку" хвороби, аби поставити точний "діагноз" і вилікувати хворого.
Поема-послання датується автографом 15 грудня 1845 року, В’юнище. Село В’юнище Переяславського повіту, потім Переяславського району, затоплене у зв’язку зі спорудженням Канівського водосховища, належало до маєтку С.Самойлова. До села у серпні 1845 року приїздив Шевченко, де створив малюнок-сепію «У В’юнищі». Первісний автограф невідомий. Уперше поет прочитав послання своїм знайомим і друзям на літературному вечорі у В. Тарнавського-старшого. М. Білозерський згадував: «Василь Васильович Тарнавський-батько розповідав мені, що у нього в сорокових роках у Києві були літературні вечори, які навідували М.Костомаров, В.білозерський та іншу друзі й знайомі Тарнавського, і Шевченко. Загальний зміст цього твору, і особливо ті місця, де говориться про козацьких гетьманів, яких Шевченко перший зрозумів і показав у їх істинному вигляді, справило на всіх присутніх шалене враження: з цього моменту преклоніння ясновельможним і уявленняїх героями-лицарями руйнувалось…Слово Шевченка скинуло їх з п’єдесталів і поставило на належні місця».
- Оскільки твір побудований у формі гострої полеміки з опонентами, шукання правди неминуче веде до історичних екскурсів. (Коли дух нації пробуджується, вона прагне осмислити себе в часі. Для Шевченка правда історії рідного народу була така сама болюча, як і його тогочасне становище. В ім’я тієї правди він не боїться руйнувати офіційні (московські) і романтичні (козакофільські) стереотипи й міфи. Для викриття брехні поет вдається до прийому моделювання розмови адресатів, їхня піднесена автохарактеристика сповнена пафосу самозвеличення):
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що – не Брути!
У нас Брути! і Коклекси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
- Що пропонує автор адресатам послання?
Він закликає : «читайте» власне минуле «од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть». Автор ще пропонує власне бачення історії, чесне і правдиве. Для нього, люблячого сина свого народу, правда – засіб самоусвідомлення, адекватної оцінки минулого і можливість спроектувати краще майбутнє.
Знак духовної неволі і прислужництва походить через увесь твір як нагадування українцям про причини їхньої недолі.
Національне чванство було чужим поетові. Йому пекло душу те, що зневажаються національні святині, що з мовчазного потурання денаціоналізованої української інтелігенції «заорюється» історична пам’ять народу. Підтверджується це такими словами:
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
Німець і картопелька на Січі – реальні знаки колонізаторської політики царату в Україні.
- Якої мети намагався досягти поет своїм посланням? (Найвища мета Шевченка – здобуття волі кращої долі для України. Заради цього він готовий жертвувати найдорожчим: «…я оддав би веселого віку половину».)
- Яким постає перед читачем ліричний герой? (З перших рядків поезії бачимо, що ліричний герой – надзвичайно вразлива людина, патріот своєї землі, добре знає її історію, про це свідчать численні алюзії, він знає і світову культуру та історію.)
- У якому світі живе ліричний герой? Чи має він однодумців? (Герой самотній, світ йому близький (рідний край), але водночас і чужий, бо це є пекло на землі.)
- Яке його ставлення до світу? Чи намагається змінити щось? ( Звертається до свідомих українців з проханням змінити все на краще, вказує шляхи, як це зробити.)
- Які ви можете назвати художні засоби суб’єктивно емоційного наповнення? (Іронія, метафора, експресивна лексика)
- Настроєві інтонації твору – суперечка, пересторога, наказ, прохання, радість, погроза, гнів, заклик...Які з них, на вашу думку, можна назвати основними? (Гнів, пересторога, прохання).Чи є у Шевченка певна система вираження цих почуттів? (Спочатку –гнівається, потім застерігає і врешті-решт – просить.)
Настроєві інтонації твору | ||
Гнів | Пересторога | Прохання |
Оглухли, не чують; | А що вродить? Побачите, | Полюбіте щирим серцем |
І знову шкуру дерете Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, | Бо лихо вам буде. | Схаменіться! будьте люди… Умийтеся! образ Божий |
Якби ви вчились так, як треба, Славних прадідів великих | Колись будем | Подивіться лишень добре, |
Чого ж ви чванитеся, ви!
| Бо хто матір забуває, | Учітесь, читайте, |
Загальний висновок: Обніміте ж, брати мої, | ||
У «Посланії» Т.Шевченка мовби підбито підсумок напружених роздумів і переживань щодо проблеми правди у ставленні до історичного минулого, сучасного і майбутнього України. Поет у своїй особі представив «громаду в сіряках» як народ, що має суспільні орієнтири й усвідомив себе політично, заперечивши тим самим думку про політичну незрілість української нації.
Домашнє завдання: дати письмово відповідь на питання «Чому Шевченко, розкривши жорстоку експлуататорську суть поміщицтва, викривлене виховання інтелігенції, усе ж закликає їх єднатися з народом, полюбити найменшого брата?
Закріпи свої знання, потренуйся :
1.https://learning.ua/zno/kursy-zno/kursy-zno-z-ukrainskoi-movy/taras-shevchenko-i-mertvym-i-zhyvym
2.Виконати на оцінку тест за посиланням до 28 квітня:
відкривши посилання
join.naurok.ua
Завдання на 15 квітня 2022 р.
Тема.Тарас Шевченко. Послання «І мертвим, і живим…». Викриття конформізму бичування комплексу меншовартості.
Дорогі учні, Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилася вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над російською імперією як грандіозна хмара, що насувалася, наливаючись свинцем.Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує.
І раптом вибух... Вибух Шевченкової поезії... Прямий, відвертий, нерідко сатиричний. Сьогодні ми вивчатимемо один із найбільш знакових творів не тільки в доробку Тараса Шевченка, а й всієї української літератури. Ця поезія заставить навіть байдужу до всього людину задуматися над минулим нашого народу, провести паралель до сьогодення і поставить питання: «...що ми? Чиї сини? яких батьків?». Ліричний твір «І мертвим, і живим, і ненародженим...», написаний у грудні 1845 року.Перегляньте відеоурок з теми:
Життєва основа твору.
«І мертвим, і живим…» було написано у грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова,— сюди він приїхав з Переяслава у зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського. Т. Шевченко розумів, що для пробудження в українському народі національної і політичної свідомості потрібні освічені люди. Тільки їхня пропагандистська робота могла підняти й згуртувати трудові маси на боротьбу проти кріпосницької системи, спрямувати їхню громадянську енергію на відродження самостійної державності. Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до дворянської та різночинницької інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя трудового люду.
Виявилося, що більшість дворян — реакціонери. Вони були задоволені політикою самодержавства, вірні йому і зовсім байдужі до громадських справ свого краю, його минулого й сучасного. Їх цікавило тільки особисте збагачення, основним джерелом якого булла нещадна експлуатація кріпосницьких селян, своїх же земляків. Серед інтелігенції були й національно свідомі українці, які любили свій рідний край, цікавилися його історією, бажали добра народові. Але ця частина освіченого класу була відірвана від трудових мас, не згуртована, не мала реальної програми дій. Її протест проти несправедливого ладу зводився до безплідних полемік. Малочисельна й безсила, вона була неспроможна очолити народно-визвольний рух, та й не прагнула до цього. Без політичного керівництва стихійний протест народних мас виливався в бунти, які царат жорстоко придушував. Свої спостереження і роздуми, почуття і настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі виразив у творі «І мертвим, і живим…»
Тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.
Ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою Заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.
а) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь…
б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним;
в) інтелігенція України повинна бути разом із народом, просвітити його, написати українську історію і зберегти культуру.
Жанр: посланіє-звернення до представників панівного класу.
(Послання — віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення до однієї або багатьох осіб.) З цим жанром учні знайомилися під час вивчення творчості
І. Вишенського; Біблії.
Особливість назви твору.
Мертві — українські поміщики — кріпосники, живі — інтелігенція, про яку поет найбільше говорить у творі, ненароджені — простий народ, поневолений, не готовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до «ненароджених земляків», тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок — в єдності всіх сил нації.
Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет пору- шує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.
Композиція.
Композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Перші чотири строфоїди
цього твору стосуються дворян-реакціонерів. Слід звернути увагу на рядки такого змісту:
- засудження нещадного визиску кріпаків поміщиками;
- заклик до української інтелігенції, настроєної реакційно, полюбити «найменшого брата» і стати на захист трудового люду в рідному краї;
- викриття показної освіченості дворян, їхнього рабського плазування перед царем;
- картини справедливої помсти.
У другій частині послання Т. Шевченко звертається до української інтелігенції і розкриває негативні сторони її світогляду та діяльності. Найперше він вказує на те, що освічені люди самі не вивчають вітчизняну історію, а лише повторюють псевдонаукові теорії іноземних дослідників. Захоплюючись ідеями слов’янофільства, не усвідомлюють їх основну суть — боротьбу за визволення всіх слов’ян з-під чужоземного поневолювання. Вивчивши кілька іноземних мов, нехтують своєю рідною. Поет в’їдливо висміює лжепатріотизм цих лібералів, ідеалізацію ними історії України, показує правдиві картини минулого, радить розібратися самим у подіях давнього часу, побачити правду. Гнівно і гостро картає поет ліберальствуючих панків за те, що вони не менше за реакціонерів визискують свій народ, прикриваючись при цьому нібито благими намірами — просвітити його, прилучити до здобутків європейської науки, «повести за віком». У заключному строфоїді поет закликає всіх освічених людей об’єднатися з простим людом, бо тільки згуртування всіх сил нації може привести до визволення України з-під ярма російського самодержавства.
Домашнє завдання: письмово розкрити проблематику твору, виконати тест
Код доступу 1778964
Життєва основа твору.
«І мертвим, і живим…» було написано у грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова,— сюди він приїхав з Переяслава у зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського. Т. Шевченко розумів, що для пробудження в українському народі національної і політичної свідомості потрібні освічені люди. Тільки їхня пропагандистська робота могла підняти й згуртувати трудові маси на боротьбу проти кріпосницької системи, спрямувати їхню громадянську енергію на відродження самостійної державності. Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до дворянської та різночинницької інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя трудового люду.
Виявилося, що більшість дворян — реакціонери. Вони були задоволені політикою самодержавства, вірні йому і зовсім байдужі до громадських справ свого краю, його минулого й сучасного. Їх цікавило тільки особисте збагачення, основним джерелом якого булла нещадна експлуатація кріпосницьких селян, своїх же земляків. Серед інтелігенції були й національно свідомі українці, які любили свій рідний край, цікавилися його історією, бажали добра народові. Але ця частина освіченого класу була відірвана від трудових мас, не згуртована, не мала реальної програми дій. Її протест проти несправедливого ладу зводився до безплідних полемік. Малочисельна й безсила, вона була неспроможна очолити народно-визвольний рух, та й не прагнула до цього. Без політичного керівництва стихійний протест народних мас виливався в бунти, які царат жорстоко придушував. Свої спостереження і роздуми, почуття і настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі виразив у творі «І мертвим, і живим…»
Тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.
Ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою Заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.
а) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь…
б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним;
в) інтелігенція України повинна бути разом із народом, просвітити його, написати українську історію і зберегти культуру.
Жанр: посланіє-звернення до представників панівного класу.
(Послання — віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення до однієї або багатьох осіб.) З цим жанром учні знайомилися під час вивчення творчості
І. Вишенського; Біблії.
Особливість назви твору.
Мертві — українські поміщики — кріпосники, живі — інтелігенція, про яку поет найбільше говорить у творі, ненароджені — простий народ, поневолений, не готовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до «ненароджених земляків», тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок — в єдності всіх сил нації.
Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет пору- шує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.
Композиція.
Композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Перші чотири строфоїди
цього твору стосуються дворян-реакціонерів. Слід звернути увагу на рядки такого змісту:
- засудження нещадного визиску кріпаків поміщиками;
- заклик до української інтелігенції, настроєної реакційно, полюбити «найменшого брата» і стати на захист трудового люду в рідному краї;
- викриття показної освіченості дворян, їхнього рабського плазування перед царем;
- картини справедливої помсти.
У другій частині послання Т. Шевченко звертається до української інтелігенції і розкриває негативні сторони її світогляду та діяльності. Найперше він вказує на те, що освічені люди самі не вивчають вітчизняну історію, а лише повторюють псевдонаукові теорії іноземних дослідників. Захоплюючись ідеями слов’янофільства, не усвідомлюють їх основну суть — боротьбу за визволення всіх слов’ян з-під чужоземного поневолювання. Вивчивши кілька іноземних мов, нехтують своєю рідною. Поет в’їдливо висміює лжепатріотизм цих лібералів, ідеалізацію ними історії України, показує правдиві картини минулого, радить розібратися самим у подіях давнього часу, побачити правду. Гнівно і гостро картає поет ліберальствуючих панків за те, що вони не менше за реакціонерів визискують свій народ, прикриваючись при цьому нібито благими намірами — просвітити його, прилучити до здобутків європейської науки, «повести за віком». У заключному строфоїді поет закликає всіх освічених людей об’єднатися з простим людом, бо тільки згуртування всіх сил нації може привести до визволення України з-під ярма російського самодержавства.
Домашнє завдання: письмово розкрити проблематику твору, виконати тест
Код доступу 1778964
Завдання на 14 квітня 2022 р.
Тема. Поема "Катерина". Вічна тема матері й сина
- Доброго дня! «У всякого своя доля й свій шлях широкий...», — писав Тарас Григорович Шевченко. Дійсно, у кожного з нас різна доля. Хтось живе в щасливому шлюбі з коханою людиною, хтось має багато дітей і щасливу сім’ю, інший — багато грошей і жодних турбот, а хтось змушений зводити кінці з кінцями, не маючи ні родини, ні дому, ні роботи. Зазвичай такі люди у всьому звинувачують свою нещасливу долю, але вони рідко замислюються над тим, що самі можуть все змінити. Адже Бог дає людині скільки випробувань, скільки вона може витримати. І коли ми стикаємось із черговою перешкодою на нашому шляху, не потрібно сприймати її, як знак, що настав час зупинитись і плисти за течією. Скажи собі, що це лише черговий шанс стати сильнішим і досвідченішим, перевірити свої можливості. Що б не трапилось, не можна опускати руки. Якщо вже так вийшло, що на тебе з неба не звалюється щастя й багатство, то досягни цього сам! Доведи світові й самому собі, що ти вартий більшого, що ти заслуговуєш на те, щоб жити краще.
Отже, вибір долі: як жити, як вчинити в тій чи іншій ситуації? Пропоную звернутися до творчості Великого Кобзаря. Адже Тарас Шевченко завжди сучасний, недарма його називали пророком. Який би твір його ми не вивчали, здається, що там відображені події сьогодення. Згадаймо лише його заклик : «Борітеся – поборите…» Проблему, яку ми розглянемо на уроці, завжди актуальна і сучасна. Що ж це за проблема?
