ПАМ’ЯТКА
про правила поводження із виявленими
підозрілими вибухонебезпечними предметами
у тому числі замаскованими під них речами
УВАГА! Сьогодні терористичні акти здійснюються з
використанням вибухових пристроїв, які замасковані під авторучки, мобільні
телефони, гаманці, міні-магнітофони, дитячі іграшки, або розміщені у звичайних
портфелях, сумках, банках, пакунках і залишені у багатолюдних місцях.
Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає значної уваги і обережності.
ВІД
ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ВАШЕ І ОТОЧУЮЧИХ!
У разі знаходження вибухонебезпечного
пристрою
ЗАБОРОНЕНО:
• наближатися до
виявленого предмета;
• пересувати його
або брати в руки;
• розряджати,
кидати, ударяти по ньому;
• розпалювати поряд
багаття або кидати в нього предмет, приносити предмет додому, у навчальне
приміщення, інші багатолюдні місця.
При знаходженні
вибухонебезпечного пристрою:
• негайно (з
безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.
102);
• не підходьте до
предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою
інших людей;
• припиніть усі види
робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
• не користуйтеся
засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати
вибух), дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте
час її виявлення.
У випадку, коли в
будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:
• одягніть одяг із
довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може
захистити від осколків скла;
• візьміть документи
(паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
• під час евакуації
слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;
• не намагайтеся
скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для
пересування;
• тримайтеся подалі
від ліній енергопостачання, що впали.
Якщо Ваш будинок
(квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:
• обережно обійдіть
усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;
• у темряві в
жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
• негайно вимкніть
усі електроприлади, перекрийте газ, воду;
• з безпечного місця
зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження,
самопочуття;
• перевірте як ідуть
справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.
ПАМ’ЯТАЙТЕ! Розмінуванням,
знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки
підготовленні фахівці-сапери, які мають допуск до цього виду робіт
Графік консультацій соціально-психологічної служби
Філії
№2 КЗ «Гайворонський ліцей №2»
Вівторок
13.00-18.00
Четвер
13.00-14.00
15.00-18.00
Звертатися у кабінет
практичного психолога
0980014587
Крівцова Альона Володимирівна
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ
|
ЯКЩО ВАША ДИТИНА... |
ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО… |
ЯК ДОПОМОГТИ? |
|
|
||
|
Погано спить, не хоче
йти у ліжечко, не хоче спати сама або просинається серед ночі з криками. |
Коли діти бояться,
вони хочуть, щоб з ними поряд був хтось рідний і безпечний. Вони починають
хвилюватися, коли вас немає поруч. Якщо під час катастрофи вам довелося
розлучитися, то необхідність засинати на самоті нагадує дитині про ті часи.
Час перед сном – це
час спогадів, адже ми нічим іншим не зайняті. Дітям часто сниться те, що їх
лякає, тому сама перспектива йти у ліжко може бути страшною.
Зрозумійте, що дитина
створює такі “проблеми” ненавмисно. |
Якщо це можливо,
дозволяйте дитині спати поруч з вами. Однак поясніть, що це – лише тимчасове
явище.
Вигадайте “порядок”
відходу до сну: казка, молитва, обійми тощо. Розкажіть дитині, що такий
порядок виконуватиметься щодня, і дитина знатиме, чого чекати.
Обійміть дитину і
скажіть, що вона у цілковитій безпеці, що ви поряд і нікуди не
зникнете.
Це може зайняти деякий
час, але чим безпечніше почувається дитина, тим краще вона спатиме. |
|
Хвилюється, що з вами
щось трапиться. |
Такий страх є
нормальною реакцією на пережите.
Страх може
посилюватися, якщо ваша дитина переживала часи небезпеки окремо від рідних. |
Нагадайте дитині і
собі, що зараз – все гаразд і ви у безпеці.
Якщо певна небезпека
для вас все ж існує, розповідайте дитині про те, що ви робите для її власної
безпеки.
