7 ВСЕС ІСТ

Дата: 25.10.2022

Дата: 30.05.2022

Тема. Спадщина Середньовіччя

Епоха Середніх віків давно пройшла. Проте не слід забувати, що саме в Середньовіччі було закладено підмурок сучасного світу.

Середні віки багато в чому змінили карту Європи, бо в ті часи виникла більшість європейських і азійських держав. В епоху Середньовіччя сформувались європейські 8 народи й утворилися ті мови, якими населення континенту розмовляє донині.

Витоки історії багатьох сучасних європейських народів – англійців, болгар, іспанців, німців, поляків, росіян, сербів, угорців, українців, французів, чехів та інших – сягають саме доби Середніх віків.

У добу Середньовіччя виникли перші парламенти та суди присяжних. Нові міста ставали потужними центрами ремесла й торгівлі. Будувалися замки й храми, церкви та монастирі. У Середні віки утвердилися сучасні світові релігії: християнство в Європі, буддизм та іслам – на Сході. Прикладом релігійного сподвижництва та сили духу стали постаті великих святих і проповідників.

У середні віки зі Сходу на Захід повернулися праці багатьох античних мислителів. Середньовічний Схід – великі халіфати, далека Індія чи таємничий Китай – дав світові філософа Конфуція, лікаря Авіценну, письменника Калідасу, збірку казок “Тисяча і одна ніч” та ін.

У середньовічній Європі спостерігається пожвавлення освітнього й культурного життя: відкрито велику кількість шкіл та університетів. Як відомо, Середньовіччя збагатило людство новими іменами видатних учених і мислителів, талановитих письменників і живописців, архітекторів і скульпторів, відважних мандрівників і героїв. Саме в середні віки люди стали використовувати десяткову систему лічби, механічний годинник, компас, вогнепальну зброю, папір, друкарський верстат, віконне скло, ножиці, гудзики, окуляри тощо. Середньовічна людина відкрила Америку й переконалася в тому, що Земля все-таки кулеподібна.

Отже, Середньовіччя залишило нам великий спадок, вивчення якого є необхідним для пізнання і розуміння сьогодення.

  Дорогі діти! Це остання тема з історії України  в цьому році, сподіваюсь, що 1 вересня ми зустрінемо з вами у стінах рідної школи, гарних канікул!

Дата: 23.05.2022

Тема. Узагальнення до курсу «Середні віки в історії людства».

Мета: узагальнити вивчений матеріал, завершити формування уявлень про період Середніх віків; виховувати інтерес до вивчення історії.

 

ОСНОВНІ ЗДОБУТКИ ЛЮДСТВА В СЕРЕДНІ ВІКИ

Епоха Середньовіччя тривала понад тисячу років і докорінно змінила життя людей. Вона ввібрала в себе велике переселення і змішання народів, хрестові походи, піднесення й занепад великих імперій, звичаї сільського життя та бурхливий розквіт міст. Цей час знав криваві війни й періоди мирної праці, великих святих і вогнища інквізиції, видатні винаходи й переслідування вільнодумців.

За десять століть склалося нове суспільство, повністю змінився вигляд Європи та Азії. Звичний для нас поділ Європи на Західну і Східну відбувся саме тоді.

У Середні віки в основному сформували сучасні цивілізації: християнська, арабо-мусульманська, індійська і китайсько-далекосхідна. Саме в цей час Європа стала Європою, були закладені підвалини швидкого розвитку континенту в наступні епохи. У Середньовіччі зародилися сучасні провідні європейські держави, викристалізувалися ідеї держави, свободи і прав людини, парламентаризму.

Навала варварів знищила античний світ, його господарство й культура занепали. Проте коріння європейської цивілізації збереглося, створивши передумови нового піднесення.

Замість язичництва постало християнство — сила, яка об’єднувала Європу. Виник і перетворився на одну зі світових релігій іслам. Однак, на відміну від християнства, він не став єдиною релігією Сходу, а існував поряд з індуїзмом, конфуціанством тощо. Тому східні суспільства помітніше відрізнялися одне від одного, ніж європейські.

У Середні віки відбувся поступ у розвитку господарства. Розширилися площі оброблюваних земель. Вдосконалилися знаряддя праці в землеробстві: широко використовувалися плуги і борони, водяні та вітряні млини. Поліпшилася обробка землі, почали застосовуватися штучні добрива. У країнах Європи поширилися нові культури зі Сходу — рис, гречка, бавовна, цукрова тростина, чай, кава, цитрусові, персики тощо.

Багато сучасних міст з’явилися саме в Середні віки. Розвиток міського життя дав великий поштовх розвитку господарства і культури. Саме в містах формувалися нові відносини наступної епохи.

Від часів Середньовіччя люди користуються багатьма предметами домашнього вжитку: порцеляновим посудом, дзеркалами, виделками, милом, окулярами тощо. Вперше на вежах міських ратуш було встановлено механічні годинники. Завдяки технічним винаходам значно спростилася праця ремісників.

Для розвитку воєнної справи революційними стають винайдення і поширення пороху та гармат.

Революційні зміни відбулися у сфері поширення інформації — з’явилися друковані книги, газети.

Рушіями розвитку освіти стали університети. Європейські вчені тепер замислювалися не лише над догмами християнської віри.

Великий поступ був зроблений і в мистецтві. І сьогодні багато міст Європи прикрашають споруди, зведені у Середні віки. Вони не лише є окрасою, а й використовуються за своїм прямим призначенням.

Безсумнівно, середньовічний Схід відрізнявся від Заходу. Проте спільними були світові релігії, які об’єднували різні світи. Основу господарства становило сільське господарство, де головним виробником був селянин-власник. На приблизно однаковому рівні перебував розвиток техніки. Проте на Сході рівень життя був вищим. Велику роль у житті Сходу відігравала сільська община, а на Заході — це індивід. Схід не знав васальних відносин, натомість поширювалася деспотична влада правителя. На Заході були більш розвинуті приватновласницькі відносини, а на Сході — державна власність.

Середньовічне суспільство виявило здатність постійно вдосконалюватися, знаходити нові форми розвитку. Воно засвідчило потяг до активності та прагнення розширити свої життєві горизонти. Подорожі Колумба й відкриття Америки перегорнули чергову сторінку світової історії. Проте це вже інша, нова історія.

Запитання і завдання(усно)

1. Який час охоплюють Середні віки?

2. Якими досягненнями середньовічної техніки і культури людство користується в наші дні?

3. Визначте основні відмінності між Заходом і Сходом.

Дата: 16.05.2022

Тема: Середньовічне суспільство Китаю

 

Дата:09.05.2022

Тема. Середньовічне суспільство Індії.

Мета: визначити особливості розвитку Індії; створити яскравий образ індійської  культури і релігії, чому завойовники різних країн прагнули захопити Індію.

 ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

ІНДІЯ

        В історії Індії, як уже згадувалося, дуже важко провести межу між Стародавньою історією та Середньовіччям. Коли в Європі відбувалися серйозні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними.

Ще зі Стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайш’ї та шудри) працювати на полях і в майстернях. У Середні віки у цьому давньому поділі відбулися зміни. Варни почали ділитися на менші групи людей, які об’єднувалися за професіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, вчителі тощо. Серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До X ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки. Наречену чи нареченого можна була шукати лише у своїй касті, а виховувати дітей лише згідно з традиціями і звичаями касти. Як і варни, касти поділялися на нижчі і вищі. Існувала також особлива каста «недоторканих».

Представникам вищих каст не дозволялося навіть перебувати поряд із нижчими, тим більше брати їжу чи воду з їхніх рук. Вважалося, що вищих може «осквернити» навіть тінь «недоторканих». Тільки представники вищих каст могли читати і слухати священні тексти. Ті, хто порушував ці звичаї і традиції, зазнавав жорстоких покарань.

 

Прочитайте документ, дайте відповідь на запитання(письмово):

ІЗ ЗАПИСОК КИТАЙСЬКОГО МАНДРІВНИКА СЮАНЬ ЦЗАНЬ (VII СТ.)

М’ясники, рибалки, прибиральники сміття, знахарі, пралі, мандрівні артисти, гробарі, кати і подібні до них живуть за межами міста. На вулицях ці люди або зовсім не з’являються, або тримаються лівого боку, поки не дійдуть потрібного місця. їхні помешкання оточені стінами і розташовані за межами міста.

Запитання до документа

1) До яких каст належать вище наведені групи: вищих чи нищих?

2) Яких обмежень зазнавали представники вказаних професій?

3) Чому вони зазнавали таких обмежень?

     Попри існування кастового поділу представники різних каст об’єднувалися в общини, що були влаштовані як малі самодостатні держави, які виступали як єдине ціле щодо державної влади. Громади були основою індійського суспільства. Вони забезпечували його внутрішню стабільність, у той час як державна влада була слабкою і обмежувалася збиранням податків з общин.

Між різними кастами у громаді склалася система взаємного обслуговування — обміну продуктами і послугами. Майже всі питання община вирішувала сама: обирала раду, суддів, сплату податків, виділяла людей для суспільних робіт. Ті, хто порушував правила життя в общині, міг бути покараним. Найгірше покарання — вигнання з общини.

    У Середньовічній Індії існувало декілька релігій. На основі стародавньої релігії у І тис. н. е. сформувався індуїзм. На перше місце вийшло поклоніння трьом богам: Вішну, Шиві і Брахмі. На їх честь будували храми і приносили багаті жертви.

Індуси вірили у переселення душ після смерті. Вважалося, якщо людина за життя не порушувала кастових традицій, то у наступному бутті могла відродитися у вищій касті. Якщо ж не дотримувалася належних правил, то перероджувалася у нижчій касті або у вигляді тварини, рослини, каменя.

Індуси обожнювали тварин, особливо корів. Вбивати їх заборонялося. Індуси також поклонялися священній річці Ганг.

Другою релігією Індії був буддизм, що виник тут у VI ст. до н. е. Будда навчав, що все життя людини — це страждання, тому її душа повинна звільнитися від усього земного і прагнути вищого спокою. Він закликав забути про багатства, задоволення, говорити лише правду і не вбивати живих істот.

Від V ст. буддизм в Індії занепадає, але швидко поширюється у Китаї, Японії, Кореї, Монголії, країнах Південно-Східної Азії. Буддизм став ще однією світовою релігією поряд із християнством та ісламом.

Із приходом завойовників-мусульман в Індію проник іслам. Найбільшого поширення він набув на півночі півострова.

Крім згаданих релігій, в Індії були поширені ще сотні місцевих культів.

Делійський султанат

Траплялося, що одна з багатьох держав вирізнялась і прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, вона гинула і знову розпадалася. Так сталося з державою Гуптів, що постала в 320 р. завдяки діяльності раджі Чандрагупти. Але його наступники не змогли зберегти єдність держави, і наприкінці VI ст. вона припинила своє існування.