Щоб дати відповідь, пропоную вам переглянути відео
Життя сільської громади в часи Т. Шевченка значною мірою залежало від приписів звичаєвого права. Це система неписаних соціальних норм і правил поведінки, закріплена в народній традиції. Звичаєве право, як важлива форма самоорганізації, регулювало взаємини між людьми. Воно спиралося на стереотипні уявлення про дошлюбні взаємини, родинне життя, громадські обов’язки. Ставлення до жінки визначалося її значенням у родині. Жінка була господинею в домі, виховувала дітей, у жнива брала участь у польових роботах. Поведінка дівчини також обумовлювалася звичаєвим правом. Це, зокрема, знайшло відображення в народній ліриці про дошлюбні взаємини. Нетерпимим було ставлення до жінок, які народжували дітей поза шлюбом. За українським звичаєм, їм обрізали коси й покривали голову хусткою. Звідси походить слово покритка. Нешлюбних матерів публічно засуджували, іноді виганяли із сільської громади. Серед односельців покритки та їхні діти (байстрюки) перебували в принизливому становищі людей другого сорту. Зі звичаєвим правом Т. Шевченко був добре знайомий іще з дитинства. Однак у своїй поезії він не підтримував жорстокого ставлення до матерів нешлюбних дітей, а, навпаки, співчував їхній страдницькій долі.
Опрацьовуємо прочитане
1. Що таке звичаєве право?
2. Як воно визначало ставлення до жінки в сучасному Т. Шевченкові українському суспільстві?
3. Чому ставлення до жінки, яка народжувала поза шлюбом, було негативним?
4. Як називали таких жінок?
5. Як називали позашлюбних дітей?
6. Чи поділяв Т. Шевченко вимоги звичаєвого права у ставленні до жінок, які народжували поза шлюбом? Доведіть свою думку.
Уперше до теми жіночої долі Т. Шевченко звернувся в поемі «Катерина». Проста дівчина, зваблена й покинута російським офіцером, — головна героїня Шевченкового твору. Автор розкрив трагедію щирого серця, що зазнало обману та страждань. Він надав своїй героїні деяких романтичних рис. Як мати позашлюбної дитини, Катерина наштовхується на зневагу оточення. Дівчину зраджує й кидає напризволяще коханий, якому вона довірилась. Не знайшла вона співчуття і в батьків та односельців. Із немовлям на руках її випроваджують із села. Катерина приречена на самотні мандри похмурим і непривітним світом у пошуках коханого. Коли ж знаходить батька дитини, то зустрічає його погорду й байдужість. Її син теж не може розраховувати на щасливу долю. Позашлюбна дитина, байстрюк, він від народження приречений на поневіряння. У змалюванні страдницької долі жінки-покритки автор виділив соціальний і національний плани. Соціальний розкривається в неприхильному, навіть жорстокому ставленні людей до дівчини. Національний план увиразнюється вже в перших рядках твору: «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі — чужі люде, / Роблять лихо з вами». Поет вказав на духовну й ментальну відмінність представників різних народів. Він протиставив довірливу й щиру дівчину аморальному чужинцеві-офіцеру, якому байдуже до її долі.
Ідейно-художній аналіз поеми "Катерина"
Домашнє завдання
І. Прочитати поему Т. Шевченка "Катерина".
ІІ. Дайте письмові відповіді на питання:
1. Чому Катерину засуджували односельці? Як поставились до неї батьки?
2. Куди помандрувала Катерина? Чим завершились її мандри?
3. Яку роль для розуміння ідеї твору відіграє остання частина поеми? Яке враження вона на вас справила?
4. У чому полягає романтизм поеми?
Завдання на 7-8 квітня 2022 р.
Тема. Жіноча доля у творчості Т.Шевченка. Поеми «Катерина», «Наймичка»
Добрий день!
Дорогі учні, сьогодні ми будемо вести розмову про жіночу долю, зображену у творах Шевченка.
Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, особливе місце посідає поема «Катерина», присвячена Жуковському в пам’ять дня викупу поета з кріпацтва та поема «Наймичка», висловлена в іншому емоційному ключі.
Тож ми з вами будемо працювати над змістом поем «Катерина» та «Наймичка», складемо порівняльну характеристику героїнь; визначимо причини, які зумовили так вчинити обом жінкам; спробуємо дати свої відповіді на деякі проблемні запитання.
Багато із сьогоднішньої розмови ви почерпнете для майбутнього, адже вам скоро вступати у доросле життя, будувати сім’ю.
Перегляньте навчальне відео з теми:
Бліц-опитування
-Де було написано поему «Катерина»?
-Яку присвяту має?
-Чому називається «Катерина»?
- Які почуття переживала дівчина?
-Чому журяться батьки Катерини? Чим мотивує мати своє рішення про вигнання дочки з дому?
- Чи можна говорити про жорстокість народної моралі?
- Чи можемо ми засуджувати Катерину як матір, котра покинула свого сина напризволяще?
-Для чого героїня перед тим як вирушити у дорогу набрала землі під вишнею?
-Яка доля дитини Івася, матері?
Через 7 років після написання поеми «Катерина» народилися перші рядки «Наймички».
Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності — вміння жертвувати собою. Найвища самопожертва — в материнстві, бо мати дарує дитині не тільки безмежну любов, віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти.Великий Кобзар українського народу низько схилявся перед образом Матері, який втілював для нього рідну матір, Україну, Пречисту Діву Марію. Матір Божа, яка оберігає людей землі,— це узагальнюючий образ усіх матерів.
-Якій темі присвячена поєма «Наймичка»?
Хто така Ганна?
Що про себе розповідає, чому покидає сім’ю?
Чому вона не йде шукати коханого, як це зробила Катерина?
Які два виходи вбачає вона? Чому підкинула дитину багатій бездітній сім’ї?
«Асоціативне гроно»
- Наймичка – які асоціації у вас виникають?
- Чому поему автор назвав «Наймичка», а не «Мати», « Мати-наймичка»?
- Як вона дбає про свою дитину? Зачитайте рядки
- Чи була вона щасливою?
-Чи вдалося ж Ганні-наймичці послати добру долю своєму синові?
-Знала вже Ганна , що її дитина житиме, що все зробить, щоб син був щасливий, хоча останні рядки прологу насторожують нас. Нікому було розповісти про своє горе(хіба що вітру), і Ганна свій біль виливає у пісні. Шевченко звертається до народної пісні, яка відображала долю нещасних покриток і їх дітей, щоб заставити нас замислитись…(над чим?)
(Чи не така доля буде і у сина Ганни, чи не вчинить вона так, як Катерина?)
- Хто така покритка?
- Яке значення мало слово москаль?
Ми прочитали дві поеми Шевченка «Катерина»та «Наймичка», познайомилися з двома на перший погляд, різними жіночими долями. Та водночас вони такі схожі, адже обидві стали жертвами тодішнього суспільного ладу, обидві були обмануті та залишені. Зараз спробуємо скласти порівняльну характеристику двох матерів, у яких була дуже важка доля жінки- покритки.
Метод «Займи позицію»
Висловіть своє ставлення до героїнь поем Шевченка. На чиєму боці ваші симпатії?
- Як ви вважаєте, чи правильно вчинила Ганна, що все життя мовчала і сказала правду лише перед смертю?
- Як ви розцінюєте вчинок Катерини?
- Які вчинки матерів вплинули на те, як склалася доля кожного з них?
- Які причини змушують жінок у наш час залишати своїх дітей?
Домашнє завдання: дати письмово відповіді на питання:
- Яке рішення прийняла Катерина, коли б не покінчила життя самогубством. Запропонуйте власне рішення чи пораду ( позитивне і негативне). Чи можна зробити по-іншому.
- Як склалася б доля Марка, якби Ганна не підкинула його багатим людям?
Домашнє завдання .Виконати тест до 22 квітня.
Тема. Т.Шевченко. «Наймичка». Еволюція жіночого образу. Реалістично-побутовий тип утілення теми жіночої долі.
Дорогі учні! Зображенню трагічної долі жінки Т. Шевченко присвятив багато своїх творів. Поет створив цілий ряд многостраждальних жіночих образів - дівчини, матері, жінки, покритки. Вибір цієї теми Шевченком пояснюється тим, що у закріпаченому селі саме жінка була найбільш пригнобленою і скривдженою.
Сьогодні на уроці спробуємо осмислити трагічну долю жінки-матері у кріпацькому суспільстві на прикладі образу Ганни з поеми «Наймичка», дослідити еволюцію жіночого образу у творчості Кобзаря. Саме цей твір називають «невмирущим гімном материнській любові». На відміну від поеми «Катерина», «Наймичку» Тарас Шевченко пише в реалістичному ключі, повернувшись із України і трагічно прозрівши.
Багато із сьогоднішньої розмови, я сподіваюся, ви почерпнете для майбутнього, адже вам скоро вступати в доросле життя, будувати сім’ю, сімейні стосунки, давати життя дітям своїм.
Перегляньте навчальне відео з теми:
У поемі «Наймичка» (1845 р.) розповідається про долю Ганни-матері, яка, не маючи змоги сама виростити дитя, підкидає сина багатим бездітнім людям. Сама ж іде до них наймичкою. Цей твір присвячений трагічній долі жінки-покритки на Україні. Через сім років після написання «Катерини» Тарас Григорович знову повертається до цієї теми, але висловлює її вже в іншому емоційному ключі.
Поет усвідомлює, що Бог може порятувати те суспільство, яке духовно зростає. Тому зростає, еволюціонує, удосконалюється жінка в поемі «Наймичка».
Жіночі образи в поемах «Катерина» та «Наймичка» втілено по-різному: романтично - у поемі «Катерина», реалістично-побутово – у «Наймичці».
Бесіда за змістом поеми
- Чому поема називається «Наймичка», а не «Мати» чи «Ганна»?
- Чому, на вашу думку, Ганна прийшла на хутір лише через рік?(Материнське серце перемогло серце гордої багачки – мати повертається до сина.)
- Що творилося в її душі протягом цього часу?
- Чим пояснити поведінку наймички: удень піклується про дитину, а ввечері плаче?
- Чому наприкінці життя вона стає такою богомольною?(Мотив самозбереження покритки шляхом прощі та служіння, як спокути перед сином та людьми; вважає себе винною, грішною;, замолює гріхи.)
- Чим пояснити відмову Ганни бути на весіллі Марка за матінку?( Осуджує себе за гріх і вважає, що немає права бути матір’ю.)
- Було багато моментів, коли Ганна, здавалося б, могла сказати синові правду. Чому вона цього не робить?( Щоб не дізналися, що Марко – позашлюбна дитина.)
- Про що свідчить такий факт, що Ганна підкидає дитину багатим господарям?
- У яких умовах ріс Марко?
- Як характеризують Ганну рядки?
Я була багата…
Не лай мене; молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе.
- Що ми дізнаємося із прологу про долю Ганни?
- Чим викликане велике бажання Трохима і Насті мати спадкоємця?
- Про що свідчить така деталь:
Дитина сповита —
Та й не туго, й новенькою
Свитиною вкрита;
Бо то мати сповивала —
І літом укрила
Останньою свитиною!..
- Як потрапила Ганна до самотнього подружжя?
• Зачитати й прокоментувати, як наймичка доглядала дитину.
• Зачитати в особах рядки поеми, у яких Ганна зізнається Маркові, хто вона (від слів «Іде Марко, не журиться…»).
• Що можна сказати про внутрішній стан героїні:
А коли дитини
Так і пада, ніби мати…
А… щовечір небога свою долю проклинає,
Тяжко-важко плаче…
- Чому Ганна так довго мовчала і зважилась сказати правду лише перед смертю?
- Чи є цей твір актуальним і сьогодні? Думку обгрунтуйте.
Складання паспорта поеми «Наймичка»
Жанр: ліро-епічна, соціально-побутова поема.(з ознаками реалізму)
Тема: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати й приховувати своє материнство.
Ідея: засудження тогочасних умов, у яких жінка відчувала себе соціально незахищеною; висловлення співчуття стражданням героїні.\
Герої:Ганна,Трохим,Настя, Марко, Катерина, іх діти.
Домашнє завдання:порівняйте образи Катерини та Ганни(письмово).Виконати тести до 21 квітня
Код доступу 5583956
Завдання на 31 березня та 1 квітня 2022 р.
1.Запишить, будь ласка, у зошит число та тему сьогоднішнього уроку
Завдання на 17 березня 2022 р.
1.Запишить, будь ласка, у зошит число та тему сьогоднішнього уроку
Тема: Тарас Шевченко. Життєпис поета (викуп із неволі, навчання в Петербурзькій академії мистецтв, збірка «Кобзар»). Мотив усеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому та складному світі («Мені тринадцятий минало»)
- Відеорозповідь про дитячі роки Т.Шевченка, його рідні місця.
2. Опрацювання матеріалів підручника на с. 60-61
3. Записати у зошит короткі дані із життя і творчості Т.Шевченка
Народився 09.03.1814 у с.Моринці. Батьки – кріпаки.
У 8 років віддали на навчання до дяка.
Коли виповнилось Тарасу 9 років, померла мати, в 11 років втратив батька.
Періоди творчості Т.Шевченка
- Ранній: 1837-1843р.р.; викуп із кріпацтва (1838р.)
- «золота пора» творчості 1843-1847р.р.
- Невольницька поезія: 1847-1857р.р.
- Творчість після заслання: 1857-1861р.р.
Звання академіка мистецтв присвоєно у 1860р.
Помер 10.03.1861
4. Читання та аналіз поезії «Мені тринадцятий минало…»
Підручник, с. 61-62
5. Літературний паспорт(записати у зошит).
Т.Шевченко
«Мені тринадцятий минало…»
Тема: зображення душевного стану й думок бідного підлітка-сироти, який у хвилини відчаю отримав підтримку.
Мета: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати.
Жанр: інтимна лірика, автобіографічний вірш
6. Аналіз змісту.
Автобіографічний вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало складається з чотирьох настроєвих картин: хлопчик пасе овець, милується ясним сонечком, голубим небом; раптом розуміє, що він – сирота безпритульний, немає в нього нічого – ні ягнят, ні хати, ні рідної душі поряд; та ось прийшла дівчина, втішила, витерла сльози хлопчині, поцілувала – і сонце знову засіяло не лише в небі, а й у душі.
У четвертій частині – роздуми дорослого поета про те, що той його колишній стан – це рай. Набагато гірше тепер, коли він усвідомив усю несправедливість існуючого ладу і виступив проти нього. Ця частина подається у «Кобзарі»
7. Теорія літератури.
Підручник, с. 62-63.
- Виписати визначення контрасту.
Завдання на 18 березня 2022 р.
Тема: Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності («Тополя»). «Заповіт» – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього(записати у зошит тему)
- Теорія літератури.
Підручник, с. 68 (записати визначення)
Балада– невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на героїчну або історичну тему. Йдеться про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним. Найчастіше завершується твір загибеллю героя.
