Дистанційне навчання 2020/2021: 5 ІСТ

Дата: 31.10.2022

Тематичне оцінювання з розділу " Науки, що вивчають минуле".

Мета: перевірити рівень засвоєних знань.

Завдання виконайте за посиланням:join.naurok.ua , код доступу 7100784.

Дата: 24.10.2022

Дата: 30.05.2021

Тематичне оцінювання з розділу « Усе має минуле»

Завдання виконайте за посиланням join.naurok.ua , код доступу

1882708

Дорогі діти! Виконайте завдання до 31.05.2022, Це остання ваша робота з історії в цьому році, сподіваюсь, що 1 вересня ми зустрінемо з вами у стінах рідної школи, гарних канікул!

Дата: 23.05.2022

Тема. Наука та освіта. Школи та університети на українських теренах. Мета: сформувати уявлення про розвиток української освіти; створити умови для розуміння причин розвитку науки; визначити основні віхи розвитку української освіти; розглянути найвідоміші українські освітні заклади.

·        Чи вирішили ви, ким хочете стати коли виростите?

·        Чи відомо вам де можна отримати відповідну освіту?

·        На сьогоднішній день лише в м. Харків знаходиться 40 вищих навчальних закладів. Який же із них був першим? Хто та коли його відкрив? Чому саме там навчали? Про це та інші університети України, що стали першими, ми сьогодні з вами і поговоримо.

Вивчення нового матеріалу.

Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.

·        Чи завжди, на вашу думку, існувала освіта?

·        Чи завжди люди вільно навчалися та були освіченими?

1.     Попрацюйте з історичним джерелом(усно)

·        Прочитайте фрагмент історичного джерела. Поясніть, як автор ставився до освіти.

«Так, як без світла не буває радости

для ока, що жадає світ побачити,

бо ж все прекрасне є назавжди видиме,

так і душа, не знаючи писемности,

не відає про суть Закону Божого…»

·        Отже, з фрагменту історичного джерела ми дізналися, що ще за часів Русі-України, люди розуміли, що навчання та освіта – є необхідними для життя людини.

Ще у 989 р. князь Володимир заснував школу. Літописці говорили про нього: «почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку». Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир. Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Відомо також про бібліотеку Ярослава Мудрого.

У 1576 р. на Волині в м. Острозі князем К.Острозьким була відкрита перша вища школа в Україні — Острозька Академія. Її наукові сили були з Греції, Риму, Польщі та України.

У 1632 р. завдяки митрополиту Петру Могилі постала широко відома світової слави Києво-Могилянська Академія в Києві. Саме в ній навчалися відомі українські гетьмани, музиканти та науковці.

У 1661 р. розпочалася історія Львівського університету імені Івана Франка. Спочатку у ньому працювало лише два факультети, хоча планувалося чотири. У 1784 р. було урочисто відкритий новий університет.

      1834 р. – заснування Київського університету імені Святого Володимира.

Михайло Максимович

Володимир Антонович

Ø перший ректор Київського університету;

Ø підготував до друку збірку українських народних пісень (1827 р.);

Ø найбільший знавець писемних історичних джерел;

Ø зібрав та підготував до друку 9 томів документів з історії України;

Ø навчав М. Грушевського.

      I.            Домашнє завдання.

1)    Прочитайте відповідний параграф до теми

2)    Перегляньте відео-урок за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=Zp9ulrXLvwI

3)    Виконайте хронологічні задачі (письмово).

·        Скільки років минуло від відкриття Харківського університету до заснування Київського?

·        Обчисліть, яку річницю святкуватиме Харківський університет цього року.

Дата: 16.05.2022

Тема. Праця і господарство: колись і сьогодні

Мета: сформувати початкове уявлення про господарство т економіку; ознайомити з основними видами занять людини в різні часи; пояснити особливості натурального господарства; характеризувати товарно-грошові відносини.

Прочитайте вислови відомих людей про працю?

Усе, що робиш, треба робити добре.

Ф.Бекон

Життя нічого не дає без праці.

Горацій

Лінощі роблять будь-яку справу важкою, а працелюбність – легкою.

Б.Франклін

· Поясніть, як ви їх розумієте.

· Що об’єднує ці вислови? Як їх автори говорять про працю?

· Що ви розумієте під словом праця? Як ви до неї ставитеся?

· А чи відрізняються, на вашу думку, заняття сучасної людини від занять найперших людей? Чим саме?

Сьогодні ми з вами познайомимося з найпершими видами праці, що виникали за первісних часів, та дізнаємося, як воно змінилося.

Вивчення нового матеріалу.

Як ви гадаєте, чим харчувалися найдавніші люди? Як вони здобували собі їжу?

Такий вид господарства називався привласнюючим.

Господа́рство привла́снююче — перша в історії форма господарювання, коли люди споживали готові продукти природи: впольовували диких тварин, збирали їстівні рослини та плоди, рибалили.

Саме для того, щоб здобувати собі їжу та воду, первісні люди силилися поблизу водойм та лісів. Пізніше людина від полювання і збиральництва перейшла до відтворювального господарства, тобто почала розводити тварин (рогата худоба, коні, подекуди дикі свині) та почала вирощувати рослини замість того, щоб шукати їх. Виникла й одержала поширення практика розведення тварин і культивування рослин. З рослин це полба, пшениця, ячмінь, сочевиця, тобто ті рослини, які вимагали винайдення певних навичок готування, щоб бути вживаними до їжі. Першими продуктивними домашніми тваринами були вівця й коза, велика рогата худоба була приручена згодом. Так відбувся перехід від привласнюю чого господарства до відтворюючого, а потім і до натурального.

Господа́рство відтво́рююче — спосіб життя, який ґрунтується на землеробстві та скотарстві. У цьому випадку люди вже споживають продукти, створені власне ними: хліб, вирощені овочі та фрукти, м'ясо та молоко свійської худоби.

Натура́льне господа́рство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу.

Попрацюйте з текстом підручника(прочитайте текст параграфа 21 і дайте відповідь на запитання,письмово):

· Як виглядало житло селян за часів Київської держави?

· Чим займалися селяни? Що вони вирощували?

Робота з літературним джерелом(письмово)

· Прочитайте фрагмент з вірша Т.Г. Шевченка

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

· Про які заняття українського селянства можемо дізнатися з твору? Що ще вирощували в українських садах?

У середині 19 століття для українських земель, що перебували у складі Австро-Угорщини та Російської імперії, була характерна панщина. Потреби населення у продуктах харчування та сировині для промисловості росли, а малоефективна праця кріпаків не здатна була їх задовольнити, оскільки кріпаки не були зацікавлені у результаті своєї роботи. Загострились соціальні суперечності між селянством та земельними власниками. Врешті решт кріпацтво було скасовано: у Австро-Угорщині – 1848 р., в Російській імперії – 1861 р. Селянська реформа 1861 р. в Росії також помітно прискорила процес ринкової трансформації суспільства. Протягом кількох пореформених десятиріч у Росії, а в її складі — і в Україні, утвердилися нові, капіталістичні відносини.

Капіталі́зм — суспільний лад, економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, раціональності та ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку.

Основою ринкових відносин першочергово були приватні землеволодіння. Втягуючись у ринкові відносини, поміщики починали використовувати більш досконалу техніку та досягнення агрономії. В поміщицьких землеволодіннях все частіше використовувалася вільнонаймана праця, адже працівники, що отримують заробітну плату більше зацікавлені у результатах та ефективності своєї роботи. З’являється таке поняття, як економіка.

Економіка – комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме — про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

У промисловості становлення капіталістичних відносин проходило набагато інтенсивніше. Протягом 60—80-х рр. ХІХ ст. в основному завершився промисловий переворот, внаслідок якого відбувся перехід від заснованої на ручній праці мануфактури до великого машинного виробництва.

Мануфакту́ра — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці.

Домашнє завдання.

1) Вивчити конспект уроку.

2) Підготувати 3 – 5 запитань до теми.

3)Перегляньте відео за посиланням:https://www.youtube.com/watch?v=FVINrUALXgo

Дата: 09.05.2022

Тематичне оцінювання з розділу: « Історія України в пам’ятках»

Мета: перевірити рівень засвоєних знань.

Завдання виконайте за посиланням:join.naurok.ua , код доступу 7050584

Дата: 02.04.2022

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Повідомлення з історії родини, презентація родового дерева.

Мета: випробувати себе в ролі дослідників минулого; дослідити й описати історію своєї родини; скласти родинне дерево.