Переконайтеся, що якщо
з вами дійсно щось трапиться, про вашу дитину попіклуються. Це дозволить
знизити рівень тривоги.
Знайдіть спільні
позитивні заняття, щоб відволікти дитину від тривожних думок. Почитайте
книгу, поспівайте разом – робіть те, що подобається дитині. |
|
Не хоче гратися чи
займатися чимось.
Демонструє відсутність
будь-яких почуттів - щастя чи-то суму |
Ви потрібні своїй дитині.
З огляду на пережиті тривожні події дитина може сумувати або бути шокованою.
У стані дистресу деякі
діти кричать, а деякі приховують свої почуття. Якою б не була її реакція,
дитина потребує вашої любові та ласки. |
Сядьте поряд, огорніть
дитину руками. Покажіть, що ви піклуєтеся про неї. Спробуйте “розшифрувати”
дитячі почуття і скажіть, що сум, лють чи тривога – це цілком нормально.
“Схоже, що ти нічого не хочеш робити? Мабуть тобі сумно. Сумувати – це
нормально. Хочеш, я з тобою посиджу?”
Знайдіть спільні
позитивні заняття, щоб відволікти дитину від тривожних думок. Почитайте
книгу, поспівайте разом – робіть те, що подобається дитині. |
|
Багато плаче. |
Можливо, внаслідок
надзвичайної ситуації життя вашої родини докорінно змінилося, тому цілком
природно що ваша дитина сумує.
Дозволити дитині
сумувати, при цьому заспокоюючи та втішаючи її – це спосіб допомогти їй
навіть у такому стані.
Якщо вас самих
переповнює сум, шукайте підтримки інших. Ваш стан безпосередньо
відображається на стані дитини. |
Дозволяйте дитині
демонструвати свій смуток.
Допоможіть їй
висловлювати свої почуття і поясніть, чому вони з’являються: “Думаю, тобі
сумно. Дійсно, є від чого сумувати...”
Підтримуйте дитину:
будьте поруч, приділяйте їй більше уваги та часу.
Підтримуйте у дитині
надію на краще майбутнє. Розмовляйте про те, як ви житимете далі і що
робитимете, наприклад, відвідаєте друзів і родичів тощо.
Подбайте про себе і
свій стан. |
|
|
||
|
Боїться, що біда
повернеться. |
Страх повторення
катастрофи є цілком природнім – дитині потрібно доволі багато часу, щоб знову
почувати себе у безпеці.
Дуже важливо у цьому
сенсі захистити дитину від будь-яких нагадувань та заспокоювати її. |
Пояснить дитині
відмінності між самою подією та спогадами про неї.
Скажіть наступне: “Дощ
не обов’язково означає повернення урагану. Навіть сильна злива не завдасть
нам такої шкоди, як ураган”.
Намагайтеся обмежити
контакти дитини з телебаченням, радіо та комп’ютерами, адже історії про
катастрофи можуть повернути її страх. |
|
Не розуміє, що смерть
– це незворотне явище. Зважаючи на притаманне дошкільнятам “магічне
мислення”, вони можуть вважати, що своїми думками викликали смерть, або що
померла людина згодом повернеться.
Втрата домашнього
улюбленця або улюбленої іграшки може спричинити справжнє горе. |
Дитині потрібно
надавати правдиві та адекватні віку пояснення реальності смерті, позбавляючи
від хибних надій.
Мінімізація почуттів
стосовно втрати улюбленця або іграшки не допоможе дитині відновитися. |
Стежте за тим, що хоче
знати ваша дитина. Давайте прості відповіді і стимулюйте додаткові запитання.
Дозволяйте дитині
брати участь у культурних та релігійних ритуалах скорботи.
Допоможіть дитині
знайти власний спосіб прощання, наприклад, через світлі спогади, молитви чи
запалення свічок за померлими.