Метаморфоза – це художній прийом, який передбачає перетворення однієї форми образу на іншу, його видозміну.
2. Легенда про тополю та Стрибога (прочитати)
У полянина Жития та його дружини Добрини народилася вродлива донька, яку волхви нарекли Поляною. Росла вона як з води. І вимостилася в дивовижну красуню, якої світ не бачив. Багато красенів-парубків сваталися до неї, та Поля була вірна Стрибі – найпрудкішому з усіх юнаків округи. Міг він навіть обігнати стрілу, яку випустили з найтугішої тятиви. Тож воєвода посилав Стрибу гінцем в різні кінці, коли була в тому потреба.
Щасливі були і Поляна, і Стриба, і стали вони до весілля готуватися. Та на заваді стала врода Поляни. Бо її краса осліпила навіть грізного громовержця Перуна з Вирію. І надумав бог блискавки взяти злюб з Поляною.
– Бути Поляні Богинею! – вигукнув громовержець так, що його почули всі поляни. І зраділи, що матимуть такого могутнього, всесильного родича, який щедро поливатиме їхню Землю дощем, а ще, дивись, вогняними стрілами відганятиме ворогів.
Про Стрибу всі забули. Всі, крім Полі. Вона боялася злюбу з Перуном і тихо плакала за своїм коханим. Та ось вбрали Полю в найкращий одяг і повели до урочища Перуна, аби віддати в жони громовержцеві. Все плем’я полян ішло за Перуновою нареченою. І похнюплений Стриба також. Ось і задрижала Земля, всі попадали навколішки, лише Поляна стояла горда, як богиня, – у золотому осяяні. З пучком вогненних стріл у руці з’явився Перун. Молодецькі сріблясті вуса спадали аж на його могутні груди. Горіли золоті кучері на голові. Сяяли його очі.
Усміхаючись, бог-красень став наближатися до Полі.
– Прощай, кохана моя Полю! – скрикнув розпачливо Стриба, вихопив короткого мисливського меча і вгородив собі в серце. Жахно скрикнув натовп. Жалібно зойкнула Поля, залившись слізьми. Спохмурнів Перун і сказав:
– Ні, не хочу, щоби на злюбі моєму лилися кров і сльози. Хай же ти, чарівна Поляно, нікому не дістанешся!
Сліпуче сяйнули блискавки, вдарив грім. У неймовірному страхові люди припали до Землі. А коли підвели голови, то не побачили красуні Полі. Замість неї виросло дерево – високе й струнке, як дівчина.
– То – Поля! – вжахнулися передні.
– Що то за дерево? – допитувалися задні.
– Тополя,- відказували їм. Так і пристала до дерева назва – ТОПОЛЯ.
А Перун злітав у Вирій, приніс звідти пригорщу Живої Води, бризнув на лице мертвому Стрибі й ожив юнак.
– Будь моїм побратимом, Стрибо!- сказав Перун.- Адже обидва ми осиротіли без нашої Полі. Чи згоден?
– Згоден, – відповів Стриба. Перун схопив за руку побратима, потягнув за собою і… обидва легко злетіли в небо, полинули у Вирій. Там Стриба з дозволу Рода вкусив молодильне яблуко і став безсмертним.
– Роде, – звернувся Перун до Сокола, – дай крила для ніг мого побратима Стриби – його я хочу зробити богом вітрів, без яких не буде життя на Землі.
І тоді Сокіл-Род пустив дві сльозинки, і до ніг Стриби впало два крила. І врочисто промовив Перун:
– Тепер ти володар вітрів на світі, тепер ти не Стриба, а СТРИБОГ! – Так вони стали побратимами – Перун і Стрибог. Стриба щодуху ганяє хмари по світу, а Перун їх розпанахує стрілами, пускаючи життєдайний дощ на Землю в потрібному місці. Так вони творять добро: без вітру й без дощу й справді немає життя на Землі.
Тополя – оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України, дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності.
3. Прочитайте баладу Т.Шевченка «Тополя»
Підручник, с. 64- 67
4. Літературний паспорт твору (записати)
«Тополя»
Рік написання: 1839
Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля.
Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.
Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.
Жанр: балада з казково-фантастичними подіями.
Проблематика : • вірність і зрада; • кохання щире і без почуттів; • батьки і діти.
5. «Заповіт». Історія написання.
6 січня 1846 року поет Тарас Шевченко закінчив писати свій знаменитий “Заповіт”. 32-річний Шевченко вважав, що помирає і це його останній вірш. Адже у нього було запалення легень і лихоманка.
У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині. У Полтаві він поквапився до Шведської могили, яку хотів замалювати, бо ще раніше не бачив місцевість, де було поховано загиблих під час Полтавської битви шведів. За малюванням побачив поета поміщик Степан Самійлов, з котрим Шевченко здавна приятелював. Разом дісталися хутора В’юниця, де сім’я Самійлових привітала поета. А на ранок Шевченко відчув нежить. Місцевий фельдшер визначив – запалення легень. На сімейній раді вирішили – негайно відправити хворого поета в Переяслав до лікаря Андрія Козачковського, його друга ще із періоду навчання у Петербурзькій академії мистецтв.
Шевченку в Переяславі відвели окрему кімнату, лікар призначив лікування. Третьої ночі настала криза – хворий відчував повне виснаження, мучила лихоманка. Вирішив написати останнє слово до людей, бо гадав, що помирає.Так з’явилися рядки: “Як умру, то поховайте мене на могилі…”. Міцний організм переміг хворобу і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину.
У рукопису не було назви. “Заповітом” його охрестили видавці через кілька років. У різних списках і різних виданнях цей вірш мав різні назви: “Завіщаніє”, “Заповіт”, “Думка”, “Остання воля”. З 1867-го року за ним закріпилася назва “Заповіт”.
6. Прочитати поезію.
Підручник, с. 70
7. Літературний паспорт(записати).
«Заповіт»
Тема– передсмертна воля; майбутнє народу; боротьба з ворогами.
Ідея вірша «Заповіт» – утвердження думки про щасливе (вільне) майбутнє українського народу, яке треба здобути в боротьбі з ворогами; заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.
Жанр – громадянська лірика.
Особливості композиції:
Умовно твір поділяють на 3 частини по 2 строфи з 4 рядків:
- Поховання (перше речення);
- Повстання (друге речення);
- Поминання (три останні речення).
Завдання на 11 лютого 2022 р.
Завдання на 10 лютого 2022 р.
1.Запишить, будь ласка, у зошит число та тему сьогоднішнього уроку
 |
Успіху. З повагою Кушнір В. В.
Завдання на 27 листопада 2021 р.
1.Запишить, будь ласка, у зошит число та тему сьогоднішнього уроку
Тема: «Енеїда». Національний колорит, зображення життя всіх верств суспільства. Бурлескний гумор, народна українська мова
Епіграф до уроку:
(запиши у зошит)
…Стільки сердечного тепла, тонкого гумору і живих барв своєї батьківщини, що його "Енеїда" і до цього часу не втратила своєї чарівності.
І. Франко
2.Перегляньте відео (мультфільм, створений за мотивами «Енеїди» І.Котляревського) (за бажанням)
Це важливо! Твір «Енеїда» є в програмі ЗНО. Тому читати потрібно повністю. У підручнику дуже скорочений варіант.
Зверніть увагу на літературні терміни "бурлеск", "травестія".
Бурлеск (від італ. burla – жарт) – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться піднесено. Бурлеск досягається також шляхом травестії.
Травестія (від італ. travestire – переодягати) – у літературі один з різновидів гумористичної поезії, коли твір із серйозним чи навіть героїчним змістом переробляється і перелицьовується у твір з комічними персонажами і жартівливим спрямуванням розповіді.
Жанр травестії вимагав, щоб письменник повністю зберіг запозичений сюжет, проте дозволяв творити власні образи. секрети своєї творчої праці автор розкрив читачам у тексті поеми:
Я, може, що-небудь прибавлю,
Переміню і що оставлю,
Писну – як од старих чував…
Тема – змалювання життя українського народу, який, долаючи безліч перешкод, прагне збудувати свою віками омріяну державу.
Ідея – показ незнищенності українців, захоплення їхнім героїзмом та патріотичними почуттями).
Ключовим епізодом до розуміння ідеї поеми є картина змалювання пекла. Саме подорож Енея в царство мертвих дозволяє охопити пильним оком усі прошарки тогочасного українського суспільства й викрити вади, що властиві йому. Причому І. Котляревський наголосив, що "прописку" в пеклі можуть отримати всі, зокрема й духівництво з його численними гріхами.
"Поема Котляревського – самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани і кобеняки українського козацтва XVIII ст., в каптани і мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси "хаптурного роду" – духовенства, де широким пензлем змальовано побут тогочасного панства, що замінило собою Вергілієвих олімпійців", - говорив М. Рильський. Виходячи із сюжетної канви Вергілія, І. Котляревський літературно-художніми засобами створює колоритні картини України кінця XVIII- поч. XIX ст.
3.Перегляньте відеозапис:
4. Для поглиблення знань перегляньте допоміжний матеріал
Алюзія — це художньо-стилістичний прийом — натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт у розрахунку на обізнаність і кмітливість читача, який має витлумачити цей натяк. Так, ввівши в поему образ матері богів Цирцеї, яка живе на острові і характеризується як "люта чарівниця ...дуже злая до людей", письменник натякає на царювання Катерини II. Є у творі натяк і на запровадження кріпацтва в Україні та його трагічні наслідки для народу: "Пропали всі ми з головами... // Пропали! Як Сірко в базарі, //Готовте шиї до ярма".
Пародія' (з грец. parydia — жартівлива переробка) — комічне або сатиричне наслідування, що відтворює в перебільшеному вигляді характерні особливості оригіналу; карикатура. Наприклад, пародійним у поемі є опис підготовки до війни: «Для куль — то галушки сушили, //А бомб — то з глини наліпили, //А слив солоних — для картеч».
5.Домашнє завдання. Знайдіть приклади алюзії в поемі «Енеїда» (2-3 приклади)
Завдання на 26 листопада 2021 р.
1.Запишить, будь ласка, у зошит число та тему сьогоднішнього уроку
Тема: Творчість Івана Котляревського – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Історія появи «Енеїди»
Дорогі дев’ятикласники, ми розпочинаємо вивчення творчості Івана Петровича Котляревського
1.Перегляньте презентацію:
2.Опрацюйте відеозапис:Домашнє завдання: Прочитати «Енеїду»
1.Запишить, будь ласка, у зошит число та тему сьогоднішнього уроку
НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА.
💥💥💥💥Уважно прочитай💥💥💥💥
1. Суспільно-історичні обставини
наприкінці ХVІІІ ст.
Це був час великих соціально-економічних зрушень та історичних подій. Капіталізм, який зародився в надрах феодалізму, розвивається інтенсивніше, що вплинуло й на поміщицькі господарства. Почали відкривати власні підприємства й поміщики (гуральні, цукроварні, ткацькі мануфактури, невеликі металургійні заводи тощо), на яких працювали кріпаки. Зростає вивіз пшениці та іншого збіжжя за кордон. Усе це викликало посилення експлуатації селян і піднесення антикріпосницького руху.
Протягом чотирьох років (1789–1793 рр.) тривало повстання в с. Турбаях. Відомі великі селянські заворушення на початку ХІХ ст. на Катеринославщині, Полтавщині. На Правобережній Україні через кілька десятиліть після Коліївщини (1768 р.) діє оспіваний у народних піснях і переказах Устим Кармалюк (1787–1835 рр.), який організовує виступи проти панів. Завойовницьке вторгнення Наполеона в Росію в 1812 році підняло народні маси на вітчизняну війну проти окупантів. Український народ, охоплений загальною хвилею гніву проти іноземних загарбників, узяв участь у цій війні.
Надії народу на скасування кріпацтва виявилися
марними; навпаки — панщинний тягар став ще важчим. Представники передової
інтелігенції заснували таємні політичні організації, які пізніше були названі
декабристськими: «Північне товариство» (в Петербурзі), «Південне товариство» (в
Україні).
Царський уряд, відкриваючи школи, намагався зробити їх опорою реакції і русифікувати за їх допомогою населення України. Видавати газети й журнали українською мовою уряд не дозволяв.
Українською мовою заборонялося:
а) викладання в
Києво-Могилянській академії;
б) використання «Букваря»;
в) читання молитов і ведення
церковної служби;
г) проведення навчання у школах;
д) демонстрування театральних
вистав;
е) здійснення перекладів з
російської мови;
ж) видання дитячої літератури.
3. Життя народу — предмет художнього зображення
Досить виразно відбилось незадоволення мас кріпосницьким ладом у творах І. Котляревського, хоч він і не закликав до боротьби проти цього ладу. Показово, що після Вітчизняної війни 1812 року його творчість зв’язана була певною мірою з декабристським рухом.__ _ Гулак-Артемовський у ранніх творах, Квітка-Основ’яненко, Гребінка (хто більшою, хто меншою мірою) критикують окремі риси кріпосницького ладу, підносять ідеї гуманності, але їх критика не спрямована проти основ феодально-кріпосницької системи.
Т. Шевченко, співець покріпачених мас, гостро критикує й викриває всю систему самодержавства та кріпосницького ладу і закликає до їх знищення.
Отже, із самого початку існування нової української літератури розгортається в ній боротьба за народність. Але саму народність різні письменники, залежно від свого світогляду, розуміли по-різному. Одні вбачали народність лише в насиченні своїх творів фольклорними образними висловами, у відтворенні народних звичаїв, у змалюванні побуту. Інші намагалися відбити погляди й прагнення народних мас. Найбільш передові митці слова того часу розкрили у своїх творах незадоволення мас самодержавно-кріпосницьким ладом, змалювали народні повстання проти гнобителів. Таким був насамперед Т. Шевченко.
4. Розвиток фольклористики
Як уже зазначалося, нова українська література
багато чого успадкувала від давньої. Разом з тим, як і в попередні
епохи, на її становлення й розвиток постійний вплив мав і фольклор.
Посилилася увага вчених, письменників, освічених
людей до збирання народних творів та видання їх у періодиці й збірками.
Найважливіші з цих збірок — М. Цертелєва «Опыт собрания малороссийских
песней» (1819), М. Максимовича «Малороссийские песни» (1827),
«Украинские народые песни» (1834). З цих збірок і безпосередньо з уст
народу письменники черпали сюжети, образи, зображувально-виражальні засоби для
своїх творів.
5. Основні художні напрями
Запиши у зошит визначення
Класицизм (від лат. classicus —
взірцевий) — літературний напрям, що означає наслідування зразків
античності.