Завдання виконайте за підручником ст.117-118

Дата: 25.04.2022

Дата: 18.04.2022

Тема:Головні цілі пізнання минулого. Фах історика. Що таке історичний факт, історична особа, історичне дослідження

Мета: розширити і поглибити знання про головні цілі вивчення історії; сформувати уявлення про фах історика; з’ясувати зміст понять «історичний факт», «історична особа», «історичне дослідження.

«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» О.Довженко

Доброго дня діти! Сьогодні ми розпочинаємо вивчати новий розділ «Дослідники історії». З’ясуємо, чим важливе вивчення історії, хто такі історики, зміст їхньої роботи.

ПОМІРКУЙТЕ!!!

«Для чого ми вчимо історію?»

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Фах історика. Найвідоміші українські історики.

«Отже, історик - це освічена і всебічно розвинена людина, яка вміє мислити, узагальнювати, аналізувати і висловлювати, аргументуючи, власну думку. Саме тому історик може досягти вершин у будь-якій сфері, не тільки в освіті. Хіба історики не могли б бути найкращими політиками? Адже їм, як нікому іншому, відомі всі успіхи і помилки політичних діячів минулого, та наслідки цих успіхів та помилок. Вони усвідомлюють та розуміють усі сучасні суспільні процеси. Зараз ми познайомимося з деякими відомими українськими історичними діячами».

Ознайомтесь із пунктами 1 і 2 §23. Назвіть діяча, про якого дізналися, та коротко охарактеризуйте його внесок у розвиток української історичної науки. (усно)

Завдання:

Запишіть у зошити визначення поняття «історичний факт» на ст. 143, «історична особа» на ст. 153, наведіть приклади історичних фактів та наведіть приклади історичних осіб.

«Важливими завданнями істориків є: з’ясувати за допомогою джерел інформацію про певні події минулого; визначити, які події є фактами, а які – вигадкою авторів (якщо джерела є писемними або усними); з’ясувати всі обставини цієї події, тобто передумови, причини, привід до події, її суть, результат і наслідки».

Проведіть власне історичне дослідження, аналізуючи події, які засвідчують історичні джерела (ст. 125, 147, 152-153 підручника).

Аналіз проводять за планом:

1. Визначити назву та вид джерела.

2. Назвати автора/авторів.

3. З’ясувати, якого історичного періоду стосується та які події/подію засвідчує.

4. Що в цьому уривку вважаєте історичним фактом, а що - художнім вимислом?

Домашнє завдання.

1. Прочитати §19 або перегляньте відео-урок за посиланням:https://www.youtube.com/watch?v=kOCqV-bNC5M

Дата: 11.04.2022

Тематичне оцінювання із теми «Історія України в пам’ятках»

Мета: систематизувати, узагальнити та закріпити знання учнів з даної теми, визначити якість засвоєння знань.

Виконайте завдання за посиланням:join.naurok.ua , код доступу 8803700

Дата: 04.04.2022

Практична робота: Розповідь про пам’ятку історії або пам’ятник, установлений у рідному краї (на вибір).

Мета: виховувати почуття любові до історії свого міста/села і всієї України.

Як ви розумієте вислів: «Історія - це жива пам’ять навколо нас»?

Пригадайте, що таке краєзнавство. Як саме історичні пам’ятки відображають історію навколо нас?

ЗАВДАННЯ: скласти розповідь про пам’ятку або пам’ятник історії, установлений в рідному краї( на вибір).

План «Як дослідити історичну пам’ятку»( за цими питаннями ви можете описати пам’ятку, можете за власним планом)

1. Що це за пам’ятка? До якої групи історичних джерел вона належить?

2. Де вона розташована? Як вона виглядає?

3. Коли було створено пам’ятку? (вкажіть століття або точну дату, якщо її можна встановити)

4. Яким подіям у минулому чи історичним діячам присвячена дана пам’ятка? Що вона засвідчує?

5. Хто створив дану пам’ятку? (ім’я архітектора, художника, скульптора, інженера тощо)

6. Якщо ви описуєте архітектурну споруду або витвір мистецтва, пригадайте, які особливості характерні для архітектурних споруд або художніх творів, обраних вами. Пам’ятайте, що встановити особливість - означає знайти те, чим ця пам’ятка відрізняється від подібних до неї.

Виконану практичну роботу надсилаєте на електронну почту gribinnick.olga@gmail.com ( при можливості ).

Дата: 28.03.2022

Тема : «Революція Гідності 2013 – 2014 рр.»

Мета: визначити основні події та етапи розгортання Революції Гідності, визначити причини та рушійні сили революції.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Сьогодні ми спробуємо зануритися у не таке вже й давнє минуле нашої рідної держави і визначити основні причини, привід та хід подій, які всім вам відомі як Революція Гідності, і які призвели до анексії Криму та початку воєнних дій на Сході України.

Інтеграція до ЄС – пріоритетний напрямок міжнародної політики України.

Офіційне підписання угоди «Про асоціацію між Україною та ЄС» було призначено на 28листопада 2013 року у столиці Литви – м. Вільнюсі. Складовою Асоціації з ЄС була угода про зону вільної торгівлі. Цією угодою передбачалося, що Україна мала право експорту 97% товарів до ЄС без мит, для українських виробників відкривався найбільший у світі європейський ринок. 21 листопада 2013 року у неконституційний спосіб КМ України прийняв рішення призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Це відбулося після несподіваного візиту В.Януковича до Москви, хоча сам він кілька років наголошував на тому, що Угода є вигідною для України. Чинний Президент України В.Янукович угоду не підписав. Стала очевидною повна залежність держави від Росії.

Причини виходу людей на Майдан:

- Економічні проблеми;

- Загроза потрапити під вплив Росії (як учасник Митного союзу);

- Корупція у владі;

- Згортання політичних свобод, політичні репресії;

- Безправ’я громадян перед чиновниками, безкарність представників влади та їх оточення;

- Бажання відкрити для України можливості розвитку.

«Саме за Януковича небувалих висот досягли кумівство, хабарництво, аморальність і жорстокість, яка легко переходить в насильство проти будь-яких інакомислячих». (журналіст Жак Шустер, видання “DieWelt” (Німеччина), 31 січня 2014 року)

21 листопада 2013 року активісти вийшли на Майдан Незалежності у Києві. Громадське зібрання противників режиму дістало назву «Євромайдан» , а згодом події 2013 – 2014року отримають іншу назву «Революція Гідності».

За даними Інституту національної пам’яті основною рушійною силою Революції було студентство. До першої спроби розігнати людей на майдані 30 листопада 2013 року військами «Беркуту» вимоги мітингувальників були суто економічними і соціальними, такими, що вимагали соціальної справедливості та демократизації влади. Але побиття студентів викликало обурення суспільства.

Етапи «Революції гідності»:

1). «Мирна фаза протистояння 30 листопада 2013р. – 16 січня 2014 року»

2). «Гаряча фаза протистояння 17 січня – 20 лютого 2014 року»

Загиблих героїв Майдану почали називати Небесною Сотнею. 18-20 лютого загалом загинули 77 осіб, понад 700 зазнали поранень. Першим загиблим став Сергій Нігоян. Серед убитих на Майдані людей більшість у віці від 24 до 62 років. У подіях Євромайдану в Києві брали участь 5% населення країни, в інших містах і селах -6%, допомагали мітингувальникам – 9%. Майже 10 мільйонів брали ту чи іншу участь у подіях Революції.

21 лютого 2014 року Янукович підписав з лідерами опозиції А.Яценюком, В.Кличком і О.Тягнибоком «Угоду про врегулювання кризи». Того ж дня Президент втік з країни. 22 лютого 2014 року ВР України ухвалила Закон «Про позбавлення Віктора Януковича звання Президента України» та відновила Конституцію за редакцією 2004 року, що обмежувала права Президента.

Отже, наслідками Революції Гідності стали:

- Відвернення загрози знищення України Росією;

- Відновлення громадянських свобод;

- Припинення правління клану Януковича;

- Відновлення можливостей для реформування країни;

- Відновлення руху України до ЄС;

- Становлення України у світовій громадській думці як держави з власною думкою і гідністю;

- Зростання самоповаги, патріотизму та солідарності громадян України.

Російське керівництво сприйняло перемогу Майдану і втечу Януковича як власну катастрофу. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової окупації Криму. Мета: загарбання територій; досягти підтримки з боку проросійськи налаштованих громадян; відвернути увагу суспільства від власних проблем та кризових явищ; «покарання» України за Революцію; підкорити стратегічно вигідні території.