Завжди будьте чесними:
“Ні, Сірко не повернеться, однак ми можемо думати про нього, говорити та
згадувати, яким чудовим собакою він був”.
І далі: “Пожежник
сказав, що врятувати Сірка було неможливо, і це не твоя провина. Я знаю, як
ти за ним сумуєш”. |
|
Не розмовляє,
поводиться дуже тихо або не може висловитися, що саме його / її турбує. |
Ви потрібні дитині для
того, щоб демонструвати звичайні почуття – злість, сум та тривогу за життя
батьків, друзів, братів і сестер.
Ви не можете змусити
дитину говорити, однак дайте їй зрозуміти, що вона може заговорити з вами
коли буде готова. |
Малюйте “смайлики” для
зображення різних почуттів. Придумайте історію про кожного, наприклад: “А
пам’ятаєш, коли будинок почало заливати водою, у тебе обличчя було схоже на
це”.
Поясніть, що діти
бувають дуже засмучені, коли їхня домівка пошкоджена.
Допоможіть дітям
висловлювати свої почуття за допомогою іграшок чи малюнків. А потів
використайте слова, що переконатися у їхніх почуттях: “Це – дійсно страшна
картинка. Ти справді злякався, коли побачив воду у будинку?” |
|
|
||
|
Відчуває
відповідальність за те, що сталося |
Діти шкільного віку
можуть вважати, що саме через них сталося лихо, або що саме вони могли
змінити ситуацію. Часто вони приховують свої переживання. |
Надавайте дітям
можливості висловлювати своє занепокоєння та переживання.
Заспокоюйте їх і
повторюйте, що у тому, що сталося, немає їхньої вини.
Поясніть: “Після
такого нещастя багато дітей і навіть їхні батьки думають про те, чи можна
було вчинити по-іншому, або чи можна було зробити хоч щось. Це не означає, що
вони у чомусь винні. Зрозумів? Пожежник сказав, що ніхто б не зміг врятувати
твого собаку і ти ні в чому не винний”. |
|
Переповідає або знову
і знову переграє подію, що сталася. |
Це – нормальна реакція
на кризу. Якщо дозволяти дитині говорити або розігрувати подію, при цьому
заохочуючи позитивне вирішення через гру або малювання, це зрештою допоможе
їй заспокоїтися і почувати себе краще. |
Поясніть: “Ти малюєш
багато картин того, що сталося. Знаєш, інші діти теж так роблять”.
“Можливо, тобі варто
намалювати свою школу, коли її відбудують. Якою вона має бути?” |
|
Розгублена, не
розуміє, що трапилося. |
Хоча діти шкільного
віку загалом краще розуміють природу речей та взаємозв’язків, вони усе ще не
здатні мислити абстрактно та логічно, як дорослі.
Водночас вони борються
зі змінами і інколи вдаються до “магічного мислення”. Відтак вони не до кінця
усвідомлюють те, що сталося.
Без чітких пояснень
дорослих вони “заповнюватимуть прогалини” на власний розсуд. |
Виправляйте хибні
уявлення та надавайте на прохання дитини якомога чіткіші пояснення того, що
насправді сталося. Уникайте деталей, які можуть налякати дитину і водночас
намагайтеся заспокоїти її: “Я знаю, що інші діти говорять про нові торнадо,
але зараз ми з тобою у цілком безпечному місці”.
Продовжуйте
відповідати на питання і переконувати дитину, що ваша родина у безпеці. Не
дратуйтеся.
Ваші діти повинні
значи, чого їм чекати у майбутньому. Розповідайте їм про плани стосовно
навчання чи нового місця проживання.
Нагадайте дитині, що є
спеціальні люди, які забезпечують захист і благополуччя родин і що за
необхідності ви можете звернутися до них. |
|
·
Підлітки |
||
|
Може створювати
проблеми для вас і вдаватися до самодеструктивної поведінки (алкоголь,
наркотики, незахищений секс, схильність нещасних випадків тощо). |
Навіть за кращих
обставин усі підлітки переживають перехідний процес виходу з дитинства та
вступу у доросле життя. І навіть у спокійні та мирні часи цей процес часто
супроводжується викликами і проблемами поведінки. Ситуація може загостритися
у період кризи.