Особливості класицизму:
·
будова художніх творів на засадах розуму з ігноруванням особистих почуттів
людини;
·
наслідування греко-римського мистецтва;
·
теми до творів добиралися лише з античної або вітчизняної історії;
·
позитивні персонажі — герої греко-римської або національної історії,
представники панівної верхівки; негативні — вихідці із соціальних «низів»;
·
зображення героя тільки під час виконання державного обов’язку;
підпорядковування особистих інтересів державним;
·
наділення своїх героїв тільки однією-двома рисами вдачі — чесністю,
доблестю, розумом, талантом або зрадливістю, підступництвом, недоумкуватістю
тощо;
·
сувора пропорційність усіх частин
твору;
·
чіткість, ясність, простота викладу;
·
пейзажі переважно урбаністичні:
фортеця, палац, міська вулиця або площа; інтер’єри — тронний зал, парадний
покій тощо;
·
мова: вживання архаїзмів,
слів-символів; пишномовність;
· літературний рід: драма, менше — лірика; епос майже не представлений.
Запиши у зошит визначення. Романтизм виник у літературі, мистецтві та в гуманітарних науках європейських країн в кінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст.
Романтики, зокрема прогресивні, широко звернулись
до поетичного освоєння народних переказів, легенд, повір’їв і збагатили нашу
літературу відомими баладами, поемами, піснями в народному дусі (чимало
пісенних поезій, написаних романтиками, увійшло у фольклор, наприклад: «Дивлюсь
я на небо» М. Петренка, «Не щебечи, соловейку» В. Забіли, «Де ти бродиш, моя
доле» С. Писаревського, ряд поезій молодого Шевченка та ін.).
Цінними в художній спадщині прогресивних романтиків є також твори, в яких оспівано славне минуле нашого народу і виведено героїчні образи борців за волю (найвидатнішими з них є, звичайно, твори молодого Шевченка — «Гайдамаки», «Гамалія» та ін.). Романтики створюють в основному ліричні і ліро-епічні твори.
Реалізм — літературний напрям, який правдиво відображує дійсність; звертається увага на взаємини людини і навколишнього середовища.
Вже у творах І. Котляревського правдиво змальовано
картини побуту України і разом з тим порушено деякі важливі питання суспільного
життя. В його творчості досить виразно виявились критичні елементи в зображенні
життя панів та чиновників. Письменник вивів також позитивні образи
представників народних мас і протиставив їх образам панівної верхівки
тодішнього суспільства. Політичний внесок у розвиток реалізму в українській
літературі зробили також Гулак-Артемовський (у ранніх творах),
Квітка-Основ’яненко, Гребінка.
Повне утвердження реалізму в українській літературі
здійснено було Шевченком. Він підніс у своїй творчості найважливіші питання
свого часу, змалював народне життя в усій його глибині. Його реалізм — критичний.
У сатирично змальованих образах царів і їхніх вельмож, поміщиків, чиновників,
духовенства поет гнівно викриває самодержавно-кріпосницький лад у самих його
основах, у його хижацькій суті і закликає до боротьби з цим ладом, до його
знищення.
Водночас у позитивних образах борців проти царизму
та поміщиків Т. Шевченко показав великі сили народу, виразив свою віру в краще
майбутнє, в перемогу мас над гнобителями. Позитивні герої його творів є носіями
волелюбності, ненависті до неправди і насильства, готовності віддати своє життя
в боротьбі за визволення з-під гніту поміщиків.
6. Бурлескна стильова течія
Запиши у зошит визначення. Бурлеск (від іт. вurla — жарт) — жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно.
Бурлескна течія вносила в літературу елементи
народного гумору й сатири. В цьому полягало її позитивне значення.
Основна ознака бурлеску — контраст між темою і
сюжетом твору та його словесною формою: про поважні події розповідається
розмовно-побутовою мовою зі значною домішкою грубих слів і висловів,
жартівливим тоном.
Домашнє завдання.
1. Обов'язково !!! 💣💣💣💣Виконай тести на закріплення навчального матеріалу за посиланням https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1042844 (або перейди за цим посиланням http://join.naurok.ua/ , ввівши код доступу1042844)
2.Переглянь відео👇👇👇👇
Вітаю, дев'ятикласники!!!
ПРИМІТКА ДЛЯ УЧНІВ!
Письмові завдання виконують учні в робочий зошит, який буде перевірено відразу по завершеню карантину. Виконанні завдання ,будь ласка, фотографуйте й відправляйте фото на електронну адресу, чи Viber зазначену нижче.
Завдання присилають діти на електронну адресу - Бажано, присилати виконані завдання до дати ,яка зазначається.
Увага! Якщо виникають труднощі у розумінні певних завдань, можете написати на електронну адресу листа чи Viber, на який отримаєте відповідь на своє запитання.
Успіху. З повагою Кушнір В. В.
Уроки української літератури
13 квітня – 13.00-13.30
15 квітня – 13.00-13.30
Подключиться к конференцииZoom
https://us04web.zoom.us/j/3798273182?pwd=djJvckpKWmFjRXVhRUdtWDcwSEFwUT09
Идентификаторконференции: 379 827 3182
Завдання на 20 квітня 2021 р.Привіт, випускники. Я гадаю, що до сьогоднішнього уроку ви всі вже дочитали роман П.Куліша "Чорна рада"!? Пропоную сьогодні відправити мені приватне повідомлення у Вайбер: якщо ви прочитали роман повністю - відправте смайлик, який посміхається; а якщо не прочитали або недочитали - смайлик, який плаче. Дякую. Як би там не було, рухаємося далі. На сьогоднішньому уроці спробуємо охорактеризувати героїв роману "Чорна рада". Для початку пропоную переглянути буктрейлер Якщо ви уважно читали роман, то легко зможете розмістити події роману у правильній послідовності. Додатково перегляньте запропоновані ілюстрації, можливо вони вам допоможуть у виконанні вправи.
Перейдіть, будь ласка, за посиланням та виконайте завдання, скрін виконаного завдання надішліть мені. https://learningapps.org/5087188
Запишіть у зошити сьогоднішнє число, дистанційне навчання. Тема сьогоднішнього уроку: УМР. Твір-характеристика персонажа роману П.Куліша "Чорна рада".
Ваше завдання: обрати одного з персонажів роману, який вам довподоби та написати твір-характеристику. Для допомоги надаю деякі матеріали. Перегляньте відео Характеристика героїв роману "Чорна рада"
Прочитайте додаткові матеріали для твору Характеристика героїв
Пройдіть цікаве завдання Знайди відповідність. Допомогти може ще й матеріал підручника. В творі не забувайте використовувати цитати.
Скріни виконаних завдань (їх 2, виділені червоним кольором) чекаю 21.04.2021.
Твір будете зачитувати у класі 22 квітня 2021 р.
Перейдіть, будь ласка, за посиланням та виконайте завдання, скрін виконаного завдання надішліть мені. https://learningapps.org/5087188
Запишіть у зошити сьогоднішнє число, дистанційне навчання. Тема сьогоднішнього уроку: УМР. Твір-характеристика персонажа роману П.Куліша "Чорна рада".
Прочитайте додаткові матеріали для твору Характеристика героїв
Пройдіть цікаве завдання Знайди відповідність. Допомогти може ще й матеріал підручника. В творі не забувайте використовувати цитати.
Скріни виконаних завдань (їх 2, виділені червоним кольором) чекаю 21.04.2021.
Твір будете зачитувати у класі 22 квітня 2021 р.
Завдання 15 квітня 2021 р.
Класна робота
Пантелеймон Куліш.
«Чорна рада»- перший україномовний історичний роман-хроніка. Походження назви
твору. Історична основа й авторська уява, романтичність стилю. Інтригуючий
сюжет
1. Прочитати роман «Чорна рада» П. Куліша, с. 254-288.
2. Переглянути відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=LejZB19M-98
https://www.youtube.com/watch?v=m86sIcP-Igk
3. Завдання 5, с.
288-290 (письмово).
Можна переглянути фільм, перейшовши за
посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=7G5IWmNboFM
Завдання на 13 квітня 2021 р.
Запишіть у зошити
Тридцяте
квітня
Дистанційна робота
П. Куліш – відомий письменник, перший український
професійний літературний критик, перекладач, автор підручників для школи,
українського правопису
1. Ознайомитись з біографією П. Куліша на с. 250-253, скласти хронологічну таблицю (Дата, події з
життя письменника).
2. Виконати завдання 3, с. 253-254 (записати
визначення понять «роман», «історичний роман», «роман-хроніка»).
Завдання на 25 березня
2021 р.
Дорогі дев'ятикласники! Вітаю вас на віртуальному
уроці української літератури. Ми закінчуємо з вами вивчати творчість
видатного Кобзаря,тому сьгодні ми виконаємо конрольну роботу
Код доступ2667875 використати цей код,
відкривши посилання https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=2667875.Бажаю
гарних оцінок!!!!! І будьте здорові))))
21 січня
Класна робота
Тема сьогоднішнього уроку: Колізія морального і національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби. Вплив творчості М. Гоголя на розвиток українського письменства
1. Розташуйте події у правильному порядку (письмово в зошит)
- § Облога Дубна
- § Повернення синів додому
- § ВибірАндрія
- § Поїздка на Січ
- § Помста батька
- § Мужність і витримка Остапа під час катування
- § Життя на Січі
- § Друга зустріч Андрія з дочкою польського воєводи
- § Загибель Тараса Бульби
- § Жорстокий бій
- § Смерть Андрія
- Спогади братів про навчання в академії
1. Заповнення паспорту літературного
твору (письмово в зошит, можеш скористуватися штрих-кодами)
|
|
 |
|
|
Назва |
|
 |
|
Рік написання |
|
 |
|
Тема |
|
 |
|
Ідея |
|
 |
|
Проблематика |
|
 |
3.Усно дайте відповіді на питання
ü
Яка, на вашу думку, центральна проблема повісті «Тарас
Бульба»?
ü
Який головний конфлікт розгортається у творі?
ü
З якими образами пов’язаний цей конфлікт?
ü Чому одна людина в час небезпеки чи випробування стає героєм,
а інша зрадником?
4. Прочитай
Кожна людина хоча б раз у житті
стоїть перед вибором. Він може бути різним. Найчастіше стосується честі,
совісті, друзів, кохання, Вітчизни… М. Гоголь у повісті «Тарас Бульба» теж
порушує ці питання на образах Остапа та Андрія. Відомий український поет Т.
Шевченко писав: «У кожного своя доля і свій шлях широкий».
Розгляньте репродукції картин Є.
Кірбика. Чи співпадає авторське уявлення з уявленням митця образотворчого
мистецтва?
5. Цитатна характеристика
героїв «Про кого сказано»
1. «Так, він добре б’ється! – сказав Бульба, зупинившись. Їй Богу добре. Гарний
буде козак» .
2. «О, та ти мазунчик, як я бачу – сказав Бульба. Не слухай, синку, матері:
вона – баба, вона нічого не знає. А бачиш ось цю шаблю? Оце ваша матір. А те,
чим вам набивають голови: в академії, в книжках, букварі, філософії – все це –
казна що, наплювати на все це».
3. «Добре синку, ось так і колоти всякого, як мене вовтузив; нікому не
спускай! А все ж таки, на тобі смішне вбрання: що це за вірьовка висить?»
4. «А ти, Бейбас, чого стоїш і руки опустив? – говорив він, звертаючись до
сина; що ти, собачий сину, не колотиш мене?»
5. «Ну, що ж ми тепер будемо робити? – сказав Тарас, дивлячись прямо йому в
очі. Ну що, синку, допомогли тобі твої ляхи? Стій і не ворушись! Я тебе
породив, я тебе і в’ю!»
6. «Не здавайся!.. – кричав Тарас. А на нього вже вдруге
наскочило шестеро, але не в добрий час. Добре, синку! – кричав Тарас».
6.Складання плану порівняльної характеристики( записати в зошит)
Риси характеру
Навчання в бурсі.
Ставлення до батька й матері,
Вітчизни
Прийняття власної смерті
7.За бажанням можете переглянути фільм В. Бортка «Тарас Бульба» https://kino4ua.net/1801-taras-bulba.html
8. Обговорення
проблемного запитання
Микола Гоголь наділяє Остапа
богатирськими рисами. Він — продовжувач батьківської справи. Для Остапа немає
нічого дорожчого за Вітчизну, заради неї він готовий разом з усіма перенести
нестерпні муки і смерть.
У сцені страти Остап, що
піддається нелюдським тортурам, не втрачає мужності, знаючи, що загибель не
марна.
Андрій закохався в молоду польську
панночку і перейшов на сторону ворогів, зрадивши батьківщину і батька, і товаришів
своїх. Ставши на шлях зради, Андрій «пропав для всього лицарства козацького».
Образи двох братів — це два
можливих людських життєвих шляхи. Це або безсмерття в ім’я народного щастя, або
безславна смерть зрадника.
Вибір завжди робити важко,
особливо коли йдеться про почуття і обов’язок.
Однозначної відповіді на описані
Гоголем питання немає і не може бути. Є над чим розмірковувати ще довго.
Підсумок уроку
М. Гоголь всотав досягнення двох
культур, він став прикладом чудового «наповнення», взаємозбагачення української
і російської. Однак він ніколи не забував про своє коріння, про рідну землю.
Яскравим доказом цього були сотні
листів, які він посилав матері і сестрам у Василівку, його замальовки рідного
будинку, а головне — його твори, у яких відтворено сам дух української
історії, українського народу.
Пишучи російською мовою про
Україну, Гоголь сам уперше викликав інтерес до української культури в Росії та
в інших країнах. Він мав великий вплив на розвиток української літератури.
Взірцем для наслідування для
багатьох українських письменників, наприклад, П. Куліша, М. Костомарова, Є.
Гребінки, М. Старицького стала повість М. Гоголя «Тарас Бульба», у якій, як ви
вже знаєте, він відтворив широку картину національно-визвольної боротьби
українського народу проти польської шляхти. Ця повість — це пристрасний гімн
батьківщині, це геніальна пісня про любов до рідного народу та ненависть до її
ворогів.
Своєю творчістю митець прославив
свій народ, його самобутню культуру, розкрив перед нами, читачами, духовно
багатий його внутрішній світ, поривання до вільного і щасливого життя.
9. Домашнє завдання
Написати
твір-роздум «Що таке зрада і яка за неї розплата».
19 січня
Класна робота
Тема сьогоднішнього уроку:
М.Гоголь. «Тарас Бульба».
Сюжет твору. Внутрішній епічний розмах твору
1.Давайте пригадаємо що таке повість?
Повість — епічний прозовий твір (рідше
віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення
життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та
оповіданням.
Проаналізуйте структуру, об’єм, рід твору,
кількість персонажів, зробіть висновок, щодо його жанру.
Отже,
ми довели, що твір «Тарас Бульба» М. В. Гоголя за жанром – повість.
Проте ви повинні
знати, що повість має чотири різновиди:
історична, соціально-побутова, пригодницька і фантастична. Ми говорили,
що у повісті «Тарас Бульба» змальовано час, деяких героїв, події,
які дійсно мали місце в історіїУкраїни. То який вид жанру вона має?(історична)
Неможливо знайти у минулому України якесь інше явище, яке б так
глибоко і різнопланово вплинуло на історичну долю всього українського народу.