Значні зміни в житті Індії почалися з XII ст., коли її північні області було підкорено мусульманами. Вони прагнули підкорити Індію з VIII ст., але їхні дії успіху не мали. Правитель сусідньої з Індією держави Газневідів, що постала після розпаду Багдадського халіфату, Махмуд Газневі (998—1030 рр.) здійснював систематичні грабіжницькі походи до Індії. Він 17 разів розорював її, просуваючись щоразу далі в глиб країни. Завдяки награбованим багатствам і захопленим рабам він перетворив свою столицю Газні на одне з найгарніших міст Сходу.

Після його смерті в 1206 р. намісник Кутб-уд-дін Айбек відокремився від Газні й заснував самостійну державу на Півночі Індії із центром у місті Делі. Нова держава отримала назву Делійський султанат. Від кінця XIII ст. султанат досить швидко збільшував свою територію і до початку XIV ст. захопив майже весь півострів Індостан. Найбільших розмірів султанат досяг за Мухаммеда Туглака (1325—1351 рр.), який навіть виношував плани здійснення завойовницьких походів до Персії та Китаю. Така завойовницька політика підірвала внутрішню могутність держави, яка почала розпадатися. Наприкінці XIV ст. Делійський султанат займав територію меншу, ніж на початку XIII ст. Йому вже доводилося відбивати вторгнення могутніх сусідів, що постали після розпаду султанату. Постійні війни ослабили і розорили султанат та його сусідів. Із цього скористалися монголи, які почали здійснювати систематичні рейди в Північну Індію, грабуючи міста і населення. У 1398 р. в Індію спрямував свій похід Тимур. Головною метою його походу було пограбування, а не приєднання Індії до своїх володінь. 120-тисячна армія Тимура вогнем і мечем пройшла містами Північної Індії. Хоча Тимур був мусульманином, він особливо не переймався тим, хто траплявся на його шляху,— індус чи мусульманин. Місто Делі, яке здалося на милість переможців, теж стало об’єктом пограбування і вбивств. У 1399 р. Тимур повернувся до Самарканда, куди було зігнано полонених в Індії ремісників для будівництва соборної мечеті на честь перемоги.

Після походів Тимура і міжусобної боротьби між двома десятками держав, що постали після розпаду Делійського султанату, Індія виявилася ослабленою і незахищеною перед загрозою європейського проникнення, що почалося з XVI ст., та вторгнення моголів на чолі з Бабуром (1526 р.).

За прочитаним текстом дайте відповідь на запитання(письмово):

1) Чому і як Індію було підкорено мусульманами?

2) До яких наслідків це призвело?

3) Назвіть причини загибелі Делійського султанату.

4) Укажіть мету і наслідки походу Тимура до Індії.

 

Культура Індії

Протягом XIII—XV ст. в розвитку Індії були два суттєві моменти. По-перше, на півночі Індії тривав процес поєднання елементів мусульманської та індійської цивілізацій. По-друге, у цей час досить інтенсивно розвивалося міське життя, яке було пов’язане з розбудовою резиденцій різних правителів і залученням Індії до міжнародної торгівлі за посередництвом арабських купців. Швидко зростали такі міста, як Гоа, Калікут, Камбай, Агра, Паніпат, Лахор, Мультан, Делі.

Спираючись на попередні досягнення, культура Індії продовжувала розвиватися, збагачуючи своїми здобутками світову культуру. Так, уже на початку нашої ери в Індії користувалися десятковою системою чисел, яка тепер застосовується в усьому світі. Індійські математики вміли обчислювати площі фігур та об’єми тіл, виконувати дії з дробами, відносно точно визначати число л.

Вагомими були здобутки в медицині. Індійські лікарі досконало знали внутрішню будову тіла, робили складні операції, використовуючи близько 200 хірургічних інструментів, готували ліки від усіляких хвороб. Вони славилися своїми знаннями і вміннями в усіх країнах Сходу.

До наших днів збереглося багато споруд часів Середньовіччя. Шедеврами архітектури цієї доби є буддійські храми, витесані у скелях,— Аджанта, Еллор, о. Елефант.

Храм в Аджанті — це цілий комплекс споруд, печер, що будувалися протягом дев’яти століть. 30 залів храму були розписані фресками (збереглися фрески лише в 16 печерах), що відображають життя тодішньої Індії, сцени з життя Будди. Фарби, якими написано фрески, не втратили яскравості й дотепер. їхньою головною властивістю є те, що вони світяться в темряві.

Крім храмів у скелях, зводилися храми у вигляді башт. В Оріссі було споруджено ціле храмове містечко, обнесене могутнім муром. Усередині храми майже не прикрашали, проте ззовні вони були суцільно вкриті рельєфами, статуями і майстерно виконаним різьбленням по каменю. Скульптори відтворювали сцени з легенд і оповідей. Вони вміли добре зображувати людей і тварин у русі.

Починаючи з XIII ст. на архітектуру Індії значною мірою впливала мусульманська культура. Найбільш вражаючим став велетенський мінарет Кутб-Мінар у Делі, висота якого сягає 70 м.

Література Середньовічної Індії створювалася переважно санскритом (найдавніша літературна мова аріїв). Ця мова виконувала ту саму роль, що й латина в Європі. Знаменитим поетом і драматургом тогочасної Індії був Калідаса. Після мусульманських завоювань індійські поети почали використовувати народну мову, арабську та перську.

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте відповідний параграф до теми.

2. Заповніть таблицю «Культура Індії».

План характеристики	Видатні пам'ятки	Короткий опис
Архітектура
Мистецтво
Література

 

 

 

Дата: 02.05.2022

Практичне заняття за розділом V «Країни Центральної та Східної Європи в X—XV ст.»

Мета:         продовжити формування просторової складової історичної компетентності шляхом роботи з контурною картою; розвивати логічну, аксіологічну та інформаційну складові історичної компетентності шляхом зіставлення та аналізу шляхів виникнення і розвитку держав Центрально-Східної Європи; знаходити в пам’ятках культури народів Центрально-Східної Європи прояви візантійської, руської та західноєвропейської (католицької) культурних традицій.

 Завдання для підготовки до практичного заняття:

 І Повторити матеріал про формування держав Центрально-Східної Європи. 

 ІІ На вибір за додатковими джерелами інформації підготувати повідомлення про місіонерську діяльність братів Кирила і Мефодія; про ключові події середньовічної історії Польського, Угорського, Чеського королівств; про утворення Османської імперії; про Грюнвальдську битву й битву на Косовому полі; про гуситський рух

 ІІІ Робота з контурною картою:

 Карта «Центрально-Східна Європа в ХIV—XV ст.»

1.     Зафарбуйте території Польського, Угорського, Чеського королівств, Великого князівства Литовського.

2.     Підпишіть назви держав регіону на початок XV ст.

3.     Позначте місце Грюнвальдської битви.

4.     Заштрихуйте території, охоплені гуситськими війнами.

 

Карта «Загибель Візантійської імперії. Утворення Османської імперії»

1.     Підпишіть місто Константинополь і вкажіть біля нього дату загибелі Візантійської імперії.

2.     Зафарбуйте володіння османів на ХIII ст.

3.     Позначте місця битв на Косовому полі та під Анкарою.

4.     Підпишіть і позначте держави, які знищили османи в результаті завоювань ХIV—XV ст.

5.     Заштрихуйте території держав, що стали васалами Османської імперії.

6.     Обведіть межі території Османської імперії наприкінці XV ст.

 IV. Формулювання висновків відповідно до мети заняття.

Дата: 25.04.2022

Тематичне оцінювання із розділу «Країни Центральної та Східної Європи в Х – ХV ст.»

Мета: узагальнити й систематизувати знання за темою.

Завдання виконати за посиланням: join.naurok.ua , код доступу 3670303 

Дата: 18.04.2022

Тема. Утворення Османської імперії.

Мета:сформувати поняття причинно-наслідкових зв'язків пов'язане з падінням Візантійської і посиленням Османської імперій.

 

 

Попрацюйте з атласом та контурною картою. Використовуючи карту атласу «Утворення Османської держави. Завоювання  османських  султанів  (ХIV–XVI  ст.)»,  виконайте  завдання.

1.  Назвіть держави, завойовані турками ­ османами.

2.  Назвіть васальні території імперії Османа.

3.  Назвіть місця найважливіших битв.

 

ВИВЧЕНННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

Внутрішня криза, яку переживала Європа в XIV ст., ще більше ускладнилася від зовнішньої небезпеки турецького вторгнення. Останньою перешкодою для турків-османів була Візантійська імперія.

 

Запишіть у словники:

Осма́ни (тур. Osmanlı, Osmanlı Hanedanı) — турецька династія, представники якої правили Османською імперією протягом всього часу її існування (1299–1922). ... Заснована Османом, першим правителем Османського бейства в Анатолії, на базі якого була створена імперія. Також — дім Османа, Османська династія.

Яничари — регулярна піхота Османської імперії в 1365 - 1826 роках. Яничарські війська виконували також поліцейські і каральні функції в державі.

Султа́н (араб. سلطان‎) — ісламський титул, що несе моральне навантаження і релігійну владу, оскільки роль правителя була визначена в Корані. ... У державах, де правили Чингізиди, титул султана зазвичай вважався нижчим ханського звання.

 

 

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.     Створення держави турків-османів

Наприкінці XI ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли із Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу. Уся їхня подальша історія пройшла в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та інших народів. Вони відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Безкінечні війни, внутрішні негаразди підірвали могутність сельджуків.

У ХIIІ ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких сельджукам), які тікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантійців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків. Поступово кочівники почали створювати свої князівства-емірати. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність.

Найбільше серед емірів поталанило Османові. Він був природженим воїном, який вірив у справедливість «священної війни» (джихаду). Осман розширив кордони своїх володінь, об’єднав під своєю владою інші тюркські племена, які стали називатися турками-османами. Згодом еміри Османської держави прийняли титул султана.

Коли на заході Малої Азії зростала і міцніла Османська держава, її сусіди перебували в занепаді. Візантійська імперія під проводом останньої династії Палеологів була відновлена після погрому хрестоносців у 1204 р. і вже не мала сил протистояти новій загрозі. До того ж османи на відвойованих у Візантії землях накладали на населення значно менший податок, ніж за часів імперії. Болгарське царство, яке було найбільшим у XIII ст. на Балканському півострові, до середини XIV ст. розпалося на три самостійні князівства. Сербське королівство, яке за часів короля Стефана Душана зазнало короткочасного піднесення і досягло найбільшого розширення, напередодні турецької навали розпалося на окремі володіння. Крім того, Сербія та Болгарія були одвічними суперниками Візантії на Балканах.