Сварки та прочухани
лише погіршать самопочуття підлітка. |
Допоможіть підлітку
усвідомити, що кидати виклик усьому світу, аби показати свої почуття – це
дуже небезпечно: “Багато твоїх ровесників і навіть дорослі втрачають контроль
і гніваються через те, що сталося. Щоб прийти до тями, вони починають пити
або вживати наркотики. Такі емоції – це нормально, однак вдаватися до
алкоголю не варто. Це жодним чином не позбавить тебе від проблем”.
Деякий час
спостерігайте, чим займається і що планує робити ваша дитина. Поясніть: “У
такі часи мені вкрай важливо знати, де ти знаходишся і як з тобою
зв’язатися”. Переконайте підлітка, що це тимчасовий захід, і ви припините
своє “стеження” як тільки ситуація нормалізується.
Обмежте доступ до
алкоголю та наркотиків. Розмовляйте з дитиною про небезпеки незахищених
статевих контактів. |
|
Боїться повторення та
реакцій на нагадування про трагічні події. |
Страх повторення
катастрофи є цілком природним, тому відчуття безпеки повернеться до підлітка
лише через деякий час. |
Допоможіть підліткові
визначити нагадування, що найбільше його лякають, наприклад, окремі люди,
місця, звуки, запахи, відчуття, години дня тощо, і поговоріть з підлітком про
відмінності між справжньою подією і спогадами, пов’язаними з нею. Поясніть:
“Коли тобі щось нагадує про катастрофу, намагайся переконати себе, страшними
є лише спогади про неї, але тепер усе по-іншому. Ураган закінчився і я у
безпеці”.
Поясніть, що матеріали
у ЗМІ можуть відновити страх повернення біди. Поясніть: “Новини можуть
засмутити тебе, тому що вони знову і знову показують ще, що сталося. Можливо,
варто на деякий час вимкнути телевізор?” |
|
Тривожиться про тих,
хто вижив, та про інші родини. |
Підлітків зазвичай
дуже сильно непокоять долі інших людей і те, що їм не вдалося їм
допомогти. |
Заохочуйте вашу дитину
до підтримки та допомоги іншим, однак стежте за тим, щоб це не
перетворилося на тягар. Допоможіть підліткові знайти змістовні проекти, які
йому / їй під силу, наприклад, прибирання каміння та сміття з території
школи, збір коштів та речей нужденним тощо. |
Зброя для дитини зі
здоровою психікою - не спосіб вбивати, на знак героїв.
Тати та мами зараз
частіше ламають голову не над тим, як говорити з дитиною "про ЦЕ", а
як говорити про АТО.
Психотерапевти
Роксана Ящук та Олена Ляшенко радять відповідати на всі запитання. Але важливо
не сказати зайвого! Так що не варто репетирувати, як говорити - краще вивчити
назубок, чого дитині не можна чути, в якому настрої ви не були б.
"Ти ще малий про
таке думати. Не твого розуму справа"
Заборони лише
посилюють відчуття тривоги та невизначеності.
"Тату можуть убити
на війні. Твій тато там, де небезпечно"
Хоч би як ви самі
хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все
завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у
віці до 10 років такі переживання болючі і закладають на майбутнє такі риси
характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.
"Виростеш - теж
воюватимеш"
Хоч би яких
політичних поглядів ви дотримувалися, дитину треба готувати до мирного життя, а
не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати
людей у майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним
та сміливим. "Воювати, мстити" і т. д. - плани, які руйнівно діють на
незміцнілу психіку.
"Ми повинні
боротися, щоб перемогти всіх ворогів"
Війну не можна
представляти дитині у спосіб вирішення конфлікту. Не варто будувати фрази так,
щоб дитина думала, що її близькі підтримують війну або вітали її початок.