У ніч на 27 лютого 2014 року будівлі парламенту та уряду Криму були захоплені військовими без розпізнавальних знаків. Вони вивісили над будівлею Парламенту прапор Росії. Окупанти заявили, що більшість депутатів проголосували за проведення референдуму, хоча незалежних підтверджень цьому досі не існує.

1 березня Державна Дума Росії дозволила В. Путіну військову агресію проти України. Російські війська блокували українські військові підрозділи на території Криму, дороги та інші стратегічні об’єкти. 16 березня було проведено референдум, за результатами якого оголосили, що нібито 97% учасників проголосували за входження до складу Росії.

Після російської агресії в Криму відбулося стрімке згортання громадянських свобод. Відбувалися ув’язнення, з’явилися економічні проблеми. Росія предстала перед світом як країна-агресор. Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України та визнала Крим і Севастополь територією України. Через агресію в Криму Росія потрапила під санкції з боку США, держав ЄС, Японії, Австралії та інших країн.

Домашнє завдання:

1) опрацювати відповідний параграф підручника;

2) Переглянути відео:

Дата: 21.03.2022

Тема: Проголошення незалежності України

Мета:

ознайомитись з основними подіями , пов’язаними із проголошенням незалежності України , першими кроками розбудови держави , визначними діячами;
НОВІ ПОНЯТТЯ, ЯКІ ВАМ ПОТРІБНО ЗАПИСАТИ У СЛОВНИКИ ТА ЗАПАМ’ЯТАТИ!!!
- «Шістдесятники» — покоління української інтелігенції кінця 50-х — початку 60-х років XX ст., які боролися за волю України.
-    Правозахисник — борець за права людини.
- Декларація — офіційна заява про щось. (Декларація про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року)
- Акт — документ, який щось стверджує. (Акт незалежності України, 24 серпня 1991 p.).
-    Верховна Рада — найвищий орган законодавчої влади в Україні.
-    Референдум — всенародне опитування способом голосування з найважливіших питань державного життя.
-    Президент — глава держави.
-    Конституція — Основний Закон держави. Учні записують визначення поняття в зошити.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

    Історія незалежної держави України лише починається. Вам її і будувати, і від вас буде залежати, якою в майбутньому буде наша держава. А для того щоб приймати правильні, виважені, продумані рішення, потрібно краще знати історію власної держави. Як же Україна здобула омріяну поколіннями незалежність? На це запитання ми й дамо сьогодні відповідь на уроці.
    Після Другої світової війни всі українські землі об'єдналися у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1954 року до неї було приєднано Крим.
У післявоєнний період наш народ невтомно працював. Відбудовували міста, села, все те, що зруйновано було в роки війни. Життя після війни було вкрай важким. Чимало чоловіків загинуло на фронтах, тож тягар відбудови ліг на плечі жінок і підлітків.

      Наприкінці 50-х — на початку 60-х років постало нове покоління борців за волю України — «шістдесятники». Без них, можливо, не склалася б наша незалежність.
У 60-70-х роках життя в Радянському Союзі поступово налагодилося: вистачало товарів, діяли безкоштовна медицина та освіта, дорослі постійно отримували заробітну плату. Тих же, хто намагався піддавати критиці комуністичну владу, переслідували і цькували.
Проте на початку 1980-х років рівень життя населення почав різко гіршати. Із крамниць зникло безліч найбільш необхідних для життя товарів. У країні з'явилися черги за продуктами харчування. За таких обставин радянське керівництво, очільником якого був Михайло Горбачов, приймає рішення розпочати перебудову в житті країни, щоб змінити життя на краще. Водночас союзні республіки СРСР (усього їх було 15), не сподіваючись на центр, стали на шлях створення самостійних держав.
26 квітня 1986 р. — стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції.
Слово «Чорнобиль» стало символом горя й страждань, символом покинутих домівок, непридатної для життя землі.
Чорнобиль — українське містечко, яких сотні на нашій землі. 1971 року неподалік від нього розпочали будівництво атомної електростанції. За кілька кілометрів від станції збудували місто Прип'ять (за назвою місцевої повноводної річки). Трагедія перекреслила життя не лише багатьох родин, а й усього українського народу. Прагнення незалежності в Україні посилилось.

· 16 липня 1990 року була прийнята Декларація про державний суверенітет України, де від імені українського народу було заявлено про наміри будувати свою самостійну державу.

· 24 серпня 1991 року Верховна Рада України приймає АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

Цей день розпочав новий відлік української історії.

1 грудня 1991 року український народ обрав свого першого президента. Ним став Леонід Кравчук. Цього ж дня проводилось всенародне опитування населення — референдум, щоб з ясувати, чи хоче український народ жити в незалежній державі. 90 % дорослих громадян відповіли ствердно на це запитання. 1994 року було обрано президентом України — Леоніда Кучму (1999 року переобрано на другий термін).
28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України — Основний Закон держави.

Прочитайте розповідь двох людей про Конституцію України:

День народження Конституції
«Був звичайний літній ранок. Заклопотані городяни поспішали у своїх щоденних справах.
— А що таке конституція? — запитала дівчинка і ще раз вимовила складне слово, кумедно розтягуючи склади — Кон-сти-ту-ці-я.
У вагоні метро то тут, то там шурхотіли газети. Тримав газету й добродій у капелюсі, що сидів поряд. Саме в ній дівчинка прочитала незнайоме слово.
Добродій у капелюсі подивився на дівчинку й відповів:
— Слово «конституція» прийшло до нас із латинської мови. У перекладі воно означає «устрій». Конституція держави — це її основний закон, який встановлює права та обов'язки громадян.
— А хто такі громадяни? — поцікавилася дівчинка.
— Ми всі.
— І я?
— І ти.
— І я маю права та обов'язки?
— Атож, — посміхнувся добродій. — Ти ходиш до школи?
— Так, — відповіла дівчинка.
— Тобто ти користуєшся своїм правом на освіту.
— І про це йдеться в конституції?
— І про це теж.
— А які права мають мої тато й мама?
— Найбільша цінність кожної людини — її життя. За конституцією ніхто не може бути позбавлений права на життя. Тож держава повинна захищати життя своїх громадян. Кожен має право на недоторканність житла, на таємницю листування, телефонних розмов. Не можна втручатися в особисте життя людини, перешкоджати їй відвідувати церкву, подорожувати, висловлювати свою думку. Все це — особисті права громадян України. А ще конституція проголошує право брати участь в управлінні державою: обирати й бути обраним на державні посади, бути членом будь-якої партії, об'єднання, організовувати збори, мітинги, демонстрації. Кожна людина має право на працю й відпочинок, на житло й охорону здоров'я, на безпечне для життя довкілля...
— А того, хто керує нашою державою, теж визначає конституція?
— Так. За Конституцією України керівником держави є президент. Закони ухвалює Верховна Рада — вищий законодавчий орган. Втілює закони в життя Уряд України або Кабінет Міністрів. Поїзд метро долав станцію за станцією. «Майдан незалежності» — почулося радіооголошення.
— Незалежній Україні — вже 31 рік. Проте лише через 5 років по тому наша молода держава отримала свою конституцію. Майже добу тривало засідання Верховної Ради, під час якого народні депутати обговорювали й схвалювали статті Конституції України. І от уранці 28 червня 1996 року Конституцію України, її Основний Закон, було прийнято».
В Україні живе понад 46 млн осіб.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Прочитайте параграф відповідно до теми

2. Подивіться відео за посиланням:

Дата: 14.03.2022

Тема. Друга світова війна

Мета: розповісти учням про Україну у Другій світовій війні, ознайомити з найважливішими подіями та найвідомішими історичними діячами Другої світової війни; розвивати увагу, пам'ять, мислення, навички роботи з історичною картою, вміння аналізувати та робити висновки; виховувати патріотичні почуття та почуття гордості за співвітчизників, які захищали свою Батьківщину.

Важливі дати:

· 1939 – 1945 рр. – трагедії й звитяги українського народу в роки Другої світової війни.

· 1 вересня 1939 р. – початок Другої світової війни

· 22 червня 1941 р. – напад Німеччини на Радянський Союз.

· 6 листопада 1943 р. – звільнення Києва.

· 9 травня 1945 р. – завершення Другої світової війни.

Вивчення нового матеріалу.