Наступники Османа скористалися слабкістю сусідів і продовжили завойовницьку політику. Син Османа Орхан захопив у Малій Азії місто Бурса, яке стало першою столицею османів. Потім його військо переправилося через Босфор і захопило місто Галліополі. Османи опинились у Європі. Наступний емір Мурад І (1362—1382 рр.) переніс столицю держави в європейську частину своїх володінь, у захоплене місто Адріанополь. Мурад І спрямував свою агресію на Балкани. У 1389 р. на Косовому полі зійшлись османська і сербська армії. Османська армія удвічі переважала сербську. Серби билися відчайдушно. Хоробрий сербський патріот Мілош Обілич зумів проникнути в табір османів і вбити еміра Мурада І. Османи розгубилися. Серби перейшли в наступ, але завдяки рішучим діям сина еміра Баязида військо сербів було розгромлено. Баязид І, який отримав титул султана, підкорив Македонію, Болгарію, частину Сербії та Албанії, а також Малу Азію. На карті Європи постала нова могутня й агресивна держава.

 

2. Європа і турецька небезпека

Завоювання османів занепокоїли Захід. Папа римський оголосив проти них хрестовий похід. У 1396 р. військо хрестоносців, яке складалося з рицарів Франції, Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії, зустрілося з османами біля міста Нікополь (Болгарія) і було вщент розбите.

Командувач французького загону граф Іоанн Неверський (майбутній герцог Бургундії Іоанн Безстрашний), прагнучи слави, розпочав битву, не очікуючи на підхід основних сил. Рицарі, яким довелося битися пішими, відрубували собі мечами неймовірно довгі (40—60 см) носки черевиків, аби легше було бігти. Битва перетворилась на бійню. Декілька тисяч полонених християн було страчено. Живими залишилися лише 250 вояків, які мали внести викуп. Деякі французькі хроністи стверджують, що Іоанна Безстрашного султан наказав відпустити без викупу, сказавши, що він приніс християнам більше лиха, ніж турецьке військо.

Інший хрестовий похід, організований 1444 р., теж закінчився поразкою рицарів під Варною і загибеллю угорського короля.

Візантійська імперія опинилася сам-на-сам з османами. Із її колишніх теренів залишилися Константинополь і незначне володіння у Греції. Візантійський імператор, не маючи значної армії та грошей, у відчаї звернув свій погляд на Захід. У 1399—1403 рр. він відвідав Венецію, Мілан, Флоренцію, Париж, Лондон. Скрізь імператора зустрічали пишно, але жодної допомоги він не отримав. Захід обіцяв будь-яку допомогу за умови об’єднання православної і католицької церков.

Католицька церква давно плекала надії на підкорення православної. Візантійські імператори, керуючись політичними міркуваннями, були готові визнати зверхність пап, і 1274 р. на Ліонському соборі було укладено унію, але її не підтримало населення, особливо духівництво.

У 1437—1439 рр. під час Ферраро-Флорентійського собору було укладено Флорентійську унію, яка теж залишилася на папері. Жодної реальної допомоги Візантія не отримала. Згодом папа римський використовував умови Флорентійської унії для подальших спроб приєднання православної церкви. Положення унії знайшли відображення у Берестейській унії та створенні уніатської церкви в Україні.

 

3. Падіння Константинополя та його наслідки

У 1399 р. турки оточили Константинополь. Не сподіваючись узяти місто приступом, вони готувалися до тривалої облоги. Але сталося несподіване: прийшла звістка від середньоазіатського правителя, нащадка Чингісхана, Тамерлана (Тимура) про поразку під Анкарою султана Баязида, який потрапив у полон і, не переживши приниження, помер. Османи відійшли від Константинополя, а їхня держава розпалася. Поразка османів подовжила життя Візантійської імперії на 50 років.

Після нетривалої міжусобиці 1451 р. османський престол зайняв 16-річний султан Мехмед II, який продовжив завоювання.

Цікаво знати

Мехмед ще в дитинстві зайняв престол, але відразу був скинутий. Повернувшись до влади, він схопив усіх своїх родичів і звернувся до ісламського суду за дозволом на їх страту. За ісламськими традиціями визнання якого-небудь діяння негріховним звільняло від відповідальності. Дозвіл було отримано, і всіх можливих суперників, зокрема й 10-річного брата, було страчено. Це стало страшною традицією. Кожний новий султан зі вступом на престол знищував усіх можливих претендентів.

Розправившись зі своїми суперниками, Мехмед II узявся за справу свого життя. 200-тисячне турецьке військо з’явилося під стінами Константинополя. Для взяття міста було збудовано флот, щоб припинити надходження підкріплень. Було створено наймогутнішу в Європі артилерію. Для блокування Босфорської затоки в її найвужчому місці було збудовано фортеці, які контролювали прохід кораблів і збирали мито. Останній візантійський імператор Константин XI спішно готував місто до оборони. Створювалися запаси зброї та продовольства, укріплювалися мури. Місто налічувало близько 10 тис. захисників.

Облога Константинополя почалась у квітні 1453 р. Турецький флот (130 кораблів) увійшов у Мармурове море. Артилерія почала систематичний обстріл міста і його мурів. Перший штурм було відбито. Спроба здійснити підкоп під мури теж виявилася невдалою. Останньою перемогою захисників міста був прорив п’ятьох суден зі зброєю та продовольством. Щоб повністю відрізати місто від зовнішнього світу, Мехмед II наказав турецькому флоту ввійти в бухту Золотий Ріг. Але вхід до неї перекривав масивний ланцюг. Тоді турки за ніч спорудили дерев’яний настил і, змастивши його жиром, перетягнули по ньому з Босфору в Золотий Ріг свій флот. На кораблях було розміщено гармати, що почали обстріл міста з півночі.

29 травня 1453 р. настав вирішальний день. Уранці турецька армія пішла на штурм. Через дві години османи крізь браму Св. Романа увірвалися до міста. Імператор Константин загинув зі зброєю в руках. Три дні місто грабували, 60 тис. жителів міста, що потрапили в полон, було продано в рабство. Мехмед II в’їхав у собор Святої Софії, наказав

збити з неї хрест, установити півмісяць і перетворити її на найбільшу мечеть мусульманського світу. Також Мехмед II дав наказ припинити пограбування міста. Місто було перейменоване на Стамбул, почалася його відбудова. Щоб відродити економічне життя в місті, його заселили вільновідпущеними в’язнями, торговцями і ремісниками з провінцій. Запросили й іноземних художників.

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.     Прочитайте параграф відповідно до теми або матеріал на блозі

2.     Прочитайте історичний документ та дайте відповідь на запитання(усно)

ТУРЕЦЬКИЙ ІСТОРИК XVI СТ. СААД-АД-ДІН ПРО ПАДІННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЯ

Пограбування тривало три дні, і не було жодного воїна, який би не збагатився завдяки захопленій здобичі й рабам. Після трьох днів султан Мехмед заборонив під страхом тяжкого покарання пограбування і різанину, яка досі не вщухала. Всі підкорилися його наказу. Коли настав повний спокій, замість безглуздого дзвону на дзвіницях церков почувся приємний голос муедзіна, який п’ять разів на день сповіщає час молитви. Із церков викинули ідолів, приробили мінарети; одним словом, не забули нічого, щоб перетворити їх на місця благочестя для мусульман.

 

Запитання до документа

1) Як поводилися турки у завойованому місті?

2) Чому місто було не зруйноване, а перетворене на столицю нової імперії?

 

 Дата: 11.04.2022

Тема: Центральна та Східна Європа в Х – ХVст.

Мета: дати уявлення про утворення Великоморавської держави,

Угорщини,  Польщі  та  Великого  князівства  Литовського,  боротьбу слов’янських народів проти Тевтонського ордену; визначити місце, роль і значення гуситського руху; визначати взаємовпливи європейських держав.

 

Доброго дня діти, сьогодні тему ми розглянемо за допомогою завдань, підручника, атласу, відео-уроку.

 

Вивчення нового матеріалу

     Розгляньте карту атласа «Польща та Велике князівство Литовське» та «Чехія в ХІV–ХV ст. гуситські війни», виконайте завдання і дайте відповідь на запитання.(Усно)

1.  Знайдіть столиці Польщі, Великого князівства Литовського, Чехії та Угорщини.

2.  Дайте характеристику географічному положенню цих країн.

3.  Назвіть держави, залежні від Польщі, Великого князівства Литовського.

    

 1.Чеське королівство.

     Прочитайте  текст  підручника  (§16) і дайте відповідь на запитання.

1.  Коли в Чеській державі було встановлено спадкову королівську владу?

2.  За правління якого короля Чеська держава досягла своєї могутності, а її правитель став німецьким королем?

3.  Що таке «Золота булла»?

  

2. Ян Гус і гуситські війни. Робота з історичним джерелом

     

З проповіді Яна Гуса

     «Клір не навчає, а псує народ своєю розпустою, пов’язаною з багатством.  Так  треба  вилучити  у  нього  це  багатство!  Наступники Христа мають бути бідними, як апостоли».

     Ян Гус про церкву та біблію

«...Хіба  можна  священикам  забороняти  читати  Закон  Божий чеською чи німецькою? Миряни мають «Отче наш» (який Христос промовляв єврейською, а Святий Матфій написав єврейською) вчити чеською, якщо бажають бути врятовані...»

 

1.  За що Ян Гус критикував католицьку церкву?

2.  Чому вчення Яна Гуса викликало в Чехії широкий народний рух?

 

Завдання. Назвіть основні наслідки, які мали гуситські війни для Чехії.

 

3.Угорщина

 

Робота з картою атласа та підручником. Розгляньте карту атласа, опрацюйте текст підручника та дайте відповідь на питання.

1.  Де утворилося Угорське королівство? Опишіть його географічне положення.

2.  Хто і звідки привів племена угрів до Центральної Європи?

 

4.Польське королівство в X–XV ст. Велике князівство литовське

  Використовуючи  текст  підручника  ( §16), дайте відповідь на запитання.(Усно)

1.  Чому Болеслав дістав прізвисько «Хоробрий»?

2.  Які території були приєднані до Польської держави за правління

Болеслава Хороброго?

3.  Чому Казимир ІІІ названий Великим?

4.  Які реформи провів Казимир ІІІ у Польському королівстві?

5.  Хто посідав головне місце у сеймі?

6.  Які верстви суспільства мали право брати участь у засіданнях

сейму?

7.  Які повноваження мав сейм?

8.  Яка династія була започаткована у Королістві Польському?

9.  Чим  відзначився  польський  король  Ягайло  в  управлінні  державою?

10.  У чому полягало значення Грюнвальдської битви?

 Домашнє завдання

   Прочитати параграф §16

2.    Переглянути відео онлайн-уроку:

Дата: 04.04.2022

  Тема. Урок контролю та корекції знань учнів за розділом «Матеріальний і духовний світ європейського Середньовіччя».

Мета: повторити, закріпити й узагальнити матеріал розділу.

Завдання контрольної роботи виконайте за посиланням: join.naurok.ua , код доступу 3428378

ДАТА: 28.03.2022

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ  ЗА РОЗДІЛОМ  IV: МАТЕРІАЛЬНИЙ ТА ДУХОВНИЙ СВІТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

МЕТА: ОЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ ЗДОБУТКАМИ КУЛЬТУРИ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ  ЄВРОПИ.