"Тебе я
ніколи не пущу на війну!"
Протилежна
помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить
"від поганих", не повинна стикатися із засудженням, глузуванням,
заборонами. Інакше він, особливо хлопчик, переживатиме, що "стане
дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього". Найкраще підтримати
його намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба
готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати,
але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що
воєнні дії скоро закінчаться, але він може застосовувати свої вміння у мирному
житті.
"Наш ворог - така
країна, люди такої національності"
Не можна
прищеплювати страх, підозрілість чи ненависть до цілої країни, народу. Знову ж
таки, крім моральної сторони питання, це може викликати розщеплення у
свідомості у дитини, яка має друзів різних національностей, родичів, улюблених
акторів або музикантів.
"Ти злякався
вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, трусишко"
Соромитись за
прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише
заженіть переживання вглиб, привчивши і в майбутньому секретничати. Страхи, які
малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними
нездужаннями, такими як нервові тики, заїкуватість, енурез, розлади сну та
апетиту.
"Люди сварилися,
билися, ось як ти з однокласниками, а потім почали боротися один з одним. Ось
що буває, якщо не вмієш миритись"
Добрі виховні
наміри у разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть
перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків,
щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або
робити "цапом-відбувайлом". Або дитина стане боятися сама себе,
спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки чреваті депресіями,
схильністю до зайвої самокритики.
"Викинь свій
пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення..."
У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі живописали жахи битв. Наприклад, одна мама втомилася від того, що сини днями грали у війну, вигукуючи підслухані десь слова "колоради", "бандерівці", яких ніколи не вживали в будинку. Коли хлопці вкотре вибігли з криками "Ти вбита!" - Вона вирішила серйозно поговорити. Мовляв, коли поріжеш палець – боляче, а рани – це величезні криваві дірки по всьому тілу, від яких довго доводиться мучитися. Результатом розмови був нервовий зрив одного з дітей, після чого його довго довелося лікувати.
Як безпечно пережити воєнний час?
Війна є важким
випробуванням для кожного з нас. У цей лихоліття нас постійно переслідують
стреси, тривога, втома, почуття нетерпіння. Ми іноді відчуваємо, що сили
покинули нас і це може вплинути на наше навчання, роботу та життя вдома. На цій
сторінці ви дізнаєтесь кілька правил, які допоможуть вам успішно подолати цю
стресову ситуацію. Ці правила, звичайно, не в змозі змінити політичну
реальність, але вони можуть змінити ваше життя і допомогти вам спокійно
пережити воєнний час чи інші не менш стресові ситуації. Дотримуючись цих
нескладних правил, ви станете спокійнішим і сильнішим за духом і тілом.
Дотримуйтесь
заведеного порядку життя - Звичайне розмірене життя створює острівець безпеки в
океані небезпек і бур. Зберігаючи заведений розпорядок дня, ви демонструєте
собі та оточуючим, що ви сильні та життєздатні. При цьому ви заявляєте, що
продовжуєте жити і сподіватися попри все.
Дотримуйтесь режиму
здорового харчування, займайтеся спортом та висипайтеся – У здоровому тілі –
здоровий дух. Слідкуйте за своїм здоров'ям, і це допоможе вам успішно пережити
лихоліття, не долаючи додаткових проблем.
Виконуйте вправи на розслаблення – Щоденні вправи на розслаблення допоможуть вам подолати стрес і потяг повсякденного життя. Чим регулярніше ви їх робите, тим краще навчитеся розслаблятися і підтримувати природний баланс в організмі. Все це безпосередньо впливає на настрій і душевний спокій. Спробуйте вправлятися кілька хвилин один-два рази на день.
Говоріть про свої
почуття з близькими людьми – Почуття подібні до килимів – і ті, й інші
потребують догляду та періодичного провітрювання. Якщо ви поділитеся своїми
почуттями та переживаннями, то ви знімете з себе їхній тягар і подивіться на
них по-новому. Більше того, ви можете з подивом виявити, що й інші люди
відчувають те саме, що й ви.