1 вересня 1939 р. розпочалася Друга світова війна. Їй передувала угода провідних європейських держав про поділ Чехо-Словаччини та договір Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна, які прагнули володарювати у світі.Вони на свій розсуд вирішили долю багатьох народів Європи. Сама за їхньою згодою західноукраїнські землі відійшли до складу Радянського Союзу.

Та вже 22 червня 1941 р. Німеччина без оголошення війни та жодного попередження напала на Радянський союз.

Українські землі стали безпосереднім полем бою. Криваві бої, які тут точилися, призводили до жахливих руйнувань та смертей мільйонів людей. Збройні сили СРСР (Червона армія) змушені були відступати спочатку. Від 11 липня по 19 вересня тривала героїчна оборона Києва. Уже через рік всю територію України було окуповано німецькими військами та їх союзниками.

Окупація – тимчасове загарбання однією державою території іншої держави.

Окупанти хотіли перетворити українські землі на постачальника продовольства та сировини. «Новий порядок», який установили німці, відзначався ворожістю та жорстокістю. Близько 4 млн осіб закатували, 2,5 млн – відправили на примусові роботи до Німеччини. Вони мали обов’язково носити нагрудний знак «Ost». Слово «остарбайтер» у перекладі з німецької означає «робітник зі Сходу».

Протягом 1943 – 1944 рр. відбувалося визволення України від загарбників. Важливою була битва за Дніпро, яка відбувалася протягом 4 місяців ( 24 серпня 1943 – 23 грудня 1943). 6 листопада 1943 р. війська 1-го Українського флоту під командуванням генерала Миколи Ватутіна визволили Київ. Крім Червоної армії за звільнення Батьківщини боролися партизани.

Партизани – спільна назва учасників недержавних військових об’єднань.

У лісах Сумщини та Чернігівщини діяли сотні партизанських загонів та партизанські з’єднання під командуванням Сидора Ковпака та Олексія Федорова. Було створено Українську повстанську армію (УПА). Уже 28 жовтня 1944 р. вся територія сучасної України була звільнена від гітлерівських військ.

Домашнє завдання.

1) Опрацювати відповідний параграф підручника за назвою теми.

2) Переглянути відео

Дата: 22.11.2021

Тема: Історичні джерела та їхні різновиди

Мета: охарактеризувати роль та значення речових історичних джерел у вивченні

історії; подати початкові відомості про науки, які досліджують речові історичні джерела; розвивати навички роботи з джерелами інформації; з’ясовувати роль речових джерел у вивченні історії, на елементарному рівні здобувати інформацію, що містять історичні джерела; виховувати шанобливе ставлення до історичних пам’яток.

ВИЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Добрий день, шановні учні 5 класу!

Сьогодні ми будемо вивчати історичні джерела.

Як ви вважаєте, чи можуть історики відтворити картини минулого, коли свідків подій уже немає? Що їм для цього потрібно?( Поміркуйте кожен для себе).

Завданням історика є відтворення картини минулого. Проте, навіть розпитавши свідків події, ми не отримаємо цілісної достовірної інформації. Аби дізнатися про реальні події минулого, історики звертаються до історичних джерел. Учені досліджують, порівнюють і зіставляють їх, адже саме історичні джерела є відображенням минулого, без яких це минуле неможливо відтворити.

Історичні джерела — це письмові документи, предмети, будівлі та інші пам’ятки, які відображають історичні події та явища і дають можливість досліджувати життя людей в минулому.

Історичні джерела — це все те, що допомагає вивчати історію.

Види історичних джерел:

1. Речові джерела.

Найбільш численними джерелами є речові. Вони дають уявлення про всі періоди життя людства — від найдавніших часів до сьогодення. До них належать кістки тварин і людей, знаряддя праці, посуд, будівлі, гроші, печатки, прикраси — усе, що свідчить про життя та діяльність людей.

Значну частину речових джерел досліджує археологія. Завдяки цій науці було знайдено чимало знарядь праці, зброї, прикрас, будівель, якими користувалися дуже давно. Праця вчених-археологів є складною і тривалою. Розкопкам передує археологічна розвідка. Під час розвідки дослідники збирають інформацію за усними й писемними джерелами, здійснюють пробні розкопки. Якщо результати розвідки виявляються успішними, розпочинаються власне розкопки. Знявши верхній шар ґрунту, далі археологи працюють дуже обережно пензлями та ножами. Кожну знахідку записують у спеціальному щоденнику, де фіксують хід розкопок.

Після розкопок розпочинається етап вивчення знахідок у лабораторних умовах. Тут за допомогою відтворення зовнішнього вигляду, спеціальних аналізів встановлюють їхній вік, збирають і відновлюють пошкоджені предмети, намагаються відтворити перебіг подій того часу.

2. Писемні.

Багату інформацію надають і писемні джерела, незважаючи на те, що людство вперше почало робити записи лише близько 6 тисяч років тому. На українських землях писемні джерела мають ще коротшу історію. Перші окремі писемні згадки про українські землі, які залишили нам сусіди, мають вік у 3 тисячі років. Поширення писемності на території України розпочалося лише після запровадження християнства в X ст. Проте давніх писемних джерел збереглося мало. Наука, що вивчає писемні джерела, має назву палеографія.

Людина — це істота, яка може жити лише в колективі собі подібних, тобто в суспільстві. Спілкування допомагає людям жити в ньому. Воно є способом передачі інформації. Проте вже в давнину, коли устрій суспільства ускладнювався, виникла проблема передачі великих обсягів інформації не лише між членами колективу, а й між поколіннями. Усе це спричинило появу писемності. Оригінальну систему передачі інформації винайшов народ інків — вузликове письмо. Однак воно не знайшло свого продовження.

Основним джерелом походження писемності став малюнок. Проте малюнок стає писемністю лише тоді, коли він не просто зображує, наприклад, сонце, а позначає слово «сонце». Письмо малюнками називається піктографічним. Зараз цей вид письма не використовується, але піктограми мають значне поширення в дорожніх знаках, комп'ютерах, телефонах тощо.

Згодом малюнки перетворювалися на письмові символи, що не завжди були схожими на той предмет, який позначали. Так виникло ієрогліфічне письмо.

До писемних джерел належать будь-які написи на будь-якій поверхні, що збереглися (на стінах, камінні, монетах, посуді тощо), літописи, книги, грамоти, документи, спогади (мемуари), листи, художні твори тощо.

3. Усні джерела.

Появі писемності в історії людства передувала дописемна доба. У цей період існували лише усні перекази про минуле. Свідченням подій тих далеких часів є легенди, міфи, народні пісні, казки тощо. Усі вони не тільки є витвором народної фантазії, а й розповідають про справжні події, що запам’яталися людям. Історики називають ці свідчення минулого усними джерелами. їхню значну частину складає фольклор — колективна художня літературна й музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи та вірування, а також думки, уявлення, почуття і переживання, народнопоетичні фантазії.

4. Етнографічні джерела — народні звичаї, обряди, традиції українців та інших народів. Вивчаючи їх, дослідники також можуть відтворити минуле. Так, досліджуючи традиції та звичаї племен, які ще перебувають на рівні розвитку Первісної доби, можна створити уявлення про давні часи нашої Батьківщини.

5. Кіно-,фотодокументи.

Фотографії та кіно, голосові записи, які з’явилися в XIX ст., також стали важливими джерелами інформації під час дослідження історичних подій. Вони, мабуть, є найбільш інформативними. Проте ці джерела охоплюють лише незначний відрізок життя людства.

6. Як працювати із джерелами. Поділ на зазначені типи джерел є умовним. Деякі джерела можна віднести одразу до кількох типів. Так, стародавні монети, зброя е речовим та одночасно писемним джерелом, якщо на них є напис. Книга також є і писемним, і речовим джерелом, а також може бути й усним або етнографічним, якщо описує традиції та звичаї. Велику кількість джерел (речові, етнографічні, писемні, фото- та кінодокументи тощо), які містять зображення, іноді виділяють у самостійний вид — зображальні.

Кількість джерел тим більша, чим ближче ми підходимо у своїх дослідженнях до сучасності.

Лише поєднання інформації з усіх типів джерел створює повну картину життя людини певної епохи. Кожне окреме джерело відображає лише якусь частину минулого й містить обмежений обсяг історичної інформації. Оскільки творцями всіх пам’яток минулого були люди, історичні джерела відображають їхнє бачення й сприйняття подій.