Це козацтво. Його історія багатогранна, як саме життя.
Із козацтвом пов'язана величезна кількість специфічних термінів та виразів,
які сьогодні малозрозумілі не лише широкому загалові, а й
багатьом професійним історикам. Козацтво – це надзвичайно широкий у своїх вимірах і
різноманітний у проявах світ – загадковий і привабливий. Поринемо з вами у
цей світ і подивимось, як М.В.Гоголь вводить читача у світ козацтва.
Історія
написання повісті.Ідея
«Тараса Бульби» з’явилася у Гоголя приблизно в 1830 роках. Відомо, що над
текстом письменник працював близько 10 років, але остаточної правки повість так і
не отримала. У 1835 році в збірнику «Миргород» була опублікована авторський рукопис,
але вже в 1842 виходить інша редакція твору. Слід сказати, що Гоголь був не
дуже задоволений надрукованим варіантом, не враховуючи внесені правки остаточними.
Гоголь переписував твір близько восьми разів.
Гоголь
продовжував працювати над рукописом.
Серед значних змін можна помітити збільшення обсягу повісті: до попередніх дев’яти глав
було додано ще три. В новій версії герої
стали більш фактурними, додалися яскраві описи батальних сцен,
з’явилися нові подробиці з життя на Січі. Автор вичитував кожне слово,
прагнучи знайти те поєднання, яке найбільш повно розкриває не
тількийогописьменницький талант і характери героїв, але і
своєрідність української свідомості.
Які проблеми порушено у повісті
- Захист рідної землі;
- моральний вибір;
- єдність, згуртованість –запорука перемоги;
- кохання, вірність, самопожертва;
- стосунки батьків і
дітей;
- честь і зрада.
Робота
над змістом твору.
Бесіда за запитаннями та завдання (Усно)
- Назвіть головних героїв повісті. Яке враження
справили вони на вас?
- Перекажіть близько до тексту, де йдеться про
роки навчання Остапа та Андрія.
- У чому полягає відмінність у характерах
двох рідних братів?
- Чия вдача вам більше до вподоби? Обгрунтуйте
свою відповідь.
- У чому Тарас Бульба
вбачає покликання своїх синів?
- Які риси притаманні дружині Тараса? Чому цей
образ викликає в читача співчуття?
- Як сприйняла мати рішення Тараса про
від'їзд синів? Перекажіть цю частин уповісті близько до тексту.
- Про що думали юнаки, від'їхавши від рідної хати?
- Розкажіть, як Андрій зустрів прекрасну полячку.
Яким було ставлення панночки до юнака?
- Знайдіть і зачитайте описи світлиці,
членів родини Бульби та степу. В чому майстерність автора?
- Як вигадаєте, чому автор перед тим, як
розповісти про прибуття батька з синами у табір запорожців, подає опис степу,
берегівДніпра?
- Розкажіть про особливості козацького життя.
- Що вам відомо з уроків історії про
козацьку добу?
Заповніть таблицю „Побут
запорожців” (письмово в зошит)
|
Одяг |
Домашні речі |
Зброя |
Мисливська снасть |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Образ Тараса Бульби
Тож перейдемо до образу Тараса Бульби. Тарас
(грец.) — означав «бентежу», «турбую», буквально «бунтівник».
-Подумайте, чи випадково автор
дає герою ім’я Тарас?
Тарас Бульба — головний герой однойменної повісті М. Гоголя. Це запорізький
полковник, що втілив у собі кращі риси українського козацтва.
Сам Тарас Бульба веде життя, повне негод і небезпек. Ходив він у бойові походи й проти турків, і проти ляхів. Він нещадно карає польських магнатів і захищає пригноблених і знедолених. Це людина величезної волі й великого розуму, тому запорожці обирають його отаманом.
Цитатна характеристика Тараса Бульби.
Опис
зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік,
почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і
дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».
Порівняння:
«і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті:
«…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний:
«старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги:
«Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння
керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість:
«Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього
гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю
своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим
оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав
він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити
все те, що було в нього на серці».
Думка
старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
Доведіть та спростуйте твердження «Чи не надто жорстоко Тарас Бульба покарав Андрія за зраду?»
Кожна людина
хоча б один раз у житті стоїть перед вибором. Він може бути різним, та
найчастіше стосується честі, совісті, друзів, кохання, вітчизни. Це питання є
одним із головних у повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».
Запорожці,
Тарас Бульба, сини Тарасові Остап і Андрій також поставлені перед вибором. Як
визволити товаришів і не віддати проклятим ляхам завойоване, я к не осоромити
рідної землі, де та межа, що відділяє патріота від зрадника, що вагоміше для
людини: кохання чи вітчизна. Ці та інші питання хвилюють усіх героїн повісті, а
найбільше молодих Остапа та Андрія.
Вони виросли
в одній сім'ї, але були дуже різними. Це було видно ще з років навчання у
бурсі. Остап був впертий, наполегливий, вірний товаришам, «добрий у такій мірі,
в якій тільки можна було бути з такою вдачею і в тодішній час». Андрієві були
притаманні спритність, хитрість, уміння викрутитись з будь-якої ситуації,
перекласти свою провину на іншого.
На Січі
брати зарекомендували себе як гарні козаки. Та під час осади Дубно розходяться
шляхи двох братів. До цього моменту в них виявлялися просто різні риси
характеру. А тепер вони починають по-різному ставитися до того, що
відбувається. Остап залишився вірним запорозькому братству, вірі, вітчизні,
батькові. Він самовіддано боровся з ворогами і помер за вітчизну і віру. Це теж
вибір життєвої позиції.
Андрій через
любов до прекрасної полячки і бажання її врятувати перейшов у стан ворогів. «І
загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!» Андрій зробив
найстрашніше: зрадив вітчизну, Січ, батька, матір, товаришів, віру. Тарас
Бульба вбив зрадника. Це було жорстоке рішення, але за законами воєнного часу воно
було єдино правильним. Бо зрадникові немає місця серед козаків. Це ганьба
усього роду.
Взагалі,
кохання — це світле почуття, яке окрилює, надихає на добрі справи. Зрада — це
гріх, ниций вчинок, який заплямовує душу. І ніяка зрада таких святих понять, як
віра, батьківщина, батьки, ніколи і нічим не може бути виправданою.
Висловіть власну думку (усно)
ТАРАС БУЛЬБА | |
Я захоплююсь Тарасом Бульбою через те, що: | Я засуджую Тараса Бульбу за те, що: |
|
|
- Що вас схвилювало в образі Тараса Бульби?
- Чи всі його вчинки, мотиви поведінки вам зрозумілі?
- Про що ви хотіли б його запитати, якби у вас була така можливість?
- З якими літературними героями ви могли б його порівняти?
- Кого ви вважаєте героям? А народним героєм?
- Які б риси Тараса Бульби ви б визначили як кращими рисами козака?
Домашнє завдання.
1.Підготувати цитатний матеріал для характеристики образів Остапа та Андрія.
2.Виконайте тестові завдання https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8851887 *Завдання необхідно виконати до 20 січня 14:00
Ну, що ж відкривайте свої робочі зошити і записуйте:
14 січня
Класна робота
Тема сьогоднішнього уроку:
Творчість М. Гоголя, уродженця України, місце його творчості на порубіжжі культур двох народів.
Вираження глибини національного духу у творах прозаїка та драматурга,
українська історія та фольклор як їх джерело. Повість «Тарас Бульба»
Вплив творчості М. Гоголя на розвиток українського письменства
1.Прочитай
М. Гоголь — геніальний, всесвітньовідомий письменник-мислитель. Він суттєво збагатив не лише вітчизняну, а й російську культуру, переніс у неї сковородинівську філософію — екзистенційну традицію, підготував духовний ґрунт для появити танічної постаті Ф. Достоєвського.
Завдяки М. Гоголю Україна стала відома й популярна практично на
всій планеті. І в долі, й у творчості письменник яскраво виявив характерне для
романтизму
бачення світу
як клубка трагічних суперечностей. Помічаючи насамперед дисгармонійність у собі і
в душах інших людей, у суспільстві, Гоголь понад усе прагнув цілковитої гармонії
(сонця, світла) для себе, свого народу, людства.
2.Ознайомся з біографією.Коротко запиши у зошит
Микола Васильович Гоголь (01.04.1809–21.02.1852).
Народився Микола Васильович
Гоголь 1 квітня 1809 року на благословенній талантами полтавській землі у селі
Великі Сорочинці. Саме сюди приїхала його мати до лікаря Трохимовського,
оскільки дуже хвилювалася за майбутню дитину (перед цим вона втратила кількох
дітей). Стоячи перед образом Святого Миколи Чудотворця у Диканській церкві,
дев’ять місяців тому вона вимолила цю дитину. Тому хлопчика й назвали Миколою.
Дитячі роки майбутнього письменника пройшли у родовому маєтку Гоголів-Яновських
— селі Василівці. Садиба названа на честь батька Гоголя — Василя Опанасовича.
Зараз це село називається Гоголеве, там же функціонує музей-заповідник письменника,
відбудований за його малюнками і кресленнями. Гоголь походив зі старовинного
дворянського роду, усі члени якого відзначалися надзвичайною обдарованістю.
Його дід, Опанас Дем’янович, закінчив Київську духовну академію, володів 6
мовами. Бабуся, Тетяна Семенівна, гарно малювала. Батько був освіченою людиною,
любив театр, сам грав у виставах домашнього театру. Ріс Гоголь в оточенні
талановитих і відомих людей. У сусідньому селі Обухівка був розташований маєток
В. Капніста, автора комедії «Ябеда». У с. Кибинці жив Д. П. Трощинський,
колишній статс-секретар Олександра I, який відіграв значну роль у визволенні із
заслання О. Радищева. Село Хомутець належало І. М. Муравйову-Апостолу, батькові
відомих декабристів. Звичайно, таке оточення виявило значний вплив на
формування творчої натури хлопчика. Окрім того, у домі Гоголів частими гостями
були народні співці, лірники й кобзарі, яких охоче слухали господарі маєтку та
їхні слуги. У 1818 році Миколу віддали навчатися до Полтавського по-вітового
училища, а в 1821 році — до Ніжинської гімназії вищих наук. У Ніжині він прожив
до 1828 року. Це були нелегкі роки. Юнак сумував за рідною домівкою, батьками.
Та разом із тим у ці роки виявилися таланти Гоголя. Він навчався живопису, гри
на скрипці, брав участь у гімназійних театральних постановках. Усі в гімназії
були в захваті від комедійного таланту Гоголя. Особливо їм подобалося те, як
юнак виконував жіночі ролі. Тоді ж Гоголь почав писати. Серед його перших
творів — вірші, трагедії, поеми, сатири. Після закінчення гімназії Гоголь
приїздить до Петербурга. Він мріє поступити актором чи режисером до
імператорського театру, знайти гарну квартиру. Проте столиця розчарувала юнака:
до театру його не взяли, через брак коштів гарної квартири він не знайшов і
довго не міг улаштуватися на службу. Лише через деякий час він знайшов місце
дрібного чиновника. Та його вабить література. На початку 1829 року під
псевдонімом Алов він видає поему «Ганц Кюхельгартен» . Проте цей не зовсім
досконалий твір молодого автора зазнав різкої критики. Гоголь тяжко переживав
свою першу невдачу і через півроку, назбиравши грошей, викупив увесь непроданий
тираж книги і спалив його. Та думка про літературну працю не полишала Гоголя.
Він наполегливо шукає теми для своїх творів. У цей час він пише в листі до
матері: «Дорога моя матінко! Ви маєте тонкий, спостережливий розум, ви багато
знаєте про звичаї й традиції малоросіян наших, і тому, я впевнений, ви не
відмовитеся повідомляти мені їх у нашому листуванні. Це мені дуже потрібно. У
наступному листі я чекаю від вас опису повного вбрання сільського дяка, від
верхнього одягу до самих чобіт». Так народжувалися «Вечори на хуторі поблизу
Диканьки» — твір, який вийшов друком у 1830 році і зробив Гоголя знаменитим.
Здійснилася ще одна його мрія: він увійшов у коло відомих літераторів,
познайомився з О. Пушкіним, В. Жуковським, О. Дельвігом та багатьма іншими. Усі
були в захваті від яскравих характерів, щирого й чистого українського гумору,
захопливих історій із життя малоросів. Та доля послала Гоголю наступне
випробування. Він витратив багато сил на те, щоб улаштувати своїх сестер у
Патріотичний інститут. Через матеріальну скруту Гоголь читав там лекції, щоб
оплатити їхнє навчання. Однак ще більших мук він зазнавав у творчих пошуках,
оскільки не знав, яким шляхом іти далі. У розпачі Гоголь пише в листі до
матері: «Боже, скільки я спалив, скільки перестраждав! Але тепер я сподіваюся,
що все заспокоїться, я буду знову діяти, рухатися. Тепер я взявся за історію
нашої єдиної, бідної України. Ніщо так не заспокоює, як історія! А пісні! Моя
радість!» А в іншому він сповіщає про поїздку до Києва: «У Київ, у старовинний,
прекрасний Київ! Там чи навколо нього вирувало життя країни нашої. Я працюю. Я
всіма силами стараюся… Там можна оновитися силами». Справді, поїздка Гоголя в
Україну, до Києва, у рідну Василівку зігріли й заспокоїли його душу. У давній
руській столиці разом зі своїм другом М. Максимовичем, професором університету
і збирачем народних пісень, він гуляв київськими вулицями, любив сходити на
Володимирську гірку, сидіти коло Андріївської церкви. Під час цієї поїздки
Гоголь прочитав «Історію русів», «Історію Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського,
записав багато українських легенд, пісень. У рідній Василівці письменник із
захопленням слухав розповіді про славних козаків, зокрема оповідки
миргородського полковника Матвія Гладкого, який повернувся з турецького походу
і привів із собою майже двісті визволених із полону козаків. Захоплювали його
подвиги народних героїв — Северина Наливайка, Якова Остряниці та багатьох
інших. Результатом цієї напруженої роботи стали наукові розвідки «План викладу
загальної історії», «Погляд на утворення Малоросії» та збірка «Миргород», що
була надрукована 1835 року. Там було вміщено повість «Тарас Бульба», у якій
письменник звернувся до яскравих сторінок української історії — епохи козацтва.
До цього твору Гоголь звертався протягом усього свого життя, кожного разу
вносячи нові й нові зміни. Але повністю роботу завершити так і не зміг. Потім
з-під пера митця вийшли «Петербурзькі повісті», п’єса «Ревізор», поема «Мертві
душі», «Вибрані місця з листування з друзями». Особливо жорстоких цькувань зазнав
митець з боку петербурзьких чиновників за твори «Ревізор» і «Мертві душі».