Допомагайте іншим – це можуть бути батьки, діти або друзі, яким потрібно трохи участі чи підтримки. Ви також можете зайнятися добровольчою діяльністю в організації, яка вам подобається. Допомагаючи людям, що оточують вас, ви відчуєте себе набагато краще. Крім того, ви зможете довести собі, що у вас достатньо сил для того, щоб самому впоратися із ситуацією та надати допомогу іншим.
Виділіть час для улюблених занять – Щодня виділяйте час на те, що ви любите: заняття спортом чи мистецтвом, музика, читання, походи та багато іншого. Це допоможе вам відволіктися від важкої реальності і пам'ятати про те, що навіть у важкі часи можна знайти оазис, який зробить життя кращим.
Як підтримати та заспокоїти
дітей під час воєнних дій
Усі ми перебуваємо в
абсолютно нових умовах життя, природно, відчуваємо страх та паніку, особливо
діти, дехто почувається розгубленим. Зараз надзвичайно важливо підтримувати
одне одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч, насамперед дітей.
Служба освітнього омбудсмена зібрала поради психологів щодо того, як
дитина реагує на кризову ситуацію залежно від віку, як надати їй психологічну
підтримку під час війни та кілька корисних ресурсів, куди можна звернутися за
психологічною допомогою.
Як діти різного віку реагують на стрес та сприймають
кризову ситуацію
Діти 0-3 років: у
цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу
або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і
потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити
присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4–6 років: часто відчувають
безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати
аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не
бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують
насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі
батьки в безпеці.
Діти 7–10 років: можуть відчувати провину,
неспроможність, злість, фантазії, у яких дитина бачить себе «рятувальником»,
«зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться
смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про
майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і
забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
Діти 11–13 років: відчувають дратівливість, страх,
депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться
втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти
розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний
досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої
переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.
Діти 14–18 років: проявляють небезпечну поведінку,
можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться
втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати
ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У
цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого.
З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне
напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.
Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей,
особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не
виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у
цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все
дорослим потрібно забезпечити «завдання виживання» – заспокоїти дитину тощо.
При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням, а дещо повернеться
саме собою.
Що робити дорослим, щоб заспокоїти і підтримати
дитину
Говоріть
із дитиною, залишайтеся спокійним під час розмови
Психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в
мережі Facebook радить обов’язково
поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто
дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим як говорити з дитиною,
дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині. Як дорослим
заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки.
Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо
навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її
пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які
зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати
перевірену інформацію про все, що відбувається, та зрозуміти ситуацію, оскільки
емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка «відповідає» за логіку).
Демонструйте
надійність
Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто
сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, і що
наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова
про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть
сприймати обійми, як слабкість.
Обговорюйте
з дитиною правила «цивільної оборони»
Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися
старших – учителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за
тим, хто відповідальний за безпеку.
Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може
зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено
мобільний зв’язок.
Грайте
ігри, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи
Дитяча психологиня Світлана Ройз звертає увагу, що
під час стресу ігри дітей можуть бути трохи «регресивними», тобто старші діти
можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити
навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути
хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з
грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати в
настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, у яких залучене
просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).
Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендує
психологиня, можна прочитати тут.
·
Виконуйте
вправи при панічній атаці
Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці
опублікував поради Світлани
Ройз, як діяти при панічній атаці.
Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:
·
покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче
сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;
·
потерти кінчик носу;
·
надавити не сильно на очні яблука з двох боків;
·
якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи
ногами, як на велосипеді;
·
сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як
човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз
до грудей, вдих – рука підіймається до рота;
·
змащувати губи, полоскати рот водою;
·
витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися
грудної клітини;
·
подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога
далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво –
якомога далі, потім знову прямо;
·
розтерти тіло;
·
розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та
мізинцем – там знаходиться точка паніки;
·
покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні
розширюються, підіймаються;
·
розтерти руки, прикласти до нирок.