Історичне джерело не завжди є достовірним. Унаслідок цього повну картину життя людей у певний період можна відтворити лише способом поєднання й порівняння інформації з різних історичних джерел, їх критичного аналізу. Достовірну історичну інформацію, що існує в джерелах, можна використовувати лише після відповідного її опрацювання дослідником.

Перегляньте відео та виконайте завдання, вказане нижче:

Переглянувши відео, заповніть у зошиті таблицю «Види історичних джерел».

Види

історичних

джерел

Речові

Письмові

Етнографічні

Зображувальні

Завдання 2

Запишіть у словники поняття та визначення:

Палеографія — це наука, що вивчає історію письма, матеріал та знаряддя письма, способи оздоблення рукописних книг.

Архів — установа, де зберігають і вивчають писемні джерела.

Фольклор — усна народна творчість.

Музеї - установи, у яких зберігаються важливі історичні пам'ятки

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф до теми

2. Виконайте онлайн-тести за посиланням:

join.naurok.ua - код доступу 4578148

Дата: 16.10.2020

Тема: Українська держава в різні часи свого існування на історичних картах.

Хронологічна вправа (усно)

визначте століття.: 569 р.; 1054 р.; 988 р.; 722 р.; 44 р. до н.е.

Кожна країна, в тому числі і наша держава, пережили тривалий процес формування кордонів, тому що це пов’язано з переселеннями народів, мирними або ворожими відносинами із сусідами. У сучасному світі в цілому встановлено принцип непорушності державних кордонів. Проте з 2014 року Україна зазнала віроломного наступу російських військ. У результаті Росія фактично захопила Крим і частину східних областей, хоча її дії засудила більшість країн світу.

Кордони, що створюються зараз, є частиною історії і свідчать про певні історичні події – як про ворожий напад, так і про героїчну боротьбу українських захисників, що відкидають ворога назад. Сьогодні ми ознайомимося з державами, що існували на територіях сучасної України та навчимося працювати з історичними картами.

1.Українські землі за часи Середньовіччя

Українці належать до слов’янських народів. Словянські племена виникли і розселилися по території Європи ще у часи античності, проте свої держави почали створювати у Середні віки. На території, позначеній на карті, проживали племена східних слов'ян, що стали предками сучасних народів- українців, росіян та білорусів.

Робота з картою (усно, користуємось атласом )

Перерахуйте племена, що стали предками українців

У часи Середньовіччя, з VIII ст., на теренах сучасної України існувала могутня Київська держава (Русь-Україна)

Робота з картою ( усно)

1. За якого князя кордони Київської держави найбільш розширилися?

2. Яке місто стало столицею країни? Як ви це визначили?

3. Які держави та племена межували з державою східних слов’ян?

4. Що означають стрілочки?

5. Які князі здійснювали походи? На які племена та країни здійснювались походи?

З 1199 по 1340 рр. (ХІІІ-ХV) на місці Київської держави існувала Галицько-Волинська держава. Її столицею стало місто Холм, яке зараз розташовано на території Польщі. Розквіт держави припав на правління короля Данила Романовича Галицького.

Робота з картою (усно)

1.З яких частин складалася Галицько-Волинська держава?
2. Які князівства межували з Галицько-Волинською державою?
3. Де й коли вперше відбулася битва монголів з об’єднаним військом руських князів? Який результат цієї битви? Знайдіть це місце на карті.
4. Які руські землі потерпали від монгольської навали?
5. Чим можна пояснити зменшення території Галицько-Волинської держави наприкінці правління Данила Галицького?

1. Українська козацька держава

В епоху Нового часу на теренах України постала нова держава, створена козаками.

Запорозька Січ стала своєрідною столицею запорозького козацтва. Вона стала центром формування Війська Запорозького .

Робота з картою (за запитаннями або «Читаю карту» - знайти ітсоричні відомості в карті) (усно)

1. Звідки почався похід козацького війська?

2. Назвіть місця найбільших битв

3. Коли утворилась козацька держава?

4. Яке місто стало її столицею?

5. Які держави були сусідами козацької держави? Чи можна дізнатися назви їх столиць?

2. Сучасна Україна

Робота з хронологічною таблицею самостійно

1. Як називається сучасна держава українців?

2. Коли виникла держава Україна?

3. Яке місто є її столицею?

Висновки

- Укр..землі у різні часи входили до складу різних держав

- Протягом середніх віків і нового часу українці мали власну державу

- Місто Київ є найдавнішою столицею України

- Не всі землі, де жили українці (м.Холм) входять зараз до складу сучасної Української держави

Домашнє завдання

1. Опрацювати § 4

2. Виконати завдання по хронологічній таблиці.

*Дата*	*Держава*	*Столиця*
Х-ХІ (ХІІ) ст..
ХІІІ-ХV ст..
1649 р. – 1764
1991 р. -…

Дата 23.10.2020

Тема. Походження назв народів і географічних об’єктів. Історико-етнографічні регіони України

Перевірка домашнього завдання. Тестування у форматі «Так – ні». ( Якщо інформація вірна ставете плюс(+), якщо невірна ставете мінус(- ).

1) Найдавніша карта України була вибита на бивні мамонта.

2) Античний географ Птолемей називав територію сучасної України Кіммерією.

3) Територіальні межі України залишалися незмінними упродовж історії.

4) Першою державою, від якої веде родовід сучасна держава, була Київська держава.

5) Місто Київ було засноване наприкінці ІХ ст.

6) Розквіт Київської держави припадає на правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

7) Столицею Київської держави було місто Львів.

8) Королівство Руське існувало 150 років.

9) Незмінною столицею Королівства Руського було місто Холм.

10) Козацтво виникло наприкінці ХV ст.

11) Після війни Богдана Хмельницького виникла Гетьманщина.

12) Незалежна держава Україна з’явилася на карті світу у червні 1990 р.

1. Походження назв народів на території України. Вивчаючи минуле, ми зустрічаємося з великою кількістю назв: держав, територій, міст, сіл, народів тощо. Кожна з них має своє походження. Розібратися з назвами історикам допомагають науки етноніміка та топоніміка. Етноніміка вивчає походження назв народів, а топоніміка — походження назв географічних місцевостей, або топонімів (у перекладі — «місць»). Назви народів можуть розповісти багато цікавого про їхніх носіїв. Зокрема, у давнину причорноморські степи заселяли кіммерійці. Це перший народ півдня сучасної України, відомий під власного назвою. Згадки про кіммерійців можна знайти в багатьох творах істориків, письменників і поетів давніх часів. Серед сучасних дослідників існує думка, що назва «кіммерійці» походить від фінікійського слова «камер» — «темний». Імовірно, представники цього народу були смаглявими й мали темне волосся.

Після кіммерійців у причорноморські степи, за повідомленнями давньогрецького історика Геродота, переселилися скіфи. Він розповів і легенди про походження цього народу. За однією з них, першим жителем Скіфії був син давньогрецького бога Зевса і доньки Борисфена (річка Дніпро) Таргітай. Він мав трьох синів, яких звали Ліпоксай («Цар-гора»), Арпоксай («Цар-вода») та Колоксай («Цар-сонце»). Одного разу з неба на землю впали три золоті речі — плуг із ярмом, двогостра сокира та чаша. Коли їх спробував узяти Ліпоксай — речі запалали вогнем. Так само сталося із середнім братом. Лише Колоксай зміг оволодіти цими священними предметами. Після цього старші брати визнали владу молодшого та віддали йому царство. Від кожного із цих трьох братів вели родовід скіфські племена, що становили один народ.

За переказами, місто Львів виникло близько 1241 р. Його заснував галицький князь Данило Романович і дав йому ім'я свого старшого сина Лева. Існує також думка про те, що місто побудував сам Лев Данилович.

Походження назви міста Чернігова досі остаточно не з'ясували. Один із переказів пов'язує її виникнення з князем Чорним, який правив у цій місцевості в VII ст. Інша легенда розповідає про княгиню Чорну, яка кинулася з терема й розбилася, щоб не потрапити до рук загарбників. Ще згадують, ніби Чернігів називався колись Сернігів — від тварини серна, яких тоді було багато в навколишніх лісах.

За іншою легендою, прабатьками скіфів були античний герой Геракл і дівчина-змія, яку він зустрів у заплавах Нижнього Дніпра. Вона народила йому трьох синів. Якось діва-змія спитала Геракла, що робити із синами, коли вони підростуть. Він відповів, що той, хто зможе натягти тятиву його лука й підперезатися його поясом із підвішеною до нього золотою чашею, залишиться господарем на цій землі. Інші ж мають іти на чужину. Це зумів зробити молодший син на ім’я Скіф, від якого, за легендою, і походив народ скіфи.