Болісно переживаючи звинувачення, М. Гоголь тяжко занедужав 1836 року, виїхав
за кордон, де пробув з перервами цілих 12 років (більшу частину часу — в
сонячній, такій схожій на Україну Італії). Утім, попри всі духовні метання письменник
завжди залишався українцем. Любив готувати українські страви для дружніх вечірок,
часто співав українських пісень, танцював гопак, у товаристві не раз
переповідав наші легенди, анекдоти, думи. За свідченням М. Максимовича, М.
Гоголь уважав себе українським письменником, який пише російською. Так,
прибувши 1846 року на курорт Карлебад для лікування, письменник зареєструвався
у книзі визначних пацієнтів: «Пан Микола Гоголь, українець, щоживе у Москві,
автор кількох російських комедій». В останні роки життя М. Гоголь шукає власного
притулку в релігії, відвідує і повертається в Росію 1848 року. З 1851 року
мешкає у Москві, де і помирає 21 лютого 1852 року, знищивши всі свої папери.
Повідомлення. Михайло
Васильович — російський митець?
Більшістьмрій і задумівв умовах деспотичної імперії М.
Гоголю не вдалося здійснити. До Києва письменника так і не пустили, добре
знаючи його українофільські настрої. Своїм лукавим рішенням цар обрубав
культурні зв’язки митця з Батьківщиною. М. Гоголя що далі більше розчарувала своєю
оспалістю, пристосуванством, безкультур’ям тогочасна українська еліта. Зіншого
боку, добре усвідомлюючи геніальність Миколи Васильовича, його все
наполегливіше затягували у своє середовище й імперська влада, і російська
культурна еліта (О. Пушкін, В. Жуковський, В. Бєлінський, С. Аксаков). Особливо
митець прислухався до порад О. Пушкіна, якого буквально обожнював за
неповторний талант. М. Гоголь не знайшов рівноваги між національним і
загальнолюдським (християнським). Одним пожертвував заради іншого і цим обікрав
свою душу. Очевидно, для самозаспокоєння придумав таку собі ілюзорну наднацію,
надвітчизну — «Русь», що, на його думку, як матрьошка, вміщала в себе і
Україну, і Росію, і деякі інші слов’янські народи. Після «Миргорода» майстерні би
відвертається від України, натомість починає активно розробляти російські теми
— у «Петербурзьких повістях» («Ніс», «Шинель», «Невський проспект», «Записки
божевільного»), комедії «Ревізор», у поемі-романі «Мертві душі», інших творах.
Звернувшись до російського світу, письменник абсолютно чесно показав його
таким, яким бачив з українських позицій — темним, деспотичним, жорстоким,
«мертводушним». Перейшовши в російську літературу, М. Гоголь не заходився прославляти
імперію, чого від нього чекали петербурзькі покровителі, а казав страшну правду
про неї, кинув їй виклик. Пекуча Гоголева правда, звичайно ж, булла ліками для
росіян, хоч і надтогіркими.
4. Запиши у зошит терміни
СЛОВНИКИВА РОБОТА
ПОВІСТЬ - епічний прозовий твір, що
характеризується однолінійним
сюжетом і змальовує життя рядуперсонажів
протягом певного періоду часу.
ІСТОРИЧНА ПОВІСТЬ -повість, побудована на історичномусюжеті, у якому
широко відтворюютьсяпевна епоха та її діячі.
5. Творча робота
- Доведіть, що твір М. Гоголя є повістю.
Коментар учителя. Твір М. В. Гоголя належить до епічного роду літератури,
жанру повісті, її різновиду — історичної повісті. У цьому творі історичні
факти, пов’язані з боротьбою січового козацтва проти при -гноблювачів
українського народу, поєднуються з вигаданими автором
образами та подіями. Окрім того, автор використовує не
тількиісторичнийматеріал, а й уводить у повістьнаціональний колорит: змальовуєтрадиції
й побутукраїнського народу, звичаїкозацтва, йогоодяг, озброєння,
використовуєнароднумову.
Вчитель: Повість «Тарас Бульба» посідає особливе місце у творчій спадщині
М.В Гоголя. У ній письменник висловив не лише ставлення до минулого, а й своє
розуміння батьківщини, волі,людської гідності,смислу буття.
ІСТОРІЯ
НАПИСАННЯ, ДЖЕРЕЛА ПОВІСТІ «ТАРАС БУЛЬБА»
Глибоко і віддано любив письменник Україну,її славне історичне минуле.
Звернення до історичної тематики не було випадковим епізодом у його творчому
житті. Займатися історією він почав ще в юнацькі роки, але з усіх починань
(«Страшна помста»,роман з минулого України «Гетьман», рукописи якого не збереглися,драма з історії
України «Виголений вус») завершеною виявилася лише повість «Тарас Бульба».
Запиши у зошит
ДЖЕРЕЛА ПОВІСТІ «ТАРАС
БУЛЬБА»
ü « Опис України »Гійома
де Боплана.
ü « Історія про козаків
запорізьких» Семена Мишецького.
ü Списки українських
літописів Самійла Величка,Григорія Грабянки.
ü Народні пісні,
легенди.
ü Українська природа.
ü Походження письменника.
Микола Гоголь у повісті «Тарас Бульба» правдиво і яскраво зобразив Запорозьку Січ,козацький побут ХV – ХVІ ст.,життя полкової старшини та побут запорожців.
Микола Васильович писав про епоху,яку відділяло від
нього кілька століть.
З юних літ у душі Гоголя живе мрія про прекрасне,гармонійне життя вільних
людей. Дійсність не мала з нею нічого спільного,тому він звертає свій погляд у
минуле, до епохи національно – визвольних війн українського народу. Там,у
минувшині,письменник знаходить те,чого марно шукає в сучасності і сучасниках:
волелюбність,відданість Батьківщині. Тільки тут могли сформуватися могутні
характери,справжня дружба і братерство.
Українське козацтво - визначне явище в європейській історії. (Слово «козак»
тюркського походження і означає «вільна людина»). Головна історична умова
виникнення українського козацтва - поневолення України Литвою і Польщею,
позбавлення її державності, гноблення,національні й релігійні утиски
українського народу,який прагнув здобути волю.
Виникнення козацтва пов'язане з утворенням Запорізької
Січі. Часто селяни, не витримавши гніту, тікали від
кабали на південь, на широкі степи, у пониззя Дніпра. На острові Хортиця, біля
дніпровських порогів, виник укріплений табір селян-утікачів. Вони стали
називатися запорозькими козаками, так як жили «за порогами» Дніпра. Захищаючись
від ворогів, влаштовували засіки, тобто перепони із повалених дерев. Засіка
– на українській мові «січ». Тому і
табір їх став називатися Запорозькою Січчю. Запорозьке козацтво боролось і з
польською шляхтою, і з турками, які часто нападали на ці землі. У цій упертій
боротьбі за рідну землю формувались могутні
характери, міцні натури, які привертали увагу Гоголя своєю відвагою і
героїзмом.
СЛОВНИКОВА РОБОТА
КОЗАК - від татарського «кайзак» - вільна людина.
СІЧ –укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького
Низового ІІ пол. XVI — к.XVIIIстоліття
з дислокацією за порогами Дніпра.
Домашнє завдання
1.Виконай тест за посиланням https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1328724 ( Завдання необхідно виконати до 18 січня 12:00 )
2.Прочитати повіть "Тарас Бульба"
Завдання на 15 жовтня 2020 р.
Любі мої дев'ятикласники! Вітаю вас на віртуальному уроці української літератури. Ми продовжуємо з вами працювати над аналізом давньоруської пам'ятки, перлиною ліро-епосу "Словом о полку Ігоревім".
Записуємо в робочих зошитках:
П'ятнадцяте жовтня
Класна робота
«Слово о полку Ігоревім». Особливості композиції та стилістичних засобів. Образи руських князів у творі. Наскрізна ідея патріотизму.
Прочитайте:
У «Слові про похід Ігорів» багатих ідейний зміст переданий за допомогою системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей.
Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомъ Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон.
Коли Ігор із братом і його дружиною — «курянами»та іншими князями виступили в похід, через кілька днів сталося сонячне затемнення: «…и видъ от него тьмою вся своя воя прикрыты». У давні часи це лиха прикмета, яка віщувало щось недобре. Але ж затемнень, можна сказати, було… два! Одне на небі, друге… в голові Ігоря: «Спал князю умъ похоти и жалость Ему знаменіе заступи скусити Дону великого». Князеві самому захотілось розбити половців, розум поступився бажанню.
Ігор молодий, гарячий, відважний, але необачний. Він сміливо веде на ворога свої полки, не зважаючи на страшні віщування. У таких людей сильний розум програє в боротьбі з бажаннями. В взагалі чи була ця боротьба — розуму і бажання, боротьба, без якої духовна основа образу під сумнівом? Можна думати — була. Описуючи першу перемогу Ігоря над половцями, автор у підкреслено гіперболічних рисах показує її результати: руські воїни захопили стільки здобичі, що дорогими тканинами та одягом мостили болота. А Ігор із цієї здобичі взяв для себе тільки бойові знаки ворога.
Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він в розпалі бою «заворачает» полки на допомогу брату Всеволоду, що теж виступає лицарем.
Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, печалиться вся природа, вся Русь.
Розповідаючи про втечу і повернення Ігоря з полону, автор особливо виразно виявляє своє співчуття до нього. У творі контрастно стикаються дві антагоністичні сили, що виявляються в різних образах:
І все ж в зображенні Ігоря виявляється двоїстість. Співчуваючи їм, пишаючись їхньою мужністю, сумуючи з приводу невдач, автор водночас засуджує егоїстичну вузько місцеву політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: «Се мое, а то мое же».
Невдалий похід Ігоря пояснюється не стільки його особистими якостями, скільки історичною обстановкою, зокрема панівними на той час забобонами феодального суспільства. За словами Д. С. Лихачова, «…сам по собі Ігор Святославович не поганий і не хороший: скоріше хороший ніж поганий, але його вчинки погані і це тому, що над ним тяжіють забобони феодального суспільства і хибні погляди епохи… Ігор Святославович — син епохи. Це «середній» князь свого часу: хороший, мужній, він у певній мірі любить вітчизну, але безрозсудний і недалекоглядний, більше турбується про свою честь, ніж про честь вітчизни». Гірка поразка Ігоря — це розплата за його егоїзм і самовпевненість.
Дорікання Ігореві є не тільки в «золотому слові» Святослава. Весь виклад подій побудований так, щоб підкреслити нерозумну політику новгород-сіверського князя, з’ясувати причини його невдачі, що полягають у княжих уособицях.
2) Портрет і зовнішність героя
3) Риси характеру князя: а) мужність і відвага; б) рішучість і винахідливість; в) гордість і егоїзм; г) самовпевненість і честолюбство.
4) Поведінка Ігоря під час: а) застережень природи; б) бою; в) перебування в полоні.
5) Князь Ігор — уособлення епохи свого часу.
Бесіда за питаннями ( Усно)
-За яких обставин ви вперше знайомитеся з князем Ігорем? Які ваші перші враження від цього персонажа?
-Як до Ігоря ставиться його військова дружина?
-Чим керується герой, вирушаючи в похід?
-Чому князя не лякає затемнення сонця?
-Яким чином виявляється благородство Ігоря під час бою?
-Як тримається герой у полоні?
- -Із чим пов’язана поразка князя Ігоря? Чи не свідчить це про невміле ведення військової справи героєм?
-У чому полягає виховне значення цього образу?
Причитайте:
Князь Всеволод.
У «Слові…» відводиться також велике місце зображенню вчинків Всеволода — брата Ігоря. Автор явно симпатизує герою, бачить в ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю.
Всеволод — лицар до билинного богатиря. Як і до Ігоря, до Всеволода виявляє двоїстість. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, в той же час засуджує за безросудливість, необачність, егоїзм.
Князь Святослав.
Важливе місце у «Слові…» займає образ київського князя Святослава. Він замальовується як глава всієї Руської держави, який турбується про загальноруські інтереси. Це не тільки мудрий державний діяч і організатор ефективного захисту Вітчизни, й талановитий воєначальник, який в 1184 році зумів об’єднати Русь сили і розгромити половецьке військо. Слава про цю перемогу вийшла далеко за межі Русі.
Автор «Слова…» всіляко ідеалізує Святослава, оточує його ореалом слави, хоч насправді він не користувався особливим авторитетом на Русі. Високо підносячи Святослава Київського, перетворюючи його на шанованого патрона всіх руських князів, поет змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як втілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея знайшла найсильніший вияв у «золотому слові» Святослава. Дорікаючи Ігореві і Всеволодові за їх необдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу їх поразки, яка завдала багато горя усій Руській землі, скаржиться на те, що князі не хочуть допомагати йому у великій справі захисту рідної землі.
Образи інших руських князів у «Слові…».
Тут не можна не звернути уваги на те, що вони охарактеризовані хоч і стисло, але кожен по-своєму. Важливо також зазначити, що в цих образах (Роман Волинський, Рюрик Ростиславович, Всеволод Володимиро-Суздальський, Ярослав Осмомисл Галицький та інші) автор «Слова…» підкреслює більше їх позитивні риси, ніж негативні.
Він гіперболізує військові подвиги руських князів, їхню могутність і славу. Кожний із них має багато воїнів і зброї, так Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля.
Образ Руської землі
Поняття «Руська земля» вжито в «Слові…» 20 разів.Смисловий контекст його вживання у творі свідчить про те, що автор мав на увазі не тільки південну Русь, а всю сукупність східнослов’янських земель, територію давньоруської народності, весь державний простір Київської Русі.
Взагалі слід відзначити, що «Слово…» охоплює величезні простори від Новгорода до Тмутаракані, від Немиги до Волги.
Згадуючи події в різних князівствах Київської Русі, письменник створює конкретно- чуттєвий образ Руської землі, оживлює його яскравими картинками природи, хліборобської праці, згадками багатьох географічних назв. Ми бачимо великі і малі річки, що течуть по неосяжних руських просторах (Волга, Дунай, Донець, Дніпро, Сула, Рось, Немига, Стучна), перед нами постають численні руські міста, серед яких особливо виділяється Київ як єдиний центр Руської землі, навколо якого повинні бути об’єднані всі руські сили для боротьби з підступними і жорстокими половцями.
«Русь земля для «Слова…» — це, звичайно, не тільки «земля» у власному значенні цього вислову, не тільки руська природа, руські міста, це в першу чергу народ, що її населяє»,— відзначає Д. С. Лихачов.
Авторові «Слова…» дорога і мила Руська земля, люди, які живуть на цій землі і створюють її могутність, хоч страждають і зазнають багато зла і горя від князівських усобиць і половецьких нападів. Він добре знав життя і прагнення простого люду, хліборобів-ратаїв і був виразником загальнонародних інтересів і поглядів.
Крім того, автор «Слова…» задумується і над історичною долею Руської землі. Він охоплює події руського життя за півтораста років і веде свою розповідь, «свывая славы оба полы сего времени», тобто переходячи від сучасності до історії, зіставляючи минулий час з теперішнім, що допомагає йому глибше і виразніше висловити основну ідею твору.