ЗАВДАННЯ:  ВИКОНАТИ ПРАКТИЧНУ РОБОТУ  ЗА QR-КОДОМ  У ПІДРУЧНИКУ , СТ. 102

 Дата: 21.03.2022

 Тема. Раннє Відродження й гуманізм.

 

Мета: з'ясувати, чому європейці дійшли до гуманістичного світосприйняття, що таке Відродження (Ренесанс); ознайомитись з видатними представниками Раннього Відродження; сформувати естетичне бачення світу.

 

 ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Ранній гуманізм і література Відродження

       Наприкінці Середніх віків у культурі Західної Європи відбуваються зміни. Вони були зумовлені багатьма чинниками. Одним із головних став той, що людина почала більше покладатися на власні сили, а не підкорятися поведінці тієї групи, до якої вона належала. Особистий інтерес, прагнення до успіху, зосередженість на собі відкрили новий шлях у розвитку людини. Людина починає по-новому дивитися на світ, на саму себе, на місце людини у світі. Такі нові погляди збіглися з періодом підвищеного інтересу до античності. Античність вважалася ідеальним періодом в історії, коли процвітали науки, мистецтва, держава і суспільне життя. Доказом цього були речі, рукописи античних часів, які вражали своєю досконалістю.

Зазначене вище найбільш помітним було в Італії, де вирувало міське життя, а залишки античності лежали просто під ногами. Прояв інтересу до античності супроводжувався і намаганням відродити, наслідувати її. Саме тому нову епоху назвали Відродженням, або по-французьки Ренесансом. Хоча насправді було не відродження, а створення нової культури, яка поєднала в собі елементи античної та середньовічної.

Від XIV ст. шанувальники античності, спираючись на здобуті знання, вважали, що потрібно в першу чергу займатися studia humanitatis, тобто «вивченням людського». Тих, хто вивчав людське, від кінця XV ст. стали називати гуманістами. Сьогодні словом «гуманізм» ми називаємо любов до людей і таке розуміння світу, за якого людина є найвищою цінністю.

За тих часів гуманістом міг стати будь-який шанувальник античності. Але насправді гуманістів було дуже мало. Вони гуртувалися у нечисленні групи. Проте знання цих людей давали їм змогу обіймати високі посади в управлінні італійських міст, у канцеляріях королів, кардиналів і пап.

На противагу християнським чеснотам гуманісти виробили власні, найважливіші з яких проголошувалися гідність і доблесть. Хоча всі гуманісти були щирими християнами, кожен із гуманістів прагнув стати всебічно розвиненою людиною, здібною до творчості у різних сферах науки, літератури та мистецтва.

На порозі великої культури Відродження стояв відомий поет і філософ Данте Аліг’єрі (1265 —1321 рр.). Він рано почав писати вірші. Всі вони були присвячені одній дівчині — Беатріче. Ще хлопчиком Дайте побачив її на дитячому святі і палко покохав на все життя, хоча бачити її міг рідко і лише здалеку — у церкві чи на вулиці. Сама Беатріче стала дружиною іншого і рано померла. Найбільш відомий твір Данте — «Божественна комедія». Комедіями у ті часи називали твори зі щасливим кінцем про незвичні події героїв. Божественною її назвали за видатне художнє виконання.

Для свого твору Данте обрав форму видіння: у темному лісі він раптово зустрічає видатного римського поета Вергілія, з яким вирушає в подорож у потойбічний світ. Із ним він проходить дев’ять кіл Пекла, а потім з іншими героями мандрує в Чистилище і Рай. Поема розповідає про Італію, Флоренцію, пап, імператорів, монахів і святих, античних полководців і мудреців. Її головні герої — сам Данте і його сучасники. Одних він сурово критикує, іншими захоплюється. Всі, кого зустрічає Данте у потойбічному світі, продовжують переживати пристрасті земного життя: гнів, гордість, презирство. Саме ця напруга пристрастей, якими сповнений світ, стала новою для літературних творів.

 Так, якщо Данте був попередником Відродження, то першою людиною Відродженя можна впевнено назвати Франческо Петрарку (1304—1374 рр.). Він не обіймав офіційних посад, але був настільки відомим, що з його думкою рахувалися королі і папи. Петрарку уславила «Книга пісень» — 366 віршів (сонетів), присвячених його коханій Лаурі. Він закохався у Лауру в дитинстві, але його любов до неї була невзаємною. Сама Лаура померла від чуми. За свої поетичні здібності поет, як в античні часи, був коронований лавровим вінцем на римському Капітолії.

Послідовником і другом Петрарки був Джованні Бокаччо (1313—1375 рр.). Він писав вірші про кохану Марію. Але світову славу йому приніс збірник зі ста розповідей «Декамерон». Розповіді написані від імені веселої компанії із семи дівчат і трьох хлопців, що протягом десяти днів перебували в заміському будинку, переховуючись від епідемії чуми. Упродовж цього часу вони розважали один одного всілякими життєвими історіями про кохання, розлучення, подорожі, пригоди.

Всі вище зазначені праці були створені живою народною італійською мовою. Цим їхні автори довели, що народною мовою можна писати видатні твори, передавати весь спектр почуттів.

2. Художники Раннього Відродження

        Серед творців нової культури були і художники. Важливим здобутком мистецтва цієї доби стала поява лінійної перспективи. Середньовічні художники завжди зображували на картинах більш значущі фігури і речі більшими, незважаючи на те, де вони зображені — на передньому чи задньому плані. Картини у лінійній перспективі зображуються так, як бачить світ людське око: предмети на передньому плані більші, на задньому — менші. У такий спосіб художник намагається передати індивідуальні риси людини, її характер. Поширення набувають картини світського характеру, з’являється такий новий жанр, як портрет.

Як Данте у літературі, у мистецтві нову культуру започаткував флорентієць Джотто де Бондоне (1266—1337 рр.). За переказами, коли він у дитинстві пас овець, то на каменях малював картини природи, яку бачив перед собою. Одного разу неподалік проходив художник, який сказав: «Господь дав тобі великий талант!» Відтоді дитяче захоплення переростає у професійну діяльність Джотто. Він малював портрети, ікони, фрески. Першою його великою роботою була фреска, присвячена життю Святого Франциска. Найбільш відомою роботою Джотто був розпис церкви у Падуї. На фресках він зобразив Ісуса, Діву Марію, апостолів як земних людей — розумними, чесними, твердими духом. Сцена «Поцілунок Іуди» відображає ставлення художника до євангельських подій. Джотто багато зробив для рідного міста, за що був похований як видатний громадянин у міському соборі.

Тілесність, об’ємність фігур, лінійна перспектива у повному обсязі вперше з’явилися у творчості флорентійця Мазаччо (1401 —1428 рр.). Хоча він прожив небагато, але встиг здобути гучну славу. Найбільш відомою стала сцена «Вигнання з Раю» з фрески у флорентійській церкві.

Всі наступні художники Відродження навчилися на картинах Джотто і Мазаччо. Вершиною Раннього Відродження у мистецтві вважається живопис Сандро Ботічеллі (1445—1510 рр.). Його картини «Весна», «Народження Венерн» передають розуміння внутрішньої і зовнішньої краси митцями Відродження.

Принципи Відродження знайшли своє відображення і в скульптурі. Так, флорентієць Донателло (бл. 1386—1466 рр.) відродив античні традиції, створивши круглу скульптуру. Така статуя була самостійним витвором митця, а не частиною прикраси храму. Її можна було споглядами з усіх сторін. Найвидатнішим твором Донателло стала скульптура біблійного Давіда.

Початки культури Відродження в архітектурі заклав архітектор і скульптор Філіппо Брунеллескі (1377—1446 рр.). Він розробив закони лінійної перспективи і розв’язав складні інженерні завдання зі створення величезних куполів над соборами. Головним у його творчості стало створення купола собору Санта-Марія-дель-Фьоре у Флоренції.

Висновок

Культура Відродження змінила середньовічне уявлення про світ, земне життя, людину та її чесноти. Людина була поставлена у центрі світотворення.

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте параграф відповідно до теми

2. Виконайте онлайн-тести за посиланням:join.naurok.ua , код доступу 4593264

3. Перегляньте відео:

Дата: 14.03.2022

Тема: Освіта, наукові дослідження та винаходи Середньовіччя.

    

ВИВЧЕННЯ  НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 Середньовіччя часто називають «темними віками». Однак попри лихоліття, гоніння церкви та занепад античної спадщини, можна говорити, що наукові пошуки не припинилися, а для техніки Середні віки стали добою прориву.

1. Початок наукових досліджень. Протягом століть середньовічна наука закликала до сліпого поклоніння авторитетам, пізнання Бога й світу, Середньовіччя часто називають «темними віками». Однак попри лихоліття, гоніння церкви та занепад античної спадщини, можна говорити, що наукові пошуки не припинилися, а для техніки Середні віки стали добою прориву.

Одним з перших інтерес до природничих наук виявив у XIII ст. професор Оксфордського університету Роджер Бекон. Він стверджував, що справжнє знання можна отримати, лише досліджуючи природу, і тільки так перевірити правильність знань. Займаючися різними науками, Бекон намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження веселки. Розповідали, начебто Бекон зробив мідну голову, яка вміла розмовляти. Учений запевняв, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зібрати апарати, які б літали в повітрі й рухалися морським дном. Сучасникам він здавався магом і чарівником. Будучи нездатними зрозуміти Бекона, заздрісники звинуватили його у зв’язках з дияволом.

Дослідника кинули до в’язниці, де він провів довгих 14 років і лише перед смертю вийшов на волю.

Усі науки пов’язані між собою і взаємно одна одну підтримують: успіх однієї допомагає всім іншим, як око, наприклад, керує рухом усього тіла.

Математику помилково вважають наукою складною, а іноді навіть підозрілою, тільки тому, що вона мала нещастя бути невідомою отцям церкви. Проте якою вона є важливою, якою корисною!

Можна побудувати пристрої для плавання без гребців так, щоб найбільші кораблі, морські та річкові, приводилися в рух силою однієї людини, рухаючися притому із значно більшою швидкістю, ніж якби на них було повно гребців. Саме так можна зробити вози без запряжки, які котитимуться з неймовірною швидкістю; літальні апарати, сидячи в яких, людина приводитиме в рух крила, що вдарятимуть по повітрю, подібно до пташиних.

Немає нічого гіднішого, ніж вивчення мудрості, від цього залежить добробут усього світу. Немає загрози більшої, ніж неуцтво.

Дух пізнання охоплював дедалі ширші кола суспільства. Важливі відкриття зробили алхіміки, які займалися пошуками «філософського каменя», щоб за його допомогою перетворювати звичайні метали на золото.

Ці зусилля виявилися марними, проте алхіміки вивчили властивості різних речовин, освоїли виробництво пороху, створили чимало дослідних приладів.