Наступними володарями причорноморських степів були сармати. Вважається, що назва цього войовничого народу походить від іранського слова «саромат» — «оперезаний мечем». За легендами, серед сарматів було плем’я амазонок.

Історико-етнографічні регіони України.

Чимало версій має і походження назви слов’ян — племен предків сучасних українців. Батьківщиною цього народу були землі між річками Дніпро й Вісла. Дослідники пов’язують назву слов’ян із певними топонімами: Славутич (Дніпро), Случ та інші. Часто походження самоназви слов’ян пов’язують зі «словом». Так, «слов’яни» — люди, що говорять «словами» (тобто по-нашому).

2. Історико-етнографічні регіони України. В Україні історично склалося 15 історико-етнографічних регіонів: Середня Наддніпрянщина, яка поділяється на Правобережну та Лівобережну, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна, або Закарпаття), Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Запорозька Січ (Запорожжя), Донщина (або Донеччина), Слобожанщина та Сіверщина. Також за межами сучасної України в сусідніх державах існують регіони, заселені переважно українцями.

Досліджуючи походження цих топонімів, історики з’ясовують, із якими обставинами пов’язане їх виникнення.

Цікавими є також версії про походження назв українських річок. Так, Буг у давніх слов'ян означав «течія». Дністер походить від скіфського «дуї істрос» — «річка швидка». Дніпро, який скіфи називали Данапріс, пов'язують із їхнім «дана апара» — «водяна глибочінь».

Історико-етнографічний регіон — етнотериторіальне утворення в межах усього етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім.

Його назви зафіксовані в історичних документах, символіці краю та історичній пам'яті народу. Це — основна одиниця в системі районування, оскільки пов'язана з давнім етнічним корінням, ґрунтуючись зазвичай на племінній основі. Історико-етнографічні особливості регіону обумовлені й певного своєрідністю природних умов.

Так, назва Галичина походить від міста Галич, про яке вперше згадується в 1113 р. Походження цієї назви одні пов’язують зі слов’янським племенем галичів, а інші — із невеликим чорним птахом галкою. Назва Закарпаття підказує нам, що цей регіон розташований за Карпатськими горами. Слово Буковина спочатку означало «буковий ліс». Наприкінці XV ст. так стали називати вкрите буковими лісами правобережжя річки Прут. Походження назви Волинь пов’язують із давньослов’янським топонімом, що означає «горбиста місцевість». Спочатку, на думку прихильників такого тлумачення, Волинню називали місто, розташоване на пагорбах, а пізніше — весь цей край. Назва Поділля походить від місцевого слова дол (діл) — пониззя, рівнина між горами, адже поруч починається Прикарпаття. Ця назва регіону відома з XIV ст.

Цікавим є походження назви Таврія. У давнину гірську частину Кримського півострова заселяли племена таврів. Коли в XIII ст. ці землі захопили ординці, то півострів за назвою їхньої столиці почали називати Крим. Таврією Кримський півострів та сусідні землі стали в XIX ст. після того, як вони опинилися у складі Російської імперії.

Лісистий характер місцевості спричинив виникнення назви Полісся. Назва Слобожанщина має історичне походження. Поселення, які були засновані на території цього краю в XVII ст., називали «слободами». їхніх жителів звільняли (робили «свободними») від сплати податків, щоб заохотити селитися на цих землях.Герб Галицького князівства.

Назви кількох регіонів пов'язані з річками України. За порогами Дніпра розташоване Запорожжя, а в його середній течії на правому й лівому берегах річки в напрямку її течії — Середнє Подніпров'я з поділом на Правобережжя та Лівобережжя. Від назв річок Дон, Сіверський Донець походять назви Донщина,

Домашнє завдання.

1. Опрацювати § 5 підручника.

2. Вивчити історико-географічні регіони України ( ст. 30, підручник)

3. Виконати вищезазначене тестування (письмово)

(Письмове завдання здати до 27.10.2020)

Клас 5

Дата: 15.01.2021

Тема:Пам’ятки і пам’ятники історії.

(усно)

1.Пригадайте, що таке історичне джерело?

2.Які види історичних джерел ви знаєте?

Вивчення нового матеріалу

Здавна люди звертали увагу на речі, що дійшли до них від предків, цікавились їх минулим. Часто збирання старовинних речей, документів та оповідей робилось навмисно - щоб довести, що твій рід славетний та має право на привілеї. У народі з вуст в уста передавались спогади, легенди та перекази про історичне минуле – так народ пояснював свій родовід, свої звичаї, доводив своє право на існування на цій землі. Усе це називається історичною пам’яттю.

Запишіть у словники виділені поняття:

Історична пам'ять – це усі знання та уявлення суспільства про спільне минуле.

Історичну пам'ять зберігають у собі пам’ятки історії та пам’ятники.

Пам'ятки історії – це місця, споруди та предмети, пов’язані з важливими історичними подіями та життям видатних осіб.

Пам'ятки культури – це незамінні визначні споруди, твори мистецтва та культури народу.

1. Пам'ятки історії та культури. Україна має багатовікову історію та культуру. Свідченням цього є пам’ятки історії та культури, які допомагають зберегти історичну пам’ять. Вони є в кожному регіоні України. Це справжній скарб і гордість нашої Батьківщини. Завдяки пам’яткам місто або село стає відомим у світі. З усіх куточків земної кулі приїздять туристи, щоб побачити ці безцінні скарби. До наших днів збереглися замки, фортеці, палаци та садиби, парки, монастирі й храми, промислові підприємства та багато інших архітектурних витворів мистецтва. Іноді із сукупності пам’яток постають цілі ансамблі, які відтворюють атмосферу минулих часів. Найвідомішими з них, зокрема, є ансамблі пам’яток історичного центру Львова, старої частини міста Кам’янця-Подільського, Києво-Печерської лаври тощо.Проте не лише споруди є пам’ятками історії. До них належать також пам’ятні місця й предмети, пов’язані з історичними подіями, розвитком суспільства й держави, твори матеріальної та духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність. Це можуть бути археологічні пам’ятки (залишки давніх поселень, укріплень, поховань, кам’яні скульптури, наскельні зображення тощо).

Запишіть у словники виділені поняття:

Історична пам'ять — сукупність знань та уявлень суспільства про спільне минуле. Вона покликана передавати досвід та знання про минуле для самоусвідомлення. Важливу роль у збереженні історичної пам'яті відіграють пам'ятки історії.

Історичну цінність мають місця масових поховань померлих та загиблих у війнах і під час трагічних подій, місця загибелі бойових кораблів, залишки бойової техніки, озброєння. Цікавими є твори різних видів мистецтв, документальні пам’ятки — акти органів державної влади й управління, інші письмові та графічні документи, наприклад Остромирове Євангеліє, Пересопницьке Євангеліє, Руська правда, Конституція П. Орлика тощо. Цінними також є кіно-, фотодокументи й звукозаписи, стародавні рукописи й архіви, записи фольклору й музики, рідкісні друковані видання. Тобто все те, що становить історичну й культурно-мистецьку цінність.

Одна з найзагадковіших пам'яток природи та історії — це «Кам'яна могила», розташована в Запорізькій області. Насправді це не поховання, а природне нагромадження каменів заввишки 15 метрів, які утворюють чимало гротів. Із давніх-давен люди вважали цю місцевість таємничою. Тут проходили релігійні обряди. Гроти розписані наскельними малюнками, які залишили жителі цих степів ще з Первісної доби. Вони є цінними історичними джерелами.

Запишіть у словники виділені поняття:

Меморіал — архітектурний ансамбль, скульптурна композиція, яка є витвором мистецтва і, як правило, увічнює трагічні події.

Пам'ятник — споруда, яка є витвором мистецтва, призначена для увічнення і створення образу людей, подій, об'єктів, іноді тварин, літературних і кінематографічних персонажів тощо.

Запам’ятайте:

2. Збереження історичної пам'яті. Пам'ятники. Усі пам’ятки історії та культури, розташовані на території України, перебувають під охороною держави. Лише Державний реєстр нерухомих пам’яток України налічує близько 56 тисяч об’єктів історичної спадщини.