Отже, Руська земля — основний художній образ «Слова…».
Закріплення вивченого матеріалу
Записуємо в зошитах
Тест
(даємо відповіді на запитання, фотографуємо і скидаємо на Viber в нашу групу)
1. Проведення тестового опитування
1. День тижня, коли князь Ігор вперше виступив проти ворога: а) понеділок; б) середа; в) п’ятниця;г) субота.
2. Отримавши перемогу над половцями, русичі кинули під ноги Ігоря ворожі: а) шоломи; б) списи; в) кунчуки; г)хуругви.
3. Внуком якого бога названий віщий Боян у «Слові...»: а) Зевса; б) Велеса;в) Сварога; г) Ра
4. Прикмета, яка застерігала князя Ігоря від небезпеки під час першого походу: а) його кінь перечепився через камінь; б) подув холодний вітер; в) темні хмари набігли на сонце;г) на Доні хвилі піднялися.
5. Жива істота, з якого порівнюється половець: а) вовк; б)ворон;в) орел; г) лисиця.
6. Здобувши перемогу над половцями, Ігор Святославович взяв собі: а)бойові знаки ворога; б) дорогі тканини і одяг; в) коня вороного; г) срібло-золото.
7. Найстрашнішим для князя є: а) смерть від меча; б) перебування у полоні; в) втрата зброї військової; г) затемнення сонця.
8. Автор «Слова…», захоплюючись головним героєм, називає його: а) ясенем; б) голубом; в)сонцем;г) вітром.
9. Благородство Ігоря під час бою виявилися в тому, що він: а) підбадьорив свою дружину; б) пощадив пораненого половця; в) постійно перебував попереду свого війська; г)надав допомогу братові Всеволоду.
10. Ігор Святославович — князь: а) Трубчевський; б) Суздальський; в) Новгород-сіверський; г) Путилівський.
11. Який князь сильніший від угорського короля? а) Роман Волинський; б) Ярослав Осмомисл; в) Всеволод Суздальський; г) Всеволод Святославович.
12. На думку автора «Слова…», поразка Ігоря — це: а) невміння вести дружину в атаку; б) його знервований стан ватажка; в)розплата за свій егоїзм і самовпевненість; г) безрозсудливість і слаба орієнтація на території ворога.
Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.
За бажанням можете переглянути відео:
Завдання на 20 жовтня 2020 р.
1.Запишіть у своїх зошитках
Літературний диктант «Твори княжої Руси-України»
(дайте відповіді на запитання та скиньте фото вашої роботи мені на Viber за номером 0689958784)
1. Засновники Києво-Печерського монастиря є...
2. Один з авторів «Києво-Печерського патерика»...
3.Мова, з якої «патерик» перекладається як «батько». ...
4.Час закінчення формування збірника «Києво-Печерський патерик». ...
5. Перші біографічні твори Нестора....
6.Питання, на яке передусім дає розгорнуту відповідь «Повість минулих літ»....
7. З чим Нестор у літописному творі порівнював книжки?
8. Дата, коли православна церква вшановує пам’ять великого літописця як святого угодника....
9. Хреститель Русі....
10.Подія, з якої розпочинається історія Русі в «Повісті...». ...
11.Хто ввів до свого твору державні акти Русі — тексти договорів князів Олега, Ігоря й Святослава з Візантією?
- Перша спроба перекладу українською мовою літопису Нестора належить...
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Обговорення питань (усно)
Дайте визначення поняттю «культура». Під впливом яких факторів вона формується і розвивається?
Яким чином культура пов’язана з літературним мистецтвом?
Для чого письменники повинні бути обізнаними про культуру того часу, в якому відбуваються події твору?
Чим пояснити шанобливе ставлення читачів до книги — джерела пізнання?
Як минувшина знаходила своє відображення у творах давньої літератури?
Уважно прочитай
1. Історичні обставини, в яких перебувала Україна, починаючи із середини ХІІІ ст.
Монголо-татарська навала і напади із Заходу затримали розвиток культури в південних руських землях. За час від 2-ї пол. ХІІІ до 1-ї пол. ХVІ ст. нових оригінальних пам’яток збереглося тут дуже мало. Розвиток літератури в цей час сповільнився. Нормальному розвитку Київської Русі заважали роз’єднаність території, відсутність чітко визначених кордонів, постійні утиски і переслідування з боку панівної верхівки країн-окупантів.
Із середини ХVІ ст. почалось пожвавлення в розвитку культури й літератури на Україні у зв’язку з посиленням боротьби народу проти соціального й культурно-національного гніту. Коли польські пани і католицьке духовенство стали проводити політику ополячення та окатоличення населення України й Білорусії, значна частина феодальної верхівки легко сприйняла і католицьку віру, і польську культуру; народні ж маси вчинили рішучий опір і розгорнули боротьбу як проти полонізації (примусового спольщення), так і проти релігійної унії з римсько-католицькою церквою. Народні маси обстоювали «слов’яно-руську» (власне створену на основі живої розмовної з елементами слов’янської) мову і православну церкву як засоби в боротьбі проти натиску польської шляхти та католицького духовенства. Опір народних мас виявився в заснуванні шкіл, друкарень, в організації наукової і літературної роботи.
2. Православні братства, їх роль у протистоянніь пансько-польській та католицькій агресії наприкінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
У розвитку освіти й літератури на Україні та в Білорусії в ХVІ– ХVІІІ ст. значну роль відігравали братства. Найважливішими серед них були Львівське (1585) та Київське(1615).
Братства — церковні організації заможного міщанства — в умовах боротьби масс українського і білоруського народів протии соціального й культурно-національного гноблення поширюють свою діяльність, відкриваючи школи, організуючи друкарні. Вони очолювали боротьбу проти колонізації й унії.
До братств входили ремісники, торгівці, селяни, городові козаки, православні шляхтичі й священики; до Київського братства вступив і гетьман П. Конашевич-Сагайдачний з усім Військом Запорозьким.
У братських школах навчання проводилось рідною мовою. Серед викладачів були тогочасні вчені й письменники: у Львівській — Арсеній Еласонський, Стефан Зизаній, Лаврентій Зизаній, Іов Борецький, у Київській — той же Іов Борецький, Мелентій Смотрицький, Касіян Сакович та ін. Викладання наук здійснювалося на тому ж рівні, що й у західноєвропейських школах. Навколо деяких шкіл та їх друкарень виникали наукові гуртки, члени яких писали книги, готували до друку підручники.
За сприяння братств засновано школи не лише в Києві, Львові, а й у Перемишлі, Луцьку, Немирові, Крем’янці, Кам’янці-Подільському, Вінниці. У цих школах учні вивчали історію, географію, філософію (богослов’я), риторику, музику, поезію (піїтику), математику, астрономію й мови: тогочасну книжну українську, грецьку, польську, німецьку, французьку, а згодом — природознавство й медицину.
Внаслідок переслідування польським урядом братські школи поступово почали закриватися і вже в середині ХVІІ ст. перестали існувати, але встигли зробити великий внесок у розвиток національної культури й освіти народу. Разом з тим вони були одним із засобів боротьби проти колонізаторської політики польської шляхти й окатоличення українців.
3. Значення академій у розвитку української культури, книгодрукування
3.1. Острозька школа.
1576 року в місті Острозі князь Костянтин — (Василь Острозьний) заснував греко-слов’яно-латинську колегію, яку сучасники називали «тримовним ліцеєм»,— першу українську школу, що давала середню і вищу освіту. У ній викладалися предмети так званих семи вільних мистецтв: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. Навчання велося староукраїнською мовою. Викладачами в різний час були відомі тоді українські вчені: Герасим Смотрицький, Іван Княгинський, Дем’ян Наливайко (брат Северина Наливайка), Христофор Філарет, Тимофій Михайлович та ін.; були й виписані з Греції вчителі. Вони складали літературно-науковий гурток — першу в Україні організацію такого типу. З Острозької школи вийшло багато видатних учених, письменників, ораторів, державних діячів (Мелетій Смотрицький, Іов Борецький, Петро Конашевич-Сагайдачний та інші). При школі діяла друкарня, у якій видано славнозвісну «Острозьку Біблію», книги релігійного та політичного характеру, а також підручники й художні твори. Острозька школа проіснувала дев’яносто років і відіграла важливу роль у поширенні освіти серед населення та в організації національної школи в Україні.
3.2. Києво-Могилянська колегія (з 1701 року — академія).
Була створена внаслідок злиття братської та Лаврської шкіл у 1632 році. Це перший на східних землях Європи вищий навчальний заклад. Училися в ньому діти й заможних, і вбогих батьків, навіть жебраків. Чимало було студентів і з інших слов’янських країн. Незаможні та малозабезпечені вихованці жили в бурсі (своєрідний гуртожиток), де й харчувалися. На утримання бурси невеликі кошти виділяла академія; гроші й продукти жертвували багаті люди й Запорозька Січ. Але цього було замало, тому бурсаки постійно жили надголодь.
Академія мала вісім класів; одні з них були однорічні, інші — дворічні, загальний курс навчання тривав 12 років. Багато часу в кожнім класі відводилося на вивчення різних мов: слов’янської, грецької, латинської, польської, деякий час — староєврейської. Основними методами навчання були: заучування напам’ять підручників релігійних шкіл та праць «отців церкви»; усні й письмові переклади з однієї мови на іншу; диспути. Учні молодших класів та студенти старших дуже багато писали творів різних родів та жанрів: прозових (переважно орації, медитації, проповіді) й віршованих (панегірики, елегії, сатири, діалоги, інтермедії тощо).
Диспути проводилися переважно під час занять, але нерідко влаштовувалися і публічні. Теми диспутів бралися з церковних книг, а тому були далекі від життя. Наприклад, коли в людину вселяється душа,— відразу після народження чи в результаті хрещення? Скільки ангелів може втриматися на кінчику голки? Основним завданням диспутів було навчити молодих людей обстоювати свою точку зору, доводити істинність догм православ’я під час словесного поєдинку з католиками.
Немало уваги приділялося і предметам естетичного виховання — малюванню, музиці та співу. Великий хор академії славився не тільки в Україні, а й за її межами. З її стін вийшло чимало відомих композиторів (М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель) та художників (З. Голубовський, М. Карновський, Г. Левицький, Л. Тарасович та ін.). Академія виховала цілу плеяду письменників (М. Базилевич, П. Величковський, Г. Сковорода, Д. Гулак-Артемовський, В. Капніст, І. Некрашевич та ін.). Багато випускників академії згодом стали видатними вченими, які успішно працювали в різних галузях науки. Києво-Могилянська академія довгі століття була форпостом у боротьбі за самовизначення української нації, захисту православ’я, в опорі агресивній політиці сусідніх країн.
1817 року за наказом царського уряду Києво-Могилянську академію було закрито, а через два роки в її приміщенні відкрито Духовну академію, яка проіснувала до початку 1920 року. Зі здобуттям Україною державної незалежності (1991) Києво-Могилянську академію відновлено і надано їй прав міжнародного університету.
4. Перші друковані книги в Україні («Буквар» — 1574, «Апостол» — 1574, Біблія — 1581)
Великим стимулом для розвитку національних літератур у Європі було книгодрукування, яке виникло в Німеччині й швидко перейшло до інших країн. Початком друкування вважається 1455 р.,— тоді вийшла перша в Європі велика за обсягом книжка латинською мовою, так звана «42-рядкова Біблія», яка є шедевром друкарського мистецтва.
У другій половині ХVІ ст. стало розвиватися на Україні друкування книжок, організатором якого був знаменитий російський першодрукар Іван Федоров. Оселившись у Львові, він випустиву 1574 р. «Апостол» за зразком надрукованого в Москві. Закликаний до Острога, Іван Федоров і там заснував друкарню, з якої вийшла в 1581 р. відома «Острозька Біблія». Видання Федорова були значною допомогою в боротьбі проти полонізації.
У наступні десятиліття в різних регіонах України засновуються приватні, а пізніше й державні друкарні. Упродовж 1574–1648 рр. в Україні вже діяло понад двадцять друкарень. Їхня продукція стала зброєю у боротьбі проти економічного і духовного поневолення українців, підносила їхню національну свідомість. Друкарні й школи стали осередками, у яких гуртувалися діячі науки, мистецтва, освіти.
Антидемократичні уряди завжди боялися правдивого друкованого слова і жорстко розправлялися з авторами.
У жовтні 1720 р. Петро І видав указ, за яким заборонялося друкувати будь-які книги староукраїнською літературною мовою. Відкривати нові друкарні не дозволялося. Видавнича справа в Україні почала занепадати; гальмувався і літературний процес, бо художні твори не було де друкувати.
5. Іван Вишенський — мислитель, богослов, полеміст
Коротко запиши біографію І .Вишенського.
5.1. Біографія письменника.
Відомості про життя Івана Вишенського, на жаль, надто скупі. Поодинокі факти згадуються у його ж творах. Історія зберегла дуже мало документальних свідчень про Вишенського. Не залишилося ні його портрета, ні дат його народження і смерті. Ми не маємо ніяких відомостей про соціальне походження письменника, про його дитячі та юнацькі роки, умови життя, виховання, навчання тощо.
Народився Вишенський близько 1550 р. в містечку Судова Вишня (нині Львівської області), мабуть, у вбогій міщанській сім’ї.
Початкову освіту здобув у Луцьку, продовжив навчання в Острозі, куди його міг запросити, за припущенням І. Франка, український магнат Василь-Костянтин Острозький, який оточував себе талановитими людьми.
Приблизно в 1580 р. І. Вишенський у розквіті своїх фізичних і духовних сил переселився до Греції на Афон, або так звану Святу гору, і став монахом-аскетом. Йому тоді було 30–35 років (час його народження датують 1545–1550 рр.). Перебуваючи далеко за межами Батьківщини, він жив турботами рідного народу. «Що спонукало покинути світське життя,— писав І. Франко,— чи пересит двірським шумом, чи які родинні гризоти, чи може яка нещаслива любовна історія, чи виключно релігійні причини, сього не знаємо». Іоанн — це чернече ім’я, світське ж ім’я Вишенського — можливо, Ілля.
На Афоні митець розпочав свою літературну діяльність як письменник-полеміст. Його листи, послання (прозовий, частіше віршований літературний твір, написаний у формі листа чи звернення автора до якоїсь іншої особи) набували значного поширення на Україні, пробуджували в народі антифеодальні й антикатолицькі настрої. Львівське братство кликало Вишенського на Батьківщину. І в зв’язку з цим десь на початку ХVІІ ст. (1604) він здійснив подорож на Україну. Прибувши до Львова, Вишенський бере участь у боротьбі з польсько-шляхетським засиллям. Але пробув тут недовго, бо не зійшовся в поглядах з керівниками місцевого братства (зокрема, з Ю. Рогатинцем). Відвідав деякі монастирі.
Залишивши Львів, митець деякий час жив в Унівському монастирі, потім у свого друга Княгиницького у створеному ним Манявському скиті (Прикарпаття). І. Франко вважав, що саме Вишенський порадив Княгиницькому заснувати цей скит, щоб боротися проти католицької та уніатської реакції.