Збагатилися і географічні знання європейців. Враження Марко Поло поклали початок написанню творів про подорожі та мальовничим описам далеких земель. Поряд з достовірними повідомленнями вони містили безліч фантастичних історій, наприклад про напівлюдей-напівчудовиськ. Не менш неймовірними «свідоцтвами» рясніли також книжки про тварин і рослини. Проте ці оповіді розширювали знання про світ і сприяли вдосконаленню географічних карт. Так закладався ґрунт для майбутніх Великих географічних відкриттів.

Одним з визначних філософів і просвітителів Середньовіччя був П’єр Абеляр, син дрібного французького рицаря. Маючи неабиякі здібності, Абеляр здобув чудову освіту й відкрив школу в Парижі. Послухати його блискучі лекції сюди збиралися учні з усієї Європи.

 

Французький король заборонив Абеляру викладати на своїй землі. Наступного дня монарху доповіли: філософ читає лекцію з корабля, що плаває по Сені, а учні слухають його, сидячи на березі. Тоді розгніваний король заборонив Абеляру викладати і на суші, і на воді. І знову королю повідомили: Абеляр продовжує навчати, умостившися на дереві. Розлючений монарх закликав свавільного вчителя відповісти, але Абеляр зауважив, що ніхто не забороняв йому викладати, перебуваючи в повітрі. Королю довелося відступити перед мудрістю та винахідливістю філософа й скасувати свій наказ.

Абеляр поділяв думку тогочасних викладачів, що основою мудрості є Святе Письмо. Але, на відміну від них, мислитель вважав за необхідне збільшувати знання за допомогою власного розуму. Абеляр був переконаний: щоб вірити, треба розуміти, а це вже означало виступити проти авторитету церкви. Проти Абеляра почалися гоніння, які він описав у книжці з красномовною назвою «Історія моїх поневірянь».

Абеляр - один із засновників раціоналізму (від лат. - розум) - учення про те, що розум є головним джерелом знання. Упродовж декількох століть раціоналізм відігравав визначальну роль у розвитку європейської думки.

2. Успіхи техніки. Середньовіччя - це світ з пануванням ручної праці. Розвиток техніки відбувався в ньому повільно і нерівномірно. Найменших змін зазнавало сільське господарство. Удосконалювалися лише рільничі знаряддя праці.

Важливі зрушення відбувалися насамперед у видобутку й обробці металів. Із XIV ст. від невеличкого горна перейшли до домни - печі п’ятиметрової висоти. Одним з видів металообробки було карбування монети. Срібні гроші карбували переважно з металу, видобутого в горах Гарцу в Центральній Німеччині. З розташованими тут шахтами пов’язують походження казки про Білосніжну та сім гномів.

Ще з античних часів дійшов до Середньовіччя водяний млин - перший механізм, який приводила в рух сила природи, а не сила людини чи тварин. З XII ст. в місцях, де не було швидких, здатних крутити водяні колеса річок, почали будувати вітряки.

Справжнім переворотом у ткацтві стало винайдення в IX ст. вертикального ткацького верстата, з появою якого пов’язане піднесення сукнарства.

Одне з найважливіших досягнень Середньовіччя - нова запряжка. Застосування хомута і підкови дало змогу використовувати коней для перевезення великих вантажів, наприклад під час зведення соборів.

Помітні зрушення відбулися в будівництві. Тут з ХІ-ХІІ ст. основними матеріалами стали цегла, цемент, вапняна штукатурка, кахель, черепиця. Церкви, а інколи й приватні будинки, оздоблювали вітражами (від лат. - скло) - картинами, зробленими з кольорового скла і розміщеними у вікні. З XIII ст. на всю Європу славилися знамениті венеціанські дзеркала, секрети виробництва яких суворо охоронялися. Венеціанці започаткували також шліфування скла для лінз, а нідерландці помістили їх в оправу - так з’явилися окуляри.

У Середні віки з’явилися й перші машини - коловороти, домкрати, підйомні крани, а також різні верстати. З XI ст. розпочалася робота зі збирання першого автомата - годинника.

Середньовічна Європа представляла собою арену невпинних кровопролитних війн. Саме вони надавали головного поштовху розвитку зброярства.

Тіло воїнів спочатку прикривали панцирі: дерев’яні в бідноти, шкіряні з металевими пластинами в заможних людей. Потім їх змінила кольчуга - сорочка з металевих кілець діаметром 1 см. На голову вдягали шолом. Іноді на обличчя опускали забрало з прорізами для очей і для доступу повітря. Перед собою воїн тримав щит.

Новий етап у розвитку військової справи відкрило винайдення вогнепальної зброї. З порохом європейців ознайомили араби, які самі запозичили його в китайців. З XIV ст. почалося широке застосування пороху та масове використання гармат і рушниць. До речі, перші гармати стріляли лише з однією метою - налякати коней. З появою вогнепальної зброї значення важкої кінноти зменшилося.

 

Основу гідності середньовічного воїна становила особиста хоробрість, яка заважала дисципліні. Тому на полях битв панувало вражаюче безладдя. Як відрізнити в ньому соратника від ворога, коли обличчя в усіх закриті шоломом чи забралом? Розпізнавальними знаками слугували герби вождів на щитах, плащах та прапорах. Згодом кожен знатний рід отримав особистий герб - символ заслуг і становища його власника в суспільстві.

3. Диво книгодрукування. Як уже було сказано, у добу Середньовіччя в Європі переважала примітивна ручна праця. Разом з тим від цієї далекої епохи до нас дійшли видатні технічні винаходи, які суттєво змінили уклад життя людини - це і плуг, і доменна піч, механічні пристрої та перші машини. Компас та астролябія - пристрої для визначення місцезнаходження корабля - дали змогу європейським мореплавцям освоювати далекі, досі незнані землі. Безліч речей, що оточують нас щодня, як, наприклад, окуляри чи годинник, виникли саме в Середні віки. Одним з найбільш значущих винаходів Середньовіччя стало книгодрукування. Розвиток господарства, освіти й культури викликав постійно потребу в книжках. Звичайні переписувачі не встигали забезпечувати попит на них, тому гостро постало питання про інший, швидший спосіб їх виготовлення - друкування. У різних країнах світу майстри докладали чималих зусиль, щоб навчитися робити відбитки цілих книжкових сторінок.

 

Німець Йоганн Гутенберг (бл. 1399-1468) у своїх пошуках дійшов геніальної думки - друкувати книги рухомими металевими літерами. Гутенберг виготовив металеві кубики з рельєфним дзеркальним зображенням літер і з них склав (набрав) сторінку. Таку набірну сторінку покривали фарбою і за допомогою преса робили з неї потрібну кількість відбитків. Потім набір розбирали, а металеві літери знову використовували вже для іншого тексту.

 

Крім того, Гутенберг зробив ще чимало важливих для друкарської справи відкриттів: створив інструменти для виготовлення набірного шрифту, розробив необхідний сплав металу для літер, підібрав фарбу, вдосконалив друкарський прес. Відтепер книжку можна було виготовити значно швидше за її рукописну попередницю і притому випускати в сотнях примірників. Першу спробу надрукувати набірним шрифтом Гутенберг здійснив у 1445 р., тому цей рік вважається датою винайдення книгодрукування. Невдовзі Гутенберг видав справжній книжковий шедевр - «сорокадворядкову» Біблію. Особливістю її було те, що вона схожа на рукописну, адже друкованим способом виготовлено лише текст. Заголовки та узори малювалися від руки червоною та золотою фарбами. Біблія Гутенберга, надрукована на пергаменті, була надто дорогою, тому після декількох унікальних пергаментних примірників він почав друкувати книгу на папері. Новий спосіб виготовлення книжок швидко поширився за межі Німеччини. Наприкінці XV ст. в Європі діяло понад 1000 друкарень у майже 300 містах. Винахід Гутенберга відкрив нову еру в історії інформації. Швидкий і дешевий друк, масові тиражі зробили книжку доступною великому колу письменних людей і сприяли поширенню знань.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1.     Прочитайте параграф відповідний до теми

2.     Перегляньте відео школи- онлайн за посиланням: https://tsn.ua/video/video-novini/vsesvitnya-istoriya-osvita-naukovi-doslidzhennya-ta-vinahodi-serednovichchya-2-tizhden-cht.html:

 

 

Дата: 27.11.2021

Тема.    Виникнення середньовічного міста

Мета:

 Навчальна: пояснити причини появи середньовічних міст;  сформувати уявлення про середньовічне місто, його населення та зовнішній вигляд; причини появи та діяльності цехів та гільдій.

 

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

Розвиток середньовічного суспільства був пов’язаний з виникненням і відродженням нового типу поселень, які фактично зникли з європейських просторів під час Великого переселення народів. Однак починаючи з Х ст. ці поселення знову з’являються на карті Європи і з часом знову перетворюються на політичні та культурні центри. Саме вони стають осередками ремесла і торгівлі. Тут формується людина нового типу: працьовита, завзята і незалежна. То ж як ви гадаєте, що це за поселення? Що знаходиться в «Чорній скриньці?»    

 

1. Виникнення та зростання міст.

Після загибелі Західної Римської імперії багато міст були зруйновано, їхні площі заростали травою, населення пішло по селах. Краще було тим містам, які були резиденцією єпископів, але й вони практично нічим не нагадували центри античної культури.

Тільки  у X-XIII ст. - час розквіту європейського Середньовіччя у  Європі знову починають виникати міста. Давайте з’ясуємо, що ж зумовило відродження міського життя у Європі?.

 Назви середньовічних міст і їх значення.

 

Оксфорд  -  «бичачий брід»

Франкфурт  -  «вільний брід»

Ньюкасл   -   «новий замок»

Страсбург  -  «фортеця на дорозі»

Кембрідж  -  «міст через річку Кем»

Сент-Етьєн  -  «святий Етьєн»

Кельн – «соборне місто»

Стокгольм – «гавань або місто островів»

Копенгаген – «купецька гавань»

 

2. Населення та зовнішній вигляд міста.

 

      Найбільша кількість міст була в Італії. Середньовічні міста зазвичай були невеликими — 1–3 тис. мешканців. Обов’язковими елементами, завдяки яким населений пункт міг вважатися містом, були стіни, собор, ринкова площа. Також у містах могли розташовуватись укріплені палаци-фортеці феодалів, монастирі. Плану забудови середньовічного міста не було. Вулиці були вузькими (достатніми лише для проїзду вершника), не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки й каналізації. Дренажі були відкритими, і нечистоти текли вздовж вулиць. Це призводило до спалахів різноманітних інфекційних захворювань.

Будинки стояли досить тісно і мали два – три поверхи. Нерідко верхній поверх нависав над нижнім. Тривалий час міста зберігали сільський вигляд: біля будинків розташовувалися сади і городи, у дворі тримали худобу і птицю. За мурами міста мешканці мали земельні ділянки і виноградники.