Пам’ятки історії та культури, що розташовані на території України, є невід’ємною складовою світової культурної спадщини. Вони є безцінними історичними джерелами, які допомагають розвитку науки, освіти й культури. Крім того, вони сприяють формуванню почуття патріотизму та естетичному вихованню.

У той самий час пам’ятки потребують охорони й захисту від руйнування та знищення. Це важливе завдання державних органів і громадських організацій. Дбайливе ставлення до пам’яток історії та культури — обов’язок кожного громадянина України.

Із давніх часів людина намагалася зберегти пам’ять про певні визначні події (перемоги, етапи розвитку, важливі зрушення в житті тощо). Ще із часів Античності склалася традиція увічнення подій у вигляді монументів (споруд), меморіалів (людині або події), пам’ятників. Кожен монумент не тільки зберігає, але й створює образ людини, події. Крім того, монументам належить важлива функція організації життєвого простору громади. Пам’ятники споруджували в центрі міста, площі, на пам’ятних місцях, вони були орієнтирами.Проте не завжди символи й образи, які були відтворені в монументі, відповідали дійсності. Траплялися випадки, коли за допомогою монументів правителі намагалися нав’язати людям певну думку про минуле. Метою цього було бажання зміцнити владу, показати велич свого правління. Коли обман викривали й народ скидав правителів, то нищили і пам’ятники тієї доби. Також пам’ятники гинули під час іноземного вторгнення, коли загарбники для придушення опору намагалися знищити пам’ять підкореного народу

Домашнє завдання:

1. Прочитати § 9

2. Порівняйте пам'ятку історії та пам’ятник (заповніть таблицю)

Пам'ятка історії та пам'ятник

Відмінне

Спільне

Дата: 22.01.2021

Тема:Джерела, які зберігають пам’ять про історію княжої Русі - України

Програмові вимоги

Вивчення нового матеріалу

1. Заснування і розвиток Київської держави. У VIII ст. слов’янські племена, що жили на українських землях, досягай рівня розвитку, коли почала формуватися держава. Центром цієї держави стало місто Київ, яке, за легендою, було засноване князем союзу племен полян Києм. Вчені вважають, що це відбулося наприкінці V — на початку VI ст., а Кий був реальною історичною постаттю. Він став засновником династії, яка правила полянами до кінця IX ст. Князівство полян, згідно з історичними джерелами, називалося Руссю, Руською землею, Куявією. Останній князь із династії Киевичів Аскольд розширив свої володіння. Він боровся з набігами кочових племен хозар, що на той час панували в причорноморських степах. Крім того, Аскольд здійснював далекі походи на столицю

У «Повісті минулих літ» Нестор-літописець про заснування Києва розповідає: «І було три брати. Одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їхня — Либідь.

І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, що від нього прозвалася Хоривиця. І в ім'я брата свого старшого заклали городок і назвали його Київ».

За літописом Кий був полянським князем, що започаткував династію Києвичів і правив наприкінці V — на початку VI ст. Його резиденція була розташована на Замковій горі на березі струмка Киянка біля Подолу. Згодом князь Кий спорудив укріплене городище на Старокиївській горі на високому березі Дніпра. Залишки фортеці V—VI ст. були знайдені археологами.

Візантійської імперії місто Константинополь (тепер це місто називається Стамбул). На той час ця імперія була однією з наймогутніших держав світу. Аскольд уклав перший відомий договір Русі з Візантійською імперією. Також він був першим київським князем, який прийняв християнство. Проте не йому судилося поширити нову віру на Русь. У 882 р. Аскольд був убитий князем Олегом.

Олег був правителем іншої слов’янської держави — Славії, де правила династія Рюриковичів. Вони були нащадками войовничих вікінгів, вихідців із Північної Європи (Швеція, Норвегія, Данія). Олег захопив владу в Києві та правив від імені малолітнього сина Рюрика Ігоря. Олег зумів розширити межі своїх володінь, здійснював успішні походи на Константинополь та укладав нові договори.

У 1909 р. виникла ідея створити в Києві між Софійським собором та Михайлівським монастирем грандіозну алею «Історичний шлях». На ній планувалося встановити пам'ятники засновникам Києва — князю Олегу, княгині Ользі, князю Святославу та Ярославу Мудрому. На втілення цього задуму в життя коштів не знайшли, але один із запланованих монументів було встановлено. Єдиний зведений пам'ятник був присвячений княгині Ользі. Поряд із нею зображено апостола Андрія Первозваного, який зі своїми проповідями християнства побував на берегах Дніпра, і засновників слов'янської писемності Кирила та Мефодія.

Політику Олега продовжив Ігор, але він не був таким успішним. Під час збирання данини з підвладних племен деревлян його було вбито.

Правителькою Київської держави стала княгиня Ольга. Вона здійснювала більш зважену політику. Княгиня зуміла навести лад у своїх володіннях, а питання відносин із Візантією вирішувала шляхом переговорів. Ольга також усвідомила й необхідність прийняття християнства. Саму княгиню особисто хрестив у Константинополі імператор Візантії.

Проте її не зрозумів навіть син Святослав. Ставши князем, він усі суперечки із сусідніми державами вирішував воєнною силою. Святослав зосередив свою увагу на походах проти хозар, болгар, Візантії. Він мечем розширив кордони Русі, яка стала однією з найбільших держав Європи. Повертаючись із чергового походу, Святослав потрапив у засідку нових володарів степу — печенігів — і загинув.

Софійський собор майстри присвятили Мудрості Господній (назва походить від грецького слова «Софія» — «мудрість»). Він був головним храмом Київської держави. Тринадцять куполів собору символізують Христа та його 12 апостолів. Цю розкішну будівлю прикрашають численні мозаїки, фрески, мармурові прикраси, різьблені орнаменти тощо. Софійський собор відігравав роль центру суспільного й культурного життя Київської держави. Тут приймали іноземних послів, біля стін собору скликали київське віче — народні збори, на яких вирішували найважливіші питання громади. При храмі був монастир й існувала перша на Русі бібліотека. У соборі розміщувалася великокнязівська усипальниця, де було поховано Ярослава Мудрого, Всеволода Ярославича, Ростислава Всеволодовича, Володимира Мономаха та інших князів. До наших часів зберігся лише саркофаг Ярослава Мудрого.

Незабаром новим правителем Києва став син Святослава Володимир, названий нащадками Великим. За його правління Київська держава набула ще більшої могутності. Для захисту від набігів кочівників на південному кордоні було зведено систему захисних валів, фортець протяжністю в кілька тисяч кілометрів. Вона отримала назву «Змієві вали». Головним здобутком князя стало хрещення Русі в 988 р. Завдяки цій події Київська держава долучилася до групи християнських держав. За наказом Володимира було зведено перший мурований храм Русі — Десятинну церкву.

Нестор-літописець у «Повісті минулих літ» про хрещення киян

І коли Володимир прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з гори по Боричеву узвозу на Ручай і дванадцятьох мужів поставив бити його палицями...

І коли ото волокли його по Ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони хрещення.

І приволікши його, вкинули у Дніпро... Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи невільник, — то мені той противником буде...» А назавтра вийшов Володимир із візантійськими священиками на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли вони — ті до шиї, а другі до грудей... А священики творили над ними молитви...

Кінні статуї вважають вершиною скульптурної майстерності. Як правило, вони присвячені правителям і полководцям. Перші кінні статуї з'явилися за часів Античності. До наших днів збереглася статуя імператора Риму Марка Аврелія. Саме вона стала взірцем для подібних статуй видатним правителям.

У Львові пам'ятник королю Данилу — засновнику міста — у вигляді кінної статуї було встановлено у 2001 р. із нагоди 800-річчя правителя. Це монумент заввишки 10 метрів. На його спорудження було витрачено 60 тонн граніту та 9 тонн бронзи. Пам'ятники королю Данилу також встановлені у Володимирі-Волинському, Галичі, Івано-Франківську, Тернополі.

Справу батька продовжив Ярослав Володимирович, якого прозвали Мудрим. За часів його князювання в 1019—1054 рр. Русь досягла найбільших розмірів. Київ поряд із Лондоном і Парижем був одним із найбільших міст Європи. Перлиною міста став Софійський собор. Період правління князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого вважається розквітом Київської держави.

Після смерті Ярослава Мудрого розпочався новий етап розвитку Київської держави. На її землях постала низка князівств, які із часом за своєю могутністю та впливом уже не поступалися Русі.