Вишенський не знав компромісу, завжди виступав проти будь-яких поступок ворогові.
Прожив письменник у рідних краях не більше двох років і знову повернувся на Афон.
Про подальше життя І. Вишенського на Афоні майже немає документальних звісток. Голодне аскетичне життя підірвало здоров’я письменника, туга за Батьківщиною не покидала його. У листі до І. Княгиницького (1610) він скаржився на «некия болезни телесныя», через які він не міг побувати ще раз у рідному краї. Вважають, що він помер у 20-х рр. ХVІІ ст. в одній із печер на Афоні.
Основні віхи життєвого шляху Вишенського уявляються і домислюються на основі його творів. Можна додати, що він був людиною великого темпераменту, із невичерпною силою та енергією боровся за духовну і соціальну свободу народу, глибоко розумів його тяжкий стан, той гніт і безчестя, що їх несли на Україну польсько-шляхетські поневолювачі.
5.2. Вишенський — письменник, полеміст.
І. Вишенський — представник полемічної літератури.
Полемічна (від гр. polemikos — войовничий) — література, яка виникла на грунті релігійно-політичної боротьби у зв’язку з агресивним наступом католизму і насильницьким уведенням Брестської унії 1596 р. У ній точилася дискусія, суперечка, тобто полеміка між католицько-уніатськими і православними публіцистами).
Творчість митця поділяють на два періоди:
· твори, написані до Брестської унії;
· твори, написані після Брестської унії.
Відомо 17 творів, 16 дійшло до нас у рукописних копіях, лише один з них був надрукований. 10 своїх творів письменник об’єднав у збірку «Книжка».
Твори сповненні співчуття до скривджених, твердого переконання в тому, що всі люди рівні від природи і перед Богом, гнівного обурення вчинками тих, хто не хоче жити по правді. Найвизначніші — «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до єпископів», «Викриття диявола-світодержця».
У своїх творах письменник-полеміст різко засуджував зрадницьку політику уніатів, спрямовану на те, щоб допомогти Речі Посполитій і Ватикану поневолювати трудящі маси. Він був глибоко переконаний, що єзуїтам не вдасться окатоличити український народ, який невтомно бореться проти соціального, національного і релігійного гноблення.
У деяких ранніх творах («Извещение краткое о латинских прелестях» і «Писание до всех обще, в Лядской земли живущих») Вишенський викриває Папу Римського, католицьке духовенство загалом у морально-етичному плані. Але з часом полемічні твори митця набувають все виразнішого соціального спрямування.
«Писання до князя Василия», «Писание к утеклим от православное веры єпископам» (скорочено — «Послание до єпископів»), «Краткословний ответ Феодула», «Порада» та інші твори полеміста, написані після Брестської унії, були спрямовані проти реакційних явищ дійсності.
І. Вишенський безстрашно виступав не тільки проти окремих пороків тогочасного життя, а й проти всього суспільного ладу Речі Посполитої. Письменник кидав у вічі властям світським і духовним — православним, уніатським, католицьким: «Я правду смело мовлю и правдою вас постигаю, але за правду и умерти изволяю».
5.3. Значення творчості І. Вишенського.
Для нашого часу твори митця є джерелом, з якого черпаємо відомості про життя суспільства в ту далеку епоху. Разом з тим ці писання сприяють прищепленню норм народної моралі, вчать бути вірними своїй єдиній Батьківщині, боронити її свободу й незалежність за будь-яких складних обставин, не пасувати перед сильним ворогом, оберігати дружбу між країнами, виявляти взаємодопомогу та взаємопідтримку.
6. Українська література Ренесансу і бароко
6.1.1. Загальна характеристика доби Відродження у вітчизняній літературі.
Ренесанс (або доба Відродження) — напрямок у мистецтві, що виник в Італії в ХІV ст. і поширився в Англії, Франції, Німеччині й інших країнах Європи.
Ідеологічною основою Ренесансу стали концепції гуманізму (з лат. humanus — людяний) та реформації (рух за оновлення церкви). Гуманізм і реформацію об’єднувала критика середньовіччя та католицької церкви.
Основна риса: у творах відображено інтерес до практичних знань, а також до матеріально побутового, соціально-економічного життя людини.
Основна проблема: звільнення людини від надмірного церковного контролю.
Розв’язання проблеми: з’являються нові теми, мотиви (побутові, пейзажні, еротичні), ідеалізуються сила, активність людини. Латина поступається місцем національним мовам. Наука і мистецтво поступово починають відокремлюватися від церкви.
Світогляд: змінюється з догматично-церковного на природничо-науковий. Природа стає предметом наукового дослідження. Ідеал бачиться в усебічно розвиненій особистості людини.
6.2.1. Стисло запиши у зошит
Риси барокової української літератури.
- Центральне місце відводиться Богові.
- Релігійне забарвлення всієї культури.
- Присилення ролі церкви й держави.
- Спроба з’єднати античність із християнством.
- Культ «сильної та вищої людини» для служби Богу.
- Рухливість, динамізм, потреба в русі, зміні, трагічному напруженні та катастрофі.
- Пристрасть до сміливих комбінацій, до авантюри, чудернацького, незвичайного.
- Не лякається найрішучішого натуралізму, зображення природи в її суворих, часто неестетичних рисах.
- Поруч із зображенням повного життя є й закоханість у тему смерті.
- Стилістичні риси: прагнення перебільшення, гіперболи, антитези, метафоричність мови, переобтяженість формальними елементами.
Прочитай
6.2.2. Жанрова різноманітність бароко.
Полемічна література (твори І. Вишенського).
«Низькі» комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, «різдвяні» й «великодні» вірші-травестії).
«Середні», «вищі» жанри — риторична проза (Клірик Острозький, Мелентій Смотрицький, Кирило Транквіліон-Старовецький).
Епіграматична поезія (Лазар Баранович, циклізований збірник Климентія Зіновіїва, епіграми Івана Величковського).
Ораторська проза (проповіді Іонакія Галятовського, Дмитра Туптала, Стефана Дворського).
Емблематична література (Г. Сковорода в прозових діалогах, віршах унаочнював абстрактні поняття та ідеї).
Історико-мемуарна проза (риси «театральності», риторичність опису в «Літописі» Самійла Величка, «Історія русів»).
Пісенно-інтимна барочна лірика («етикетна» панегірична поезія на честь титулованих осіб, світська лірика, елегія, пісня).
6.2.3. Значення бароко як творчого методу в українській літературі.
Найцінніші надбання бароко — гуманізм, заглибленість у внутрішній світ людини, нетерпимість до зла в усіх його проявах, яскравість викладу художнього матеріалу, динамізм розвитку сюжету, поширення можливостей зображувально-виражальних засобів, продуктивне словотворення тощо — були засвоєні митцями наступного часу.
Запиши у зошитках
Тест ( виконай завдання та надішли мені фото)
Проведення тестового опитування
1. За сприяння братств:
а) поширювалося декоративно-прикладне мистецтво;
б) інтенсивно розвивалася архітектура;
в) засновувалися і функціонували школи;
г) будувалися бібліотеки і лікарні.
2. Хто із зазначених осіб був викладачем Острозької академії?
а) Мелентій Смотрицький; б) Герасим Смотрицький;
в) Іов Борецький; г) Касіян Сакович.
3. В Острозькій друкарні було видано:
а) Псалтир; б) Біблію; в) «Апостол»; г) «Буквар».
4. Письменник, який навчався у Києво-Могилянській академії:
а) І. Вишенський; б) Ф. Прокопович; в) Г. Кониський; г) Г. Сковорода.
5. Вперше книгодрукування з’явилося в:
а) Росії; б) Франції; в) Німеччині; г) Англії.
6. Через що видавнича справа в Україні почала занепадати?
а) Брак якісних професіоналів;
б) обмеження у фінансуванні;
в) збільшення податків;
г) указ царя про заборону друку будь-яких книжок.
7. «Бароко» з італійської перекладається як:
а) простий, доступний; б) цікавий, захоплюючий;
в) інтригуючий, жвавий; г) вибагливий, химерний.
8. Ознака бароко:
а) нахил до ускладненої форми;
б) егоцентричний індивідуалізм;
в) пишнота, мальовничість;
г) підвищений інтерес до історичних подій.
9. Характерна риса, притаманна добі Відродження і Реформації:
а) критика середньовіччя, католицької церкви;
б) протиставлення античності, первісного християнства;
в) песимістичні судження про життя;
г) гуманізм.
10. Письменник, для творчості якого характерні риси доби Відродження:
а) С. Кленович; б) І. Вишенський; в) М. Смотрицький; г) М. Базилевич.
11. Основні віхи життєвого шляху І. Вишенського уявляються і домислюються на основі:
а) літописів та історичних джерел православної церкви;
б) матеріалів католицько-уніатської публіцистики;
в) творів митця; г) листів аскетників Афону.
12. Визначте твір І. Вишенського, написаний ним до Брестської унії:
а) «Извещение краткое о латинских прелестях»;
б) «Послання до єпископів»;
в) «Краткословний ответ Феодула»; г) «Порада».
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
Завдання на 22 жовтня 2020 р.
Історико-мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літописи (Самовидця, Г.Грабянки, С.Величка). «Історія русів» (фрагменти) невідомого автора.
Письмово виконайте завдання вікторини, давши відповіді на питанння "так" або "Ні"
Вікторина. Т-схема: ТАК-НІ
| ТАК | Питання | НІ |
| | 1. Перші братства виникли у ХVІ ст. | |
| 2. Найстаріше братство –Київське, яке організувало школу у 1585 р. | | |
| | 3. До Київського братства вступив і гетьман П.Конашевич Сагайдачний зі своїм військом. | |
| Ректором Острозької академії був Костянтин Острозький. | | |
| | 4.Випускником Києво-Могилянської академії був письменник Г.Сковорода. | |
| 5.Засновником українського друкарства став Іван Федоров. | | |
| 6. Святополк Фіоль – відомий український меценат. | | |
| | 7. Розвитку книговидавництва найбільше посприяв Іван Федоров. | |
| 8. Франциск Скорина видав Острозьку Біблію. | | |
| | 9. Представник доби Ренесансу в українській літературі – Павло Русин. | |
| | 10. І.Величковський, Л.Баранович – поети, представники українського бароко. | |
| 11. С.Величко – драматург, представник українського бароко. | | |
| 12. І.Вишенський – композитор, випускник Києво-Могилянської академії | |
Інтелектуальна розминка
. Що відомо вам про козацьку добу - Хмельниччину?
(Доба, пов’язана з діяльністю Хмельницького й охрещена його іменем, порівнюючи з іншими періодами української історії, дуже багата на історичні джерела, ій присвячено багато історичниї праць. Зробивши переворот у політичних відносинах на сході Європи і залишивши глибокий слід у житті України, Польщі й Росії, вона вже у ХVII ст. викликала великий резонанс. Це час виникнення козацької держави Богдана Хмельницького із запровадженням державно-адміністративного поділу, полкового й сотенного самоврядування).
. Які літературні пам’ятки відомі вам про Б.Хмельницького та його добу?
(Народні пісні та думи: «Чи не той то хміль», «Хмельницький і Барабаш»; поезії та поеми: «До Богдана» П.Куліша, «Якби то ти, Богдане, п’яний», «Розрита могила», «Великий льох» Т.Шевченка, «Богдан», «На Переяславській раді» А.Малишка, «На Переяславській раді» М.Рильського, прозові твори: «Я – Богдан» П.Загребельного, «Між Сциллою і Харібдою» Д.Міщенка, «Переяславська рада» Н.Рибака, «Два гетьмани» Г.Хоткевича).
А ще козацькі літописи (Самовидця, Г.Грабянки, С.Величка) та «Історія русів» невідомого автора, що іє об’ктом вивчення на сьогоднішньому уроці.
Записати табличкув зошит .
Історико-мемуарна проза
| Назва твору | Автор | Хроноло-гічні межі | Тематика | Художня цінність |
| «Літопис Самовидця» (так назвав його П.Куліш). | Невідомий (очевидець подій). | 1648-1702 | Опис основних подій Національно-визвольної війни під керівництвом Б.Хмельницького; хро-нологія найважливіших подій до початку Північної війни. | Важливе джерело вивчення історії України; основа для створення ін-ших козацьких лі-тописів. Відомості з цього літопису лягли в основу історичного роману П.Куліша «Чорна рада». |
| «Літопис Самійла Величка» (4 томи). | Самійло Величко | 1648-1700 | Національно-визвольна війна під керівництвом Б.Хмельницького; міжна-родне становище та дипломатичні зв’язки України; події вітчизняної історії; післявоєнні події; 4 том – додатки. |
|
| «Літопис Григорія Грабянки». | Григорій Грабянка | 1648-1654 | Основні події Національно-визвольної війни під керівництвом Б.Хмельницького. | Відчутний влив українського літе-ратурного бароко: напруженість, динамічність розповіді, використання патетичного стилю мовлення. |
| «Історія русів». | Невідомий. | Від початку створення світу до 1769 р. | Історія Київської Русі; напад Батия; запровад-ження Брестської унії; висока оцінка діяльності Б.Хмельницького; возве-личення І.Мазепи; кара його прихильникам; Полтавська битва; Прутський похід; насилля над українцями; історія царевича Олексія; знищення бібліотеки в Печерському монастирі; місія Павла Полуботка, правління Петра ІІ; царство Анни Іоанівни – час утисків та бід, царювання Єлизавети Петрівни – час розквіту меценатства; знищення гетьманства; засудження політики Петра І. | «Історія Русів» – це декларація прав української нації. Автор висловив почуття українських патріотів, викликані картиною руїни власної дер-жавності. У книзі лунає заклик збе-регти історичні традиції і пам’ять про кращі часи рідного краю. Правдиво зобра-жено украiнську минувшину i вперше порушено питання про мiсце Украiни в тогочаснiй полiтичнiй ситуацii. |
Бесіда ( усно)
1.Які часові межі історико-мемуарної прози? (Від початку створення світу до 1769 р.).
2.Яка тема об’єднує усі козацькі літописи? (Національно-визвольна війни під керівництвом Б.Хмельницького).
3.Події якого літопису лягли в основу роману П.Куліша «Чорна рада»? (Літопису Самовидця).
4. Який літопис - найоб’ємніше епічне полотно? («Літопис Самійла Величка»).
5.Яким літописом цікавився Т.Шевченко? («Літописом Самійла Величка»).
6.У якому творі акцентовано увагу та тому факті, що наша історія починається не з ХІV ст., а значно раніше? (В «Історії русів»).
Домашнє завдання:
1.Опрацювати теоретичний матеріал підручника (стор 59-63).
2. Виконайте завдання 1-10 у підручнику (усно).
3.Письмово 3-4 рівень-завдання 6 (2)-підготувати невелике повідомлення.
Немає коментарів:
Дописати коментар