 

ВУЛИЧКИ СЕДНЬОВІЧНОГО МІСТА

Жителів міст у Німеччині звали бюргерами. (по-німецьки Burg – фортеця). У Франції була інша назва цього стану – буржуа, в Італії – пополани. Але так звали лише повноправних громадян, які мали свої будинки чи майстерні. Вищі стани суспільства – духовенство і сеньйори володіли не лише майном – вони належали до управлінської еліти міста – патриціату. Бідних жителів звали плебеями.  У різних містах плебеї складали від 20 до 70% населення.

Як правило населення міст поповнювалося за рахунок вихідців з сіл, які тікали від своїх сеньйорів. Якщо такий втікач прожив у місті рік і один день, то він ставав вільним.

 

3. Боротьба міст за самоврядування.

   У середньовічній Європі міста засновувалися на землях феодала. Жителі міста підкорялися його владі. Доки міста не зміцніли, вони шукали захисту у сеньйора. Міста розросталися, збагачувалися, відтак сеньйори намагалися отримати якомога більше податків з городян.

Жителі міст все частіше виявляли незадоволення таким становищем. Вони прагнули позбутися залежності від сеньйора. Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулась у XI – XIII ст. Міста могли позбавитися феодальної залежності двома шляхами: силою зброї або переговорами про викуп від сеньйоральної залежності. Ті міста, що здобули самоврядування, було прийнято називати комунами. Позбувшись залежності, міста отримували спеціальний документ - хартію.

 

 Прочитайте текст документу і дайте відповіді на питання (усно).

XII ст. З хартії міста Сен-Омера

Я, Вільгельм, з Божої милості граф Фландрії, не бажаючи заперечувати проти клопотання городян Сент-Омера... даю їм на віки вічні нижчеписані права та звичаї:

4. Я даю їм свободу, яку вони мали за моїх попередників.

8. Усіх, хто живе й потім житиме в стінах Сент-Омера, я звільняю від подушного оброку та від платежів управителеві...

10. Я наказую, щоб їхня комуна, яку вони створили, присягнувши, і надалі існувала, і нікому не дозволю розпустити її, а також даю їм усякі права та правосуддя...

Запитання до тексту

1.                Як жителі міста добилися хартії?

2.                Які пільги отримали городяни?

Запишіть визначення у словник:

Магдебурзьке право — звід норм, що врегулював права міст на самоврядування.

Магдебурське право назване на честь німецького міста Магдебург, яке здобуло право на самоврядування найраніше. Містом управляв магістрат, який складався з обраних громадян міста. Магістрат поділявся на Раду, яку очолював бургомістр (мер) та лаву( суд), яку очолював війт. Рада займалася майновими  справами, обороною міста, наглядом за якістю роботи ремісників та купців. Лава розглядала кримінальні справи.

Символом самоврядування була міська ратуша — приміщення, де розташовувались органи управління.

 

МІСЬКА РАТУША

1.     Розвиток ремесла і торгівлі

 «Ремісники»

Городяни були  в переважній більшості ремісниками: ковалями, бондарями, кравцями, ткачами та ін. Вони виробляли свою продукцію на продаж, працювали на ринок.

Ремісники об’єднувалися в цехи (цех – це об’єднаня ремісників однієї чи близьких спеціальностей). Гуртом зручніше було захищатися від свавілля феодалів, а головне від конкурентів.

Цехи винили водночас із появою міст., у Х –ХІ ст.

На чолі цеху стояв майстер, разом з ним працювали один чи два підмайстри та кілька учнів.

Майстри керувалися цеховим статутом - це були правила, що визначали життя цеху.

Неорганізованих ремісників, які не входили в цех називали партачі.

Щоб стати майстром, треба було виготовити своїм коштом  шедевр (зразковий виріб). З часом цехи стали гальмувати виробництво.

 

 «Купці»

З появою міст у Європі в Х - ХV ст. пожвавилася торгівля.

Іноді міста об’єднувалися в торгові союзи , наймогутнішим з яких стала в ХІІІ – ХІV століттях ГАНЗА.  До Ганзи входило майже 80 потових міст Північної Німеччини і Прибалтики.

У Європі переважала транзитна торгівля( продаж товарів, завезених з інших країв).

Торгувати в середньовічній Європі було непросто. Існувало безліч митниць, де стягували мито (плату за право торгувати та за провіз товарів).

Купці в містах об’єднувалися в гільдії (союзи для для захисту від феодалів і конкурентів)

 

 «Лихварі»

Щоб торгувати, купці змушені були користуватися послугами міняйл. Вони обмінювали за встановлену плату гроші, які мав купець, на ті, що були в обігу в місцевості, де відбувався ярмарок. Розбагатівши, міняйли почали давати гроші в борг - позичати під відсотки, тобто перетворилися на лихварів. З’явилися й перші банківські контори, які надавали кредити. Церква засуджувала їхню діяльність. У сценах Страшного суду часто зображували лихваря, якого мішок з грошима тягне до пекла.

Перша банківська контора з’явилася в Північній Італії - у провінції Ломбардія. Сучасна назва «ломбард» походить саме від назви цієї провінції.

Підсумок

 Городянин – людина нового типу

Поява і розвиток міст підривала устої середньовіччя. Так розвиток ремесла, торгівлі, банківської справи сприяли підриву натурального господарства і розвитку нового – товарного. Міста змінювали і образ життя людини середньовіччя. Так міські мешканці помітно відрізнялися від сільських не тільки заняттями. Вони інакше дивилися на світ, були більш енергійними, покладалися переважно на свої сили і гордилися своїми успіхами. Вони значно більше знали про оточуючий світ, були курсі головних новин. Темп їх життя був значно вище від сільського і не такий розмірений. Вони завжди поспішали, цінували час, не випадково, що перший годинник виник у місті. Мешканці міст прагнули до успіху, намагалися розбагатіти, примножите те, що їм доставалося у спадок. Чимало у містах зустрічалося пройдисвітів, авантюристів, шахраїв, тобто таких людей, які за будь-яку ціну були готові здобути жадане багатство. У їх розумінні багатство давало свободу, а свобода – найбільша цінність міста. З часом нащадки мешканців середньовічних міст змінили Європу і весь світ.

 

 

Домашнє завдання

1. Прочитати відповідний матеріал підручника.

2. Виконати онлайн-завдання за посиланням:

join.naurok.ua - код доступу 6267695

 

Дата: 26.11.2021

Практичне заняття

Тема: Життя і традиції лицарів і селян.

Мета: Визначити особливості  життя середньовічних лицарів та селян, як основних верств населення середньовічної Європи;

 

Завдання. Перегляньте презентацію та виконайте завдання практичної роботи вказані у слайдах.( Пояснення до виконання практичної роботи відбудеться 26.11.2021 протягом онлайн-уроку)

 

Дата 19.10.2020

Завдання: виконати практичну роботу за підручником ст. 57

( здати до 22.10.2020)

Клас: 7

 

Дата: 18.01.2021

 

Тема: ХРЕСТОВІ ПОХОДИ. Взаємовідносини європейського та східного світів.                                                         

 

Вивчення нового матеріалу

 

Майже два століття (1096 - 1270) тривав воєнно-колонізаційний рух західноєвропейських феодалів в країни Східного Середземномор'я під знаком боротьби християнства з ісламом за святі місця.

Організатором походів виступала католицька церква, яка надавала їм характеру релігійних війн. Але це лише їх ідеологічне забарвлення, а не причини.

В першу чергу хрестові походи були породжені зростанням агресивності західноєвропейських феодалів, їх прагненням до захоплення багатих земель на Сході, до примноження власних багатств. Це прагнення стало особливо помітним з кінця ХІ ст. у зв'язку із збільшенням матеріальних потреб класу феодалів, що обумовлювалось загальним економічним піднесенням, ростом торгівлі. Задовільнити потреби, що зростали, феодалам було легше силою зброї.

Католицька церква прагнула до поширення свого впливу на Схід, а значить, зростання прибутків. Схизма 1054 була ще недавньою подією і можна було сподіватись на об"єднання шляхом походів східної та західної церков - під владою папи.

Із Сходу і з Візантії в Західну Європу йшли якісні товари - по рівню матеріальної і духовної культури Схід був вищим. Прочани, що відвідали святі місця, оповідали про казкові багатства Сходу. В уяві європейців це був земний рай.

У ІХ ст. на Близькому Сході склалася обстановка, яка сприяла здійсненню цих загарбницьких планів. У 1055 р. турки-сельджуки заволоділи Багдадом, у битві при Манцикерті у 1071 р. перемогли візантійське військо, захопили майже всю Малу Азію, Сирію, Палестину з Ієрусалимом, де знаходились головні християнські святині. Це дещо ускладнило відвідання святих місць, гроба господня. А тут ще й Візантія звернулась за допомогою. Вона ніколи ще не була у такому скрутному становищі. Турки-сельджуки просунулись майже до проток і зробили своєю столицею місто Нікею, що була у 100 км від Константинополя. З півночі підступали печеніги і половці. Це і заставило Алексія І просити воєнної допомоги у папи та західноєвропейських країн.

Хрестоносний рух охопив і селян, купецтво, рицарів. Останні хотіли одержати лени на Сході. Великі сеньйори прагнули створити власні князівства. Духівництво хотіло багатих приходів. Папство сподівалося включити у свої володіння і православну церкву. Папа Григорій VІІ хотів на цій основі об'єднати православ"я з католицизмом.

Для селян похід у далекі країни давав надію позбутися повинностей, розбагатіти. Великі італійські міста-республіки - Венеція, Генуя, Піза прагнули зміцнити свої позиції у торгівлі із Сходом і створити колонії у Середземномор'ї.

Перший хрестовий похід. У 1095 р. на церковному соборі у Клермоні (Франція) папа Урбаній закликав усіх королів, сеньйорів, рицарів і простих людей взятися за зброю, щоб відвоювати гріб господній від "невірних". Він обіцяв "спасіння душ" і матеріальні блага. Цей заклик знайшов широкий відгук. Багато з тих, хто слухав промову Урбана ІІ відразу вирішили взяти участь у поході і нашили на одяг хрести (тому їх і назвали хрестоносцями).

Хрестоносці були поставлені під опіку церкви: їм прощалися борги і забезпечували охорону залишеного майна.

Першими зібралися у похід селяни і біднота з Франції і Західної Німеччини. Ними керував монах Петро Пустельник з Ам'єна разом із збіднілим рицарем Вальтером Голяком. Селяни за безцінь продавали майно, купували все потрібне для походу. Нерідко йшли усією сім'єю, з малими дітьми. По дорозі до них приєднувались різні декласовані елементи і розбійники. Хрестоносці, щоб прохарчуватися, нападали на жителів, влаштовували єврейські погроми. До Константинополя добралась половина - 40 тис. Половина загинула в розбійних сутичках і від хвороб.

Візантійський імператор Алексій І намагався утримати селян від дальшого походу, почекати рицарів, але, щоб уникнути грабунків, що почалися, наказав переправити ополченців через протоку. У першій же сутичці на шляху до Нікеї турки майже повністю перебили ополченців. Залишки - близько тисячі чоловік разом із Петром Пустельником втекли до Босфору і були переправлені у Константинополь.