2. Королівство Руське. У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич підкорив Галич і заклав підвалини Галицько-Волинської держави. Разом із Києвом вона об’єднала більшість земель Південної Русі, які становлять територію сучасної України.

Із 1187 р. щодо цих земель у писемних джерелах вживають назву Україна.

Найбільшої могутності Галицько-Волинська держава досягла за правління Данила Романовича Галицького. Йому та його брату Васильку в боротьбі із сусідами довелося відстоювати своє право на княжіння, вести боротьбу з монгольською навалою. У 1253 р. на знак визнання могутності князя й ролі в захисті Європи від монгольської навали представник Папи Римського коронував Данила королівською короною. Галицько-Волинська держава стала Королівством Руським, яке майже 100 років залишалося впливовою державою у Східній Європі.

Домашнє завдання:

1. Прочитати § 10

2. Дати відповідь на запитання:

1. Назвіть історичні пам'ятки, які зберігають пам'ять про княжу Русь-Україну.

2. Коли і як виникла Київська держава?

3. За яких князів відбувся розквіт Русі?

4. У якому році було хрещено Русь?

5. Коли і ким була заснована Галицько-Волинська держава?

6. Чим уславився король Данило?

7. У якому році його було короновано?

8. Чому пам'ятники королю Данилу встановлено в багатьох містах України?

Дата: 26.03.2021

ЗАВДАННЯ 1.

Ознайомлення з пам’яткою «Як дослідити історичну пам’ятку» (План, за яким потрібно описати пам’ятку або пам’ятник)

1. Що це за пам’ятка?

2. Де вона розташована? Як вона виглядає?

3. Коли було створено пам’ятку? (вкажіть століття або точну дату, якщо її можна встановити)

4. Яким подіям у минулому чи історичним діячам присвячена дана пам’ятка? Що вона засвідчує?

5. Хто створив дану пам’ятку? (ім’я архітектора, художника, скульптора, інженера тощо)

7. Чи відображає ця пам’ятка історію та культуру одного народу чи усіх народів, що жили поруч?

ЗАВДАННЯ 2.

Дати відповідь на запитання:

1.Що нового ви дізналися про історичні пам’ятки України?

2.Що нового ви дізналися про історію вашого краю?

3.Чому потрібно зберігати історично-культурні пам’ятки? Хто має бути в цьому зацікавлений?

Дата: 16.04. 2021

Тема: Головні цілі пізнання минулого. Фах історика. Що таке історичний факт, історична особа, історичне дослідження.

1.Що вивчає історія?

Істо́рія — наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Існують наступні джерела історії:

- Письмові

- Усні

- Речові

- Візуальні

2.Хто вивчає історію?

Вивченням історії займаються історики - науковці, які спираючись на історичні джерела вивчають певні події .

Геродот був одним із перших учених-мандрівників. Давньоримський філософ Цицерон назвав Геродота «батьком історії». Ученого дуже захоплювали чужоземні звичаї, тож він довго (між 455-444 роками до н. е.) мандрував країнами Сходу.

Маршрут однієї з подорожей Геродота пройшов через Малу Азію, звідки він прибув на кораблі в Північне Причорномор’я, до колонії Ольвія (берег Дніпровсько-Бузького лиману). Імовірно, саме там він зустрів кочові племена скіфів і спостерігав за їхніми звичаями та обрядами.

Відомими істориками були:

ü Дмитро Іванович Яворницький,Іван Петрович Крип'якевич – дослідники козацтва

ü Михайло Грушевський – це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, універсальністю.
Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Працею всього життя стала написання 10-томної монографії «Історія України-Руси». Містить виклад історії України від прадавніх часів до другої половини 17 століття.

3.З чого складається історичні дослідження?

1.історичні події, явища, процеси, які були відтворені істориками (Історичний факт)

2.головні герої, постаті історії, які своїми діями, вчинками впливали на хід історії (Історична постать)

3. базується на історичних джерелах, з них історик черпає інформацію про минуле, яку він інтерпретує, осмислює і на основі якої відтворює, реконструює (чи конструює) картину-образ минулого.(Історичне дослідження)

Домашнє завдання:

1. Прочитати § 19,20

2. Розв’язати історичну задачу

Історична задача:

Михайло Грушевський писав свою 10-томну роботу «Історія України Руси» із перервами протягом 1895—1933 років.

1.Скільки років автор витратив на написання роботи?

2.Скількі років ця праця є відомою світові з перших днів написання?

Дата:23.04.2021

Практичне заняття.Родинне дерево. Історія моєї родини — частина історії

Завдання для підготовки до практичного заняття

1. Підготувати добірку сімейних фотографій; зробити шаблони родинного і генеалогічного дерев.

2. Порівняти й пов’язати вибрані факти з історії України, рідного краю та своєї родини.

Хід заняття

I. Зберіть фотографії членів своєї родини.

Як ви вже знаєте, праця історика розпочинається зі збирання історичних джерел. Вам необхідно спочатку зібрати фотографії членів своєї сім’ї. Якщо у вас вдома немає сімейного фотоальбому, то впорядкуйте фотографії самостійно. Розкладіть їх хронологічно, спираючись на дати народження членів родини. Якщо ви не знаєте цього, зверніться по допомогу до близьких.

II. Намалюйте родинне дерево.

На верхівці дерева розташуйте свою фотографію. Нижче подайте зображення своїх батьків. Ще нижче, під ними, розмістіть фотографії бабусі та дідуся з боку батька, а поряд, дещо праворуч, — бабусі та дідуся з боку матері. Так само рядком нижче покладіть фотографії своїх прабабусь і прадідусів, що є батьками ваших бабусь і дідусів. Таким чином ви зможете визначити чотирьох прабабусь і чотирьох прадідусів. Це буде просте родинне дерево. Спираючись на нього, можна намалювати генеалогічне дерево. Воно показує, як зростала ваша родина починаючи від одного предка. Припустімо, що це буде той із ваших прадідусів, прізвище якого має ваша сім’я.

Він разом із прабабусею буде розташований біля коренів генеалогічного дерева. Вище від них, на нижніх гілках, помістіть їхніх дітей, а ще вище — своїх батьків і себе. На бічних гілках дерева розташовують дядьків, тіток відповідно до спорідненості.

III. Розпочніть опис життя і діяльності членів своєї сім'ї.

Укажіть, коли народилися ваші рідні, де вони жили, працювали, якими були найважливіші події їхнього життя. У цьому вам допоможе домашній архів, де зберігаються різноманітні документи (свідоцтва про народження, одруження, дипломи про закінчення закладів освіти, нагороди тощо). Використовувати ці документи необхідно з дозволу старших членів вашої родини.

IV. Візьміть інтерв'ю в найстарших членів своєї родини.

Одним із найкращих шляхів дізнатися про долі своїх пращурів е розмова з найстаршими членами сім’ї. Усе те, про що ви дізнаєтеся, необхідно записати.

V. Систематизуйте зібрані матеріали.

Зібрані вами матеріали слід систематизувати й подати у вигляді повідомлення або презентації на наступному уроці. Форму його проведення й час для кожного виступу визначає вчитель/вчителька.

VI. Дайте відповідь на запитання.

Чому необхідно знати свої родинні зв’язки?

VII. Визначте, що нового ви дізналися на занятті. Зробіть висновки.

( Практичну роботу можна виконати за підручником ст. 117-118)

Дата: 22.11.2021

Тема: Історичні джерела та їхні різновиди

Мета: охарактеризувати роль та значення речових історичних джерел у вивченні

ВИЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Добрий день, шановні учні 5 класу!

Сьогодні ми будемо вивчати історичні джерела.

Історичні джерела — це все те, що допомагає вивчати історію.

Види історичних джерел:

1. Речові джерела.

2. Писемні.

3. Усні джерела.

5. Кіно-,фотодокументи.

Кількість джерел тим більша, чим ближче ми підходимо у своїх дослідженнях до сучасності.

Перегляньте відео та виконайте завдання, вказане нижче:

Переглянувши відео, заповніть у зошиті таблицю «Види історичних джерел».

Види

історичних

джерел

Речові

Письмові

Етнографічні

Зображувальні

Завдання 2

Запишіть у словники поняття та визначення:

Архів — установа, де зберігають і вивчають писемні джерела.

Фольклор — усна народна творчість.

Музеї - установи, у яких зберігаються важливі історичні пам'ятки

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф до теми

2. Виконайте онлайн-тести за посиланням:

join.naurok.ua - код доступу 4578148

5 ІСТ

Немає коментарів:

Дописати коментар