«Займіть»
чимось аудіальний канал дитини
Світлана Ройз пояснює, що під час
звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал
сприймання, тому його потрібно чимось «зайняти». Для цього можна співати хором,
горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках
аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.
Ще
кілька речей, як можна відвернути увагу дитини
Обіймайте дитину,
жартуйте з нею.
Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось
смачненьким.
Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки,
історії, читайте дітям вголос.
Пояснюйте
дитині про важливість бути зібраними та допомагати одне одному
Психологиня Світлана Ройз пише, що необхідно
пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися,
тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.
Довірте
дитині посильне для неї відповідальне завдання
Світлана Ройз радить покласти
на дитину відповідальність, яка їй до снаги, наприклад, доручити дитині завдання
слідкувати за іграшкою.
Наші психологи також рекомендують доручити дитині
певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про
якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.
Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна
застосовувати й для саморегуляції дорослих.
Дозволяйте
дитині вивільняти ненависть та злість
Психологиня Вікторія Горбунова пояснює, що зараз і
для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це
здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й
дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру
«Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може
себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на
людину) або кричати в «мішечок для криків» або стаканчик. Але після вивільнення
ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми,
теплий чай, добрі слова одне одному.
Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому
дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше
заснути.
Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.
Пам'ять – одна з найважливіших функцій людського мозку. Без неї неможливо усвідомлювати себе, набувати досвід, вчитися та розвиватися. Тому пам'ять є чи не найважливішим нашим інструментом, який необхідно розвивати та покращувати, і для цього є чимало методів та вправ, про які ми вам сьогодні розповімо.Тренування пам'яті
Вправи на розвиток уваги
На закінчення хочу нагадати вам про трьох універсальних простих домашніх «тренажерах» для розвитку концентрації і уваги у дитини. Це спільне приготування їжі (дозвольте малюкам допомогти вам помити овочі, а дітям старшого віку – наприклад, порізати їх). Друге – це допомога по дому, що вимагає певної зосередженості і акуратності (кращий варіант – попросіть дитину протерти листя квітки в вазоні). І третій – це ліплення (всього: від тесту і до глини). Вона прекрасно допомагає розвивати концентрацію і уважність не тільки малюкам, але і дітям підліткового віку. Тепер ви знаєте найефективніші практики, які допомагають дитині сконцентруватися.
Як зосередитися на головному?
Поради психолога здобувачам освіти під час дистанційного навчання.
Навчання вдома або дистанційно з будь-якого іншого місця може бути дуже ефективним, головне – самоорганізація. Прості поради допоможуть впоратися з великим обсягом роботи і навіть навчитися отримувати задоволення від занять.
Перед початком заняття захистіться від усього, що вас відволікатиме.
Передусім – мобільний телефон, навіть якщо він на вібродзвінку, навіть якщо ви плануєте тільки відповідати на СМС. Телефон треба прибрати чимдалі й діставати тільки під час перерв, про які пізніше. Також слід створити навколо себе зону тиші й спокою. Будь-яка незапланована перерва на спілкування зіб’є вас з думки й порушить той порядок запам’ятовування, який ви так довго вибудовували.
Фізіологічні потреби теж не мають відволікати.
Під час заняття вам, звичайно, захочеться пити – адже інтенсивна розумова діяльність викликає спрагу. Заздалегідь потурбуйтеся про запас свого улюбленого напою або ще краще – води. Уникайте енергетичних напоїв, якщо ваша мета – саме заняття. Перекус теж має бути приготований заздалегідь: проста і поживна їжа, наприклад, фрукти чи овочі. Уникайте їсти тільки солодке, залиште шоколадному батончику роль десерту – тоді й настрій підвищиться, і з травленням все буде гаразд. Зручний одяг, що не стримує рухів, комфортна температура в кімнаті – усе це теж дуже важливо.