Восени 1096 р. в Константинополь почали прибувати добре озброєні рицарські ополчення. Одним з перших вийшов загін Готфріда Бульонського. Вони йшли по "шляху пілігримів". Потім рушило військо південнофранцузьких феодалів на чолі з Раймондом Тулузьким, в ньому знаходився і папський легат. Було ще й військо південноіталійських норманів Боемунда Таренського, Ворога Візантії.

Імператор по шляхах проходження військ виставив охорону і з допомогою підкупу і обіцянок домігся у організаторів походу клятви і обіцянок, що Візантії будуть повернуті всі захоплені турками території.

Весною 1097 р. рицарі взяли Нікею і вона перейшла до Візантії. Але далі похід ускладнювався. Легка турецька кіннота завдавала ударів по флангах та із засідок.

У 1098 р. хрестоносці захопили Едессу у Месопотамії. Тут було створене графство Едеське, воно дісталось Болдуїну Фландрському. Рицарі обложили Антіохію, але завдяки зраді одного з начальників фортів змогли взяти. Почалась розправа з мусульманами і пограбування. Врешті решт місто дісталося Боемунду Тарентському, який став князем Антіохійським. Це остаточно посварило Візантію з хрестоносцями. Візантійські війська, скориставшись послабленням турок, зуміли повернути деякі області в Малій Азії.

Зайняті влаштуванням своїх справ, хрестоносці, здавалося, забули про головну мету походу - святі місця. Це викликало невдоволення у масах хрестоносців. У 1099 р. був розпочатий похід у Палестину до Ієрусалима. Після облоги і штурму місто було взяте. Хрестоносці безжально вбивали мусульман. Грабунки чергувалися з молебнами. Скоро хрестоносці завоювали майже все східне узбережжя Середземного моря з містами Акра, Триполі, Тир. При взятті цих міст з моря допомагали венеціанці, генуезці і пізанці. Вони й укріпилися тут. Перший хрестовий похід завершився. Всі, хто залишився живий, були щедро нагороджені - одержали землі. Деяким селянам було пожалувано рицарство. Дуже виграли італійські міста - тепер їм належала левантійська торгівля.

В результаті захоплення більшої частини узбережжя Східного Середземномор'я утворилося 4 держави хрестоносців: Ієрусалимське королівство, графство Триполі, князівство Антіохійське і графство Едеське.

В цих державах були заведені французькі порядки. Феодальне право зафіксоване у "Ієрусалимських асизах", що були ніби конституцією Ієрусалимського королівства. Відносини між феодалами будувалися на основі ленної залежності. Першим по рангу був король Ієрусалимський. Ним обрали Готфрида Бульонського (у нього був титул "захисника гроба господня", а його наступники вже називалися королями). Від короля формально залежали володарі трьох інших держав, хоча по суті вони були цілком самостійними.

Барони і рицарі несли за феодалів воєнну службу. Найбільші феодали засідали у "Високій палаті". Без їх згоди король не мав права видавати закони, оголошувати мир і війну.

Місцеве населення жорстоко експлуатувалося. Оброки доходили від 1/3 до 1/2 врожаю, подекуди була й панщина.

Частими були повстання проти хрестоносців. Їхні держави були неміцними. Вони розтяглися на 1200 км у прибережній смузі. Довелось побудувати фортеці. Щоб мати постійну воєнну силу для оборони були створені духовно-рицарські ордени тамплієрів (храмовників) і госпітальєрів (іоаннитів). Пізніше виник Тевтонський орден, що об'єднував німецьких рицарів. Членами цих орденів були рицарі, що жили по особливих монашеських законах. Тамплієри носили білі плащі з червоним плащом; госпітальєри - червоні плащі з білим хрестом; у тевтонських рицарів був білий плащ із чорним хрестом. Під плащами - рицарські лати. Члени орденів завжди були готові до війни з "невірними". У рицарів були слуги. На чолі ордена стояв "великий магістр", підпорядкований папі.

Ордени були і великими власниками. Тамплієри займалися лихварством і мали великі грошові засоби. З втратою володінь на Сході орден переніс свою діяльність в Європу і вів лихварські операції у Франції. Тевтонський орден зайнявся підкоренням язичників-прусів.

Другий і третій хрестові походи. Під загрозою хрестоносців мусульманські князівства почали згуртовуватись і переходили у наступ. У 1144 р. емір Мосула забрав у хрестоносців Едесу. Загроза нависла над Антіохією. Папа закликав до хрестового походу. Відомий церковний діяч, містик Бернард Клермонтський умовив французького короля Людовика VІІ і германського - Конрада ІІІ рушити в 1147 р. у другий хрестовий похід. Однак, на цей раз хрестоносці не домоглись ніякого успіху. Німці були розбиті в Малій Азії турками-сельджуками. Французькі рицарі без успіху прагнули захопити Дамаск, але зазнали поразки і повернулись в Європу.

У другій половині ХІІ ст. становище на Сході змінилося. В Єгипті утворилася сильна мусульманська держава. Вона підкорила Сирію і значну частину Месопотамії. На чолі її стояв султан Салах-ед-Дін (Саладін) - дальновидний і талановитий полководець. Він завдав поразки хрестоносцям біля Тіверіадського озера і в 1187 р. завоював Ієрусалим.

Це стало приводом для третього походу 1189 - 1192 років, який по складу учасників був найбільш грандіозним. В похід направились німецькі рицарі під проводом Фрідріха І Барбаросси, французькі - на чолі з Філіпом ІІ Августом і англійські - під началом Річарда І Левове серце. Фрідріх І ворогував з Візантією, увійшов у угоду з її противником іконійським султаном. У відповідь Візантія уклала угоду із Саладіном. Німців з самого початку чекали невдачі. Переправляючись через гірську річку в Кілікії, втопився Фрідріх І і більша частина німецьких рицарів повернулась у Германію.

Французький і англійський королі ворогували між собою. Папа допоміг налагодити тимчасове перемир'я. Річард І хотів укріпитись на Середземному морі і спробував захопити Сицилію, але германський і французький королі цьому перешкодили. Тоді Річард захопив о. Кіпр, який став останнім оплотом хрестоносців. Потім почалась облога Акри і вона була взята. Філіп ІІ поїхав назад у Францію, щоб готуватися до поновлення війни з англійцями. Річард намагався взяти Єрусалим, але зміг домогтися лише дозволу Саладіна на протязі 3-х років прочанам і купцям відвідувати Єрусалим

На зворотному шляху в Англію Річард І потрапив у полон до свого противника - австрійського герцога, котрий згодом змушений був передати його імператору, і одержав свободу лише через півтора року за великий викуп.

Так закінчився третій хрестовий похід, якому, здавалося, все провіщало успіх. Фрідріх І Барбаросса був досвідченим полководцем, що провів життя у походах. Король Англії не випадково звався Річард Левове серце. Він був героєм і переможцем турнірів, нещадний до переможених. Хоч Річард і Філіп ІІ, король Франції, були союзниками, Філіп завжди пам'ятав, що у Фрації на Заході лежать родючі землі, які належать дому Плантагенетів.

У Річарда відвага поєднувалась із жорстокістю. З групою хоробрих рицарів він кидався у найризикованіші авантюри. Під час перемир'я наказав заколоти 2 тис. Знатних мумсульман, які знаходились як заложники в його руках, тільки тому, що Салах-ад-Дін дещо запізнювався з виконанням умов перемир'я. Але гарячий і відважний Річард програвав розсудливому Салах-ад-Діну як полководець.

Четвертий хрестовий похід. На папський престол вступив невтомний Іннокентій ІІ, один із найенергійніших діячів церкви. Він прагнув до безмежної влади, хотів, щоб королі схилялися перед ним. Як і його попередник Григорій VІІ, Іннокентій йшов до мети. Величезне листування зв'язувало його з усіма королями Європи, аббатами. Це був тонкий політик і прекрасний оратор.

Іннокентій ІІІ поставив за мету надихнути рицарів на новий хрестовий похід, згуртувати всі сили західного світу для боротьби за Схід.

Вже в перший рік перебування на папському престолі Іннокентій посилає єпископам Італії своє послання: "Плаче церква, жалібний голос якої лунає по всій землі до її меж, бо за гріхи християнських народів язичники увірвалися у вотчину Христа, затопили кров'ю ниви Ієрусалима, і не залишилось там нікого, щоб поховати трупи убитих".

Папа малював картину гірку, але не правдиву. Салах-ад-Дін, взявши Ієрусалим, дарував життя християнському населенню, обмежившись викупом, і надав можливість тисячам хрестоносців неушкодженими повернутись додому.

Між тим, коли у свій час перші хрестоносці захопили Ієрусалим, вони вирізали все мусульманське населення.

Здійсненню походу перешкоджало все те ж ворогування королів Англії та Франції. Папа Гнівно засуджував цю ворожнечу: "Поки наші государі взаємно переслідують одне одного з невгасимою ненавистю, поки один намагається помститись другому за образу, немає жодного між нами, хто взяв би до серця образу Христа".

Папа намагався збудити ненависть до мусульман. Він оповідав про вигаданого мусульманина-оратора, який ніби-то говорить речі, образливі для християн: "Де ж ваш господь, що він не в змозі обстояти ні себе, ні вас від наших рук? Ми поглумились над вашою святинею, Ми простягнули наші руки на заповітні для вас місця і проти вашої волі утримуємо у нашій владі колиску, де виникло з вашої вигадки, ваше суєвір'я. Ми зламали списи французів, відвернули хитрість англійців, знищили силу німців, перемогли зверхніх іспанців! Де ж ваш господь? Хай він воскресне і поможе вам. Тепер нам залишається, перебивши мечем тих, кого ви полишили тут, здійснити натиск на ваші землі і знищити вас так, щоб про вас ніколи й згадки не було!" Своє послання папа закінчував закликом взяти меч для захисту святої землі, щоб на початок березня наступного року (1199) графи і барони вислали загони воїнів, споряджені всім необхідним для дворічного походу.

Іннокентій обклав усі монастирі і церкви особливим податком на проведення походу і послав двох своїх кардиналів для підготовки походу. Один із них їде до Франції, щоб домогтись миру з Англією, другий - у Венецію, щоб вона забезпечила все потрібне для перевезення хрестоносців морем.

На одному з турнірів, який проходив у Франції, багато баронів і рицарів, що зібралися там, прагнули походів і слави і тому прийняли під впливом палкого проповідника обітницю хрестоносця. Це було восени 1199 р., тобто пізніше того періоду, який папа визначив для початку виступу.

Французькі барони обрали своїм ватажком графа Тібо Шампанського і вирішили направити послів у Італію, щоб домовитись про перевезення весною 1202 р. хрестоносного війська з 4 500 рицарів і коней, 9 000 зброєносців, 20 000 воїнів.

Спочатку хрестовий похід планувався проти Єгипту, який володів Ієрусалимом. Хрестоносці звернулись з проханням до Венеції перевезти їх у дельту Нілу. Венеціанський дож Енріко Дондоло зажадав за це величезну суму - 85 тис. Марок сріблом. У Хрестоносців не було такої суми і дож, який прагнув відвернути похід від Єгипту, з яким Венеція торгувала, і використати хрестоносців у своїх зовнішньополітичних цілях, вимагав для компенсації завоювати для Венеції далматинське місто Задар. Але й після цього венеціанці не виконали своєї обіцянки перевезти хрестоносців у дельту Нілу. По договору з керівником походу Боніфацієм Монферратським Дондоло спрямував флотилію з хрестоносцями до Константинополя, щоб відновити на візантійському престолі Ісаака ІІ Ангела, перед тим скинутого його братом Алексієм. Син скинутого імператора ще раніше вів переговори з цього приводу з папою і германським королем, обіцяючи за допомогою папи підпорядкувати східну церкву папському престолу. Все це обіцяло хрестоносцям солідну суму - 200 тис. марок сріблом.

Після нетривалої облоги Константинополя херстоносці взяли його і поновили на престолі Ісаака ІІ Ангела. Але спроба зібрати потрібні кошти виклакала повстання в столиці і хрестоносці не одержали всієї суми. Тоді вони пограбували місто - православні церкви, в т. ч. і храм св. Софії. Здобич хрестоносців була оцінена в 400 тис. марок.

Візантійська імперія розпалась на частини. Хрестоносці створили на її розвалинах Латинську імперію. В Епірі і Малій Азії утворились незалежні грецькі держави - Епірське царство, Нікейська і Трапезундська імперії. Венеції дісталась частина Константинополя, Адріаполь, південно-західна частина Пелопонеса, багато гаваней на березі Мармурового моря, ряд островів Егейського моря і Кріт. Венеціанського дожа тепер називали "володарем трьох восьмих Ромейської імперії".

Латинська імперія включала Фракію, частину північного узбережжя Малої Азії. У васальній залежності від неї знаходилось королівство Фессалоніки, від якого в свою чергу залежали Афіно-Фіванське герцогство і Ахейське князівство.

І Латинська імперія, і Ієрусалимське королівство були неміцним утворенням. У 1261 р. імператор Нікеї Михаїл Палеолог з допомогою генуезького флоту заволодів Константинополем. Більшість володінь венеціанців дістались генуезцям.

Хрестоносний рух занепадав. З'явилась ідея дитячого хрестового походу. У 1212 р. в Марселі зібралось 10 тис. дітей. Частина їх загинула по дорозі, інші були продані в Александрії в рабство. Друга армія хрестоносців-підлітків, головним чином з Німеччини, зібралась на півдні Італії, але були відправлені назад. Багато з них загинуло.

У 1217 - 1221 рр. Був п'ятий хрестовий похід, в ході якого оволоділи фортецею Дам"єтта в гирлі Нілу, але потім залишили її.

У 1228 - 1229 рр. - германський імператор Генріх ІІ організував шостий хрестовий похід. В результаті умілої дипломатичної комбінації з єгипетським султаном проти правителя Дамаска йому вдалось одержати Ієрусалим, але у 1241 р. мусульмани знову, на цей раз надовго, заволоділи Ієрусалимом.

7-й похід (1248 - 1254)був організований Людовіком ІХ Святим. Французький король Людовік ІХ зі свитою потрапив у полон до єгипетського султана. Звільнився ціною великого викупу.

8-й похід (1270) - теж був організований Людовіком ІХ, під час цього походу король помер від чуми.

Після цього хрестовий рух припинився. В католицькому світі розчарувались у ньому. Королівська влада зміцніла і рицарство знайшло менш ризиковані заняття - міжусобиці, службу королю. Селяни розчарувались у щасливому житті за морем.

У 1291 р. хрестоносці втратили останній оплот на Сході - Аккру. У них залишились лише Кіпр і Родос. В ХV ст. Кіпр перейшов до Венеції.

Хрестові походи дуже вплинули на Західну Європу. Вони сприяли розвитку ремесла, торгівлі, товарно-грошових відносин. Прискорилась заміна натуральної ренти грошовою.

Дещо посилилась політична централізація. Відхід на Схід феодалів допоміг зміцнитися королівській владі.

Відбулось взаємне збагачення культур. В Європі поширились рис, гречка, кавуни, абрикоси. Європейці навчились загартовувати метал, виготовляти тонкі тканини.

Увійшли в побут деякі елементи гігієни - лазні, зміна одягу - нижнього і верхнього. Але це наслідки не лише хрестових походів, але й торгівлі.

Для народів Східного Середземномор"я хрестові походи принесли загарбання, втрати, руйнації, загибель мирних жителів. Вже в ХХ ст. папа вибачився за жорстокості, вчинені під час хрестових походів.

Отже, у христових походах брали участь різні верстви населення, які мали одну спільну мету походу, але кожен мав на меті задовільнити власні інтереси. Розгляньте таблицю, в якій розкрито мету учасників походу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Учасники хрестових походів		Мета учасників хрестових походів
СПІЛЬНА МЕТА
Звільнити Гроб Господній від невірних
ВІДМІННОСТІ
Селяни	Позбутися феодальної залежності та отримати землю
Рицарі	Придбати багатство за рахунок пограбування завойованих країн
Сеньйори	Заснувати на завойованих землях нові держави; отримати більше підданих
Купці	Отримати нові багатства за рахунок розширення торгівлі з іншими країнами
Духівництво	Розширити сферу впливу католицької церкви, укріпити її авторитет та збільшити її багатства

 

Домашнє завдання:

1.Прочитати § 11

2.Заповнити таблицю (письмово)

НАСЛІДКИ ХРЕСТОВИХ ПОХОДІВ
ПОЗИТИВНІ	НЕГАТИВНІ

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ПО ТЕМІ «ХРЕСТОВІ ПОХОДИ» (письмово)

 

Оберіть одну правильну відповідь:

 

1. Ініціатором першого хрестового походу був:

 а) Урбан ІІ,

 б) Григорій VII,

 в) Інокентій III.

2. Метою першого хрестового походу було:

 а) завоювання Константинополя,

 б) завоювання Антіохії,

 в) завоювання Єрусалима.

3. Хронологічні рамки хрестових походів:

 а) 1096-1270 р.р,

 б) 1099-1230 p.p.,

 в) 476-1492 p.p.

4. Причиною участі рицарів у хрестових походах були:

 а) бажання отримати свободу та землю,

 б) бажання отримати нові ринки збуту,

 в) бажання отримати землю та підданих.

5. Встановіть відповідність:

        

1. Падіння Акри.	А. 1099 р.
2. Захоплення Константинополя хрестоносцями.	Б. 1204 р.
3. Захоплення Єрусалима хрестоносцями.	В.1291 р.

 

6. Встановіть відповідність:

 

  

1. Тамплієри.	А. Лікували хворих і надавали допомогу паломникам, що йдуть до Єрусалима. Носили червоні плащі з білим хрестом.
2. Госпітальєри.	Б.. Більшість рицарів цього ордену були родом з Німеччини, утворили згодом держа­ву Пруссія. Носили  білі плащі із чорним хрестом.
3. Тевтони.	В. Храмовники. Носили білі плащі із червоним хрестом.

 

 

          Дата: 12.04.2021

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ:

     Тема: Середньовічні замки: візитна картка туристичної Європи

     Мета:вияснити  особливості елементи будови середньовічного замку; визначити його функцію; аналізувати замки як архітектурні пам’ятки цього періоду

 Завдання1: опрацювати інформаційну картку (додаток 1) та написати елементи будови замку

Завдання2: дати відповідь на запитання:                               

     - Чи вразили вас середньовічні замки? Чим саме?

     - Як сьогодні використовують замки Середньовіччя?

    - «Мій дім – моя фортеця». Як ви розумієте цей вислів?

 Завдання 3: Складіть висновок згідно мети практичного заняття.

 Додаток 1.

 

1.    Інформаційна картка

Замок феодала  мав обороні, господарські, культові та інші будівлі, звичайно

був оточений високим кам'яним муром з кількома вежами. Як правило, замок займав найвигідніше (з військової точки зору) положення на місцевості. До наших днів зберіглася велика кількість замків, які визнані пам'ятками історії та культури. Через своє подвійне значення (фортеці та помешкання) середньовічні замки нерозривно пов'язані з фортифікаційною та житловою архітектурою.З ростом місцевих громад стало необхідним запровадити більші та надійніші укріплення, які б могли забезпечити міцний захист периметра. Замкові стіни разом з вежами, призначеними для володаря, та з житлом в межах замку для певної частини місцевих мешканців, добре слугували цій меті. Замки також будувалися для оборони ключових точок місцевості, таких як гірські переходи або гирла річок. Для цієї мети широко використовувалися елементи рельєфу: скелі, річки, пагорби тощо. Основні елементи замка: рів (заповнений водою або сухий), внутрішній двір (двори), донжон (головна вежа),вежі(бастіони),захисна стіна (оборонний мур), брама (ворота ),підйомний міст.

Дата: 19.04.2021

 

Тема. Матеріальний і духовний світ Європейського Середньовіччя.  

 

І рівень. Вкажіть одну правильну відповідь

1. Регіон, який став центром катарської єресі:

     а) Південна Франція;   б) Східна Англія;   в) Північна Німеччина;   г) Південна Італія.

2. Пошуками «філософського каменя» в Середні віки займалися:

     а) інквізитори;   б) алхіміки;   в) схоласти;   г) акробати.

3. Архітектурний стиль, що народився у Франції у ХІІ ст., а в наступні два століття поширився по Європі, називався:

     а) готичний;   б) романський;   в) бароко;   г) модерн.

4. Перший  європейський університет виник у місті:  а) Салерно;   б) Флоренція;   в) Мілан;   г) Болонья.

5. Філософа-схоласта, викладача, засновника теологічного раціоналізму звали: 

     а) Ф. Аквінський;   б) Б. Клервоський;   в) П. Абеляр;    г) Ж. Д’арк.

6. Остаточний розкол Західної і Східної церков відбувся: 

     а) 988 р.;   б) 1054 р.;   в) 1099 р.;    г) 1385 р.

 

ІІ . Установіть відповідність, утворивши логічні пари: «поняття – визначення»:

 

а) симонія	1) розкол у церкві
б) інквізиція	2) голова католицької церкви
в) схизма	3) високий духовний чин, князь церкви
г) Папа Римський	4) церковний суд у справах єретиків
	5) торгівля церковними посадами

 

Відповідь:   а) -        ;   б) -        ;  в) -       ;   г) -

 

ІІІ. Дайте визначення поняттям.

Університет -

Єресь -

Домініканці –

 

ІV. Дайте стислу відповідь на запитання.

Опишіть найбільш важливі наукові й технічні досягнення Європейського Середньовіччя.