Оберіть відповідний час.
Кожен знає, сова він чи жайворонок, тож для дистанційного навчання онлайн можна самому вибрати оптимальну годину для заняття: або рано-вранці, або пізно ввечері. Краще сконцентруватися й ефективно позайматися годину, ніж кілька годин боротися з утомою і вдавати активну діяльність.
Під час занять, якщо вони тривають понад годину, робіть заплановані перерви:
після кожних 45 хвилин перемикайтеся на щось інше. Краще за все походити, порухатися, можна зарядитися позитивними емоціями від спілкування з друзями (ось тут і виручить телефон), подивитися коротке відео, перекусити. Довше, ніж на 20 хвилин, відволікатися не варто – адже так можна і забути про головну мету.
До речі, про мету. Дайте відповідь собі на ті запитання, які вас турбують і відволікають від занять.
Ось вони, стукаються у ваш мозок: “Як я складу іспит? Подзвонить чи не подзвонить? Вступлю чи не вступлю? Яка в мене буде професія? Скільки я зможу заробляти? Як стати краще за всіх?». На ці запитання необхідно відповісти, інакше мозок буде весь час до них повертатися. Можете навіть виписати їх на папір або обмежитися усними відповідями, головне – щоб вони були логічними, а не емоційними.
Наприклад:
«Як я складу іспит?» – «Якщо вивчу ось цей матеріал і ось той, то здам добре, все від залежить від мене».
«Подзвонить чи не подзвонить?» – «Поки що займатимуся й відключу телефон, а потім подивлюся на дзвінки й дізнаюся точно. В усякому разі невдахи нікому не цікаві, тобто іспит – передусім».
Позбавтеся будь-якого внутрішнього негативу, пов’язаного з навчанням.
Відстежте свої думки з цього приводу. Наприклад, «Я ненавиджу математику» варто замінити на «Я розумію, що математику треба здати, і я з цим впораюся». Замість «Це надто складно для мене» варто казати «Так, це складно, але я молодець і я впораюся». Улюблене пояснення «Я не можу займатися, тому що…» – далі йде виправдання: гамірно, загубилася улюблена ручка, немає підручників, закінчилася кава. Замість цього варто говорити собі й іншим: «Так, я хотів би, щоб у мене були інші умови для занять, але поки це не так, я займатимуся в будь-якій ситуації».
Буває, що усі умови дотримані, уся родина ходить навшпиньки, найкращі онлайн-курси готові допомогти в підготовці до іспиту, улюблена ручка на столі, зошити і книжки розкладені навкруги. А ось посидючості бракує. Хочеться бігати й стрибати, але час іде, іспит усе ближче. Що ж робити? По-перше, усвідомити, що ви належите до кінестетичного типу і потреба в русі – така ж важлива для вас, як їжа і сон, тільки треба правильно використати її в навчанні. Спробуйте такі прийоми:
– Коли читаєте матеріал – підкреслюйте, конспектуйте, робіть таблиці. Поєднання руху з розумовою діяльністю допоможе запам’ятати матеріал, краще його систематизувати.
– Слухаєте лекцію і від нерухомості починаєте дрімати? Віджимайте еспандер або розтягуйте гумову стрічку. Можна також робити вправи на фітболі. Звичайно, в класі чи в бібліотеці так не вдасться, зате з онлайн-лекціями – скільки завгодно.
– Доки вчите, сидіть нерухомо й зосереджено, а коли повторюєте чи відповідаєте – можна пострибати або покидати м’ячем у стінку. Ви здивуєтеся, але запам’ятати вийде набагато більше.
Звичайно, це не всі корисні поради, але найголовніші, які допоможуть підготуватися до будь-якого іспиту і впоратися з будь-яким обсягом матеріалу.
Немає коментарів:
Дописати